21 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/199/23
Провадження № 22-ц/820/138/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря Шевчук Ю.Г.,
учасники справи: представник позивачки - адвокат Сподаренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння,
У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності за заповітом на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , визнання за нею права власності на 1/2 частину зазначеного домоволодіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Співвласником іншої 1/2 частини цього ж домоволодіння тривалий час була ОСОБА_3 , яка померла в січні 2019 року, залишивши свою частину будинку у спадок за заповітом своєму онукові ОСОБА_2 . Спадкова справа перебуває у провадженні приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Т.В. За чотири з половиною роки, що минули з моменту смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 не вчинив жодних дій щодо набуття права власності на зазначене домоволодіння. Жодних витрат по утриманню будинку відповідач не поніс і не несе. Цей факт підтверджується тим, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень власником 1/2 частини спірного будинку до цього часу зазначена ОСОБА_3 .
Такою поведінкою ОСОБА_2 дав зрозуміти, що відмовляється від права власності, спроба його згодом здійснити право суперечитиме його попередній поведінці і має призводити до припинення зазначеного права.
Крім цього, відповідач отримав у спадок від покійної баби ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , а відтак має власне житло.
Наявність у відповідача іншого житла, факт неприйняття ним спадщини, а також те, що припинення права власності на частку майна не завдасть суттєвої шкоди інтересам співвласника, є підставою для припинення його права власності у спірному нерухомому майні навіть за умови його набуття. Умова попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду в даному випадку не може бути застосована по відношенню до ОСОБА_2 , оскільки він не набув права власності на частку у спільному домоволодінні і залучений до справи в якості відповідача виключно як спадкоємець за заповітом.
Посилаючись на зазначене просила суд задовольнити її позов.
Рішенням Красилівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду не можна вважати обґрунтованим, висновки суду є суперечливими, не відповідають обставинам справи.
Судом проігноровано той факт, що відповідач протягом шести років не отримав правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння і у володіння та користування ним не вступив, що порушує право позивачки, як добросовісного співвласника безперешкодного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідач, як особа, яка має суб'єктивне право (право власності), безпосередньо висловила та своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності. Отже така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме її попередній поведінці і має призводити до припинення зазначеного права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідач в порядку визначеному законом прийняв спадщину після смерті бабусі. Щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спірного домоволодіння, то ОСОБА_1 добре відомо, що по цивільній справі №677/1047/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, накладено було арешт на спірне домоволодіння та заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження 1/2 частки домоволодіння та передачу її в оренду та користування третім особам. Окрім цього, через наступну справу №677/199/23, рішення по якій переглядається наразі, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину домоволодіння.
В судовому засіданні представник апелянтки адвокат Сподаренко О.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.10.2015 є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 306563587 від 04.08.2022, № 340204010 від 24.07.2023 власником іншої частини (1/2) житлового будинку АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в тому числі і на належну їй на праві власності 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з заповітом від 06.11.2018 року, засвідченим 06.11.2018 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В., реєстровий № 2213, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне заповідальне розпорядження: все своє майно, як рухоме, так і нерухоме, що належатиме їй на день смерті, і на що за законом вона матиме право, заповіла своєму внуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , подавши 10.01.2019 року приватному нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу Папці Т.В. заяву про прийняття спадщини, в тому числі і щодо частки в праві власності на житловий будинок та на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією спадкової справи № 2-2019, заведеної приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. до майна ОСОБА_3 , 25.09.2019 року приватним нотаріусом Папкою Т.В. на ім'я ОСОБА_2 , на підставі його заяви від 25.09.2019 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його баби ОСОБА_3 на спадкове майно, яке складається з: 1) квартири АДРЕСА_3 ) квартири АДРЕСА_4 .
В провадженні Красилівського районного суду Хмельницької області знаходилась справа № 677/1047/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. В матеріалах вказаної справи міститься копія спадкової справи № 2-2019 до майна померлої ОСОБА_3 , надіслана на адресу суду 13.05.2019 року приватним нотаріусом Папкою Т.В. У даній спадковій справі міститься вказана вище заява ОСОБА_2 від 10.01.2019 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 13.02.2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 , та залучено до участі у справі відповідачем ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_3 . Представник позивачки ухвалу суду про залучення до участі у справі відповідачем ОСОБА_2 , отримав 26.02.2020 року, що підтверджується матеріалами справи № 677/1047/17. Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 02.09.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, залишено без розгляду відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду від 02.09.2021 року про залишення позову без розгляду без змін.
Правовідносини у справі, що переглядається в апеляційному порядку, стосуються припинення права одного зі співвласників на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
З огляду на викладене, при вирішенні позову, пред'явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161 св 23).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на положення статті 365 ЦК України та просила, зокрема припинити право власності відповідача на 1/2 частку спірного домоволодіння, визнати за нею права власності на 1/2 частину домоволодіння.
Як на обґрунтування підстав позову посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв, свідоцтво про право на спадщину щодо 1/2 частини спірного домоволодіння не отримав, право власності на частку у домоволодінні не набув, що свідчить про його фактичну відмову від майнових претензій щодо спільного майна, доказів того, що відповідач подав заяву про прийняття спадщини не надано; відповідач, як співвласник, не бере участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, та у нього є інше житло, припинення права власності на частку майна не завдасть суттєвої шкоди його інтересам.
Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження.
Суд першої інстанції під час розгляду цієї справи встановивши, що ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 незалежно від часу отримання свідоцтва про право на спадщину щодо спірного домоволодіння, набув право на зазначене спадкове майно, будь-яких безпосередніх висловлювань або своєю поведінкою не давав зрозуміти, що відмовляється від цього права, за недоведеністю позивачем обставин за приписами статті 365 ЦК України, що спірне домоволодіння є неподільним, не може бути виділено в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
Щодо застосування правового висновку зазначеного в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2022 року у справі №126/2200/20, по справі що переглядається, то він не має правового значення для цієї справи, оскільки правовідносини не є подібними.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 січня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк