Справа № 577/393/25
Провадження № 3/577/182/25
"24" січня 2025 р.
м. Конотоп
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Рідзевська І.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, військовослужбовця, оператора навідника в/ч НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , -
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
21.01.2025 року до Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшов протокол серії ВАД №601838 від 13.01.2025 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно вищевказаного протоколу встановлено, що 12.01.2025 року о 22:00 год. ОСОБА_1 знаходячись в АДРЕСА_2 вчинив сварку відносно своєї дружини ОСОБА_2 в ході якої ображав нецензурною лайкою та бив, чим могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , який про день, час місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, вину визнає .
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 року, який набрав чинності 19.12.2024 року, передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За такого, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції ЗУ № 3733-IX від 22.05.2024 року) слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, станом на час розгляду справи в суді адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає виключно у випадку, якщо внаслідок умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру обов'язково настали наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, протоколом про адміністративне правопорушення особі інкримінується вчинення відносно потерпілої діянь психологічного характеру, внаслідок чого останній могла бути завдана психологічна шкода здоров'ю, та протоколом особі не інкримінується вчинення діяння, що заподіяло шкоду фізичному та психічному здоров'ю потерпілого, тобто викладена у протоколі суть інкримінованого особі порушення станом на даний час не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство).
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, до протоколу не надано жодних доказів (якими можуть бути висновки експертів, довідки медичних установ тощо) на підтвердження того, що ОСОБА_2 було завдано фізичної чи психічної шкоди здоров'ю внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 .
Натомість пояснення потерпілої не можуть бути єдиними належними та допустимими доказами факту заподіяння фізичної та психічної шкоди її здоров'ю, оскільки, по-перше, вона є заінтересованою особою, що викликає обґрунтовані сумніви у її поясненнях та доведеності вини особи у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, зважаючи на те, що інших доказів, окрім пояснень потерпілої, матеріали справи не містять. По-друге, в поясненнях потерпілої взагалі відсутні дані про те, що їй була заподіяння шкода психічному та фізичному здоров'ю.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені належними та допустимими доказами та не тягнуть настання адміністративної відповідальності.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй діянні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись ст.ст. 173-2 ч. 1, 283-285 КУпАП,
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: І. О. Рідзевська