Справа № 738/2941/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/267/25
Категорія - про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким. Доповідач ОСОБА_2
27 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
захисника адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Менським районним судом Чернігівської області, провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, яке він відбуває за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року за ч.1 ст. 115 КК України у виді 10 років позбавлення волі.
Своє рішення про відмову у заміні покарання з позбавлення волі на обмеження волі, суд обґрунтував тим, що хоча на момент розгляду клопотання засуджений відбув 2/3 частини призначеного судом покарання, проте з урахування даних про його особу, посередніх характеристик, відсутності заохочень, суд дійшов висновку про відсутність динаміки в поведінці засудженого, яка б свідчила про його виправлення та перевиховання, що вказує про передчасність поданого клопотання.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 фактично просить скасувати рішення суду та замінити невідбуту частину покарання більш м'яким, а саме у виді обмеження волі.
Просить суд звернути увагу, що незважаючи на незадовільний стан здоров'я, працює прибиральником. Неотримання заохочень з боку адміністрації колонії пояснює наслідком його звернення до Європейського суду з прав людини та звернення до начальника філії медичного закладу з приводу медичного обстеження. Зараз займається оформленням пенсії по інвалідності, яку не оформила адміністрація колонії, що повинна була зробити.
Зазначає, що його хвороба медикаментозно не лікується, а тому потребує хірургічного втручання, у зв'язку з чим просить прийняти це до уваги.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання її підзахисного та замінити покарання з позбавлення волі на обмеження волі, мотивуючи тим, що ОСОБА_8 увесь час перебування в установі виконання покарання працює, добре ставиться до роботи, відсутність стягнень та заохочень не свідчить про відсутність динаміки в поведінці засудженого, який хворіє і за станом здоров'я не може виконувати роботу на рівні із фізично здоровими людьми.
Заслухавши доповідача, захисника, яка підтримала доводи апеляційних скарг про заміну покарання більш м'яким, прокурора, який заперечував проти аргументів сторони захисту вказуючи на законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає залишити їх без задоволення.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2021 року, ОСОБА_8 був засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислюється з 21 березня 2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Частина 3 цієї статті встановлює, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Як роз'яснив Верховний Суд України у Постанові Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. № 2 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність що засуджений став на шлях виправлення.
Згідно характеристики, виданої адміністрацією установи виконання покарань, ОСОБА_8 фактично відбув 6 років 9 місяців покарання, за час перебування у Київському СІЗО характеризувався посередньо, порушень режиму тримання не допускав, розпорядок дня виконував.
Починаючи з 23 червня 2021 року відбуває покарання у Менській виправній колонії, де також характеризується посередньо, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, проте і не заохочувався. У період лікування, з 10 лютого 2022 року по 19 серпня 2022 року відбував покарання у Темнівській ВК №100, де характеризується посередньо. Відбуваючи покарання у Менській виправній колонії виконує обов'язки прибиральника, при цьому до роботи ставиться посередньо, індивідуальну програму продовжує виконувати.
Згідно Висновку щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став. При цьому, до цього часу свою винуватість у вбивстві дружини визнає частково, немає стягнень та заохочень, має підсумковий загальний бал 61 з необхідних 64.
Посилання засудженого на незадовільний стан здоров'я не може бути самостійною підставою для застосування до нього положень ст. 82 КК України.
За змістом ст. 61 КК України обмеження волі - це покарання, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, певної категорії жінок, людей, що досягли пенсійного віку, а також та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
У матеріалах судової справи на аркуші 5 є довідка до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_8 , згідно якої ОСОБА_8 з 25.04.2024 року був визнаний інвалідом третьої групи від загального захворювання, йому протипоказана важка фізична праця, психоемоційні перевантаження, тривала хода.
До своєї апеляційної скарги засуджений надав протокол обстеження головного мозку, вказуючи про погіршення стану здоров'я.
На відміну від позбавлення волі, де праця є волевиявленням засудженої особи, обмеження волі передбачає обов'язкове залучення засудженого до праці, яку ОСОБА_8 за станом здоров'я не може виконувати.
Отже, коли засуджений не довів, що він став на шлях виправлення, погіршення стану здоров'я, не може бути підставою для заміни покарання більш м'яким, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для застосування положень ст. 82 КК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 30 грудня 2024 року, якою ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частину покарання на більш м'яке покарання у виді обмеження волі, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11