Справа № 522/6667/23
Провадження № 2/522/2735/25
21 січня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Матвєєва В. Ю.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 указану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2024 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 року скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2024 клопотання ОСОБА_1 про звернення із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави задоволено частково. Доручено компетентному органу Республіки Вірменія витребувати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 (????????? ???? ????????) та вручити їй копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі. Зобов'язано позивача ОСОБА_1 надати до суду протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали нотаріально засвідчений переклад на вірменську мову: ухвали про звернення із судовим дорученням про виконання окремих процесуальних дій від 08.08.2024, позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначено, що переклад указаних документів повинен бути у двох екземплярах. У решті клопотання відмовлено. Провадження у справі № 522/6667/23 до виконання судового доручення про виконання окремих процесуальних дій зупинено.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Матвєєв В. Ю. зазначили, що вимоги ухвали суду від 08.08.2024 щодо надання нотаріально засвідченого перекладу на вірменську мову документів позивачем не виконано, оскільки такий переклад є дороговартісним, а в неї відсутня фінансова можливість для оплати такого перекладу. Наразі позивачем вчиняються дії щодо пошуку інших перекладачів, вартість послуг яких буде не занадто висока, у зв'язку з чим їй необхідний додатковий строк.
Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Як слідує зі змісту позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 є громадянкою Республіки Вірменія та проживає у м. Єреван.
Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Частиною 2 ст. 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється в межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, місцевими судами України, а у відповідних випадках - іншими органами державної влади (п. 1.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2008 року № 573/15264).
Відповідно до п. 2.1. Розділу ІІ Інструкції в разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.
Згідно з п. 1.8. Інструкції головні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через Головні управління юстиції та Міністерство юстиції України (п. 1.7. Інструкції).
Як слідує зі змісту ст. 5 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
З огляду на вищенаведене, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи та вручення останній копії позовної заяви з додатками, копії ухвали про відкриття провадження у справі, суд ухвалою від 08.08.2024 зобов'язав позивача ОСОБА_1 надати до суду протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали нотаріально засвідчений переклад на вірменську мову: ухвали про звернення із судовим дорученням про виконання окремих процесуальних дій від 08.08.2024, позовної заяви з додатками і ухвали про відкриття провадження у справі.
Проте, ані у встановлений судом в ухвалі від 08.08.2024 строк, ані після його спливу позивачем не виконано вимоги ухвали щодо надання нотаріально засвідчених перекладів на вірменську мову: ухвали про звернення із судовим дорученням про виконання окремих процесуальних дій від 08.08.2024, позовної заяви з додатками і ухвали про відкриття провадження у справі.
Указане позбавляє суд можливості вчинити дії щодо вручення відповідачу як іноземцю документів (ухвали про відкриття провадження у справі та копії позову з додатками), що в свою чергу спричинило неможливість для відповідача у справі бути завчасно обізнаним та ознайомленим з позовними вимогами, їх підставами, документами та матеріалами справи, визначитися з правовою позицією у справі та підготувати відповідні аргументи та процесуальні документи на підтвердження своїх міркувань та заперечень.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач - іноземець володіє українською мовою, якою складені як позовна заява у справі, так і ухвала суду, в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів. Вчинені судом дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений Конвенцією спосіб.
При цьому доказів поважності причин невиконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 не надано, не надано доказів на підтвердження вартості послуг перекладача, які, як зазначає позивач, є надто високими, як і не надано доказів скрутного матеріального становища позивача, який перешкоджає їй виконати вимоги ухвали суду щодо надання нотаріально засвідченого перекладу документів, а тому, ураховуючи, що позивач мала достатньо часу для виконання ухвали суду від 08.08.2024, а саме понад 5 місяців, відсутні підстави для надання їй додаткового строку для виконання ухвали суду від 08.08.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд звертає увагу, що до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 6 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Як встановлено у ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У свою чергу, неналежне повідомлення або неповідомлення учасника справи про відкриття провадження та призначення справи до розгляду є порушенням Конвенції, де закріплено право кожного на справедливий суд, що охоплює право на участь в судовому розгляді як складову принципів рівності та змагальності сторін судового процесу, а саме, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6 Конвенції).
За визначенням Європейського суду з прав людини зміст права на змагальні провадження фактично означає можливість сторін у кримінальному або цивільному слуханні бути обізнаними щодо усіх коментарів з приводу представлених доказів та спостережень, навіть якщо вони представлені незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (параграф 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), від 23.06.1993, серії А № 262; параграф 80 Рішення Європейського суду з прав людини у справі McMichaek v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства) від 24.02.1995, серії А № 307-В; параграф 74 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Kress v. France (Кресс проти Франції), заява № 39594/98, ЄСПЛ 2001-VI). Вимога про дотримання принципу змагальності втілює ідею справедливого судового розгляду, що включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (параграф 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Нідерьост-Хубер проти Швейцарії» (№ 18990/91, ЄСПЛ 1997-1).
Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, за визначенням Європейського суду з прав людини право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (параграф 26 Рішення ЄСПЛ у справі Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), заява № 38748/97 від 21.03.2002), за необхідності, отримати відкладення справи (параграф 39 Рішення ЄСПЛ у справі Yvon v. France (Івон проти Франції), заява № 44962/98, ЄСПЛ 2003-У).
В свою чергу, принцип “рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова “рівності сторін» у розумінні “справедливого балансу» передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (параграф 33 Рішення ЄСПЛ у справі Dombo Beheer B.V. v. Netherlands (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів) від 27.10.1993, Серії А № 274). Представлення суду однією стороною матеріалів є неприйнятним, якщо ці ж матеріали не представлені іншій стороні, і яка у подальшому не може їх прокоментувати. Сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги (параграф 37 Рішення ЄСПЛ у справі Clinique des Acacias and Others v. France (Клінік дез Акація та інші проти Франції), заяви № 65399/01, 65406/01, 65405/01 і 65407/01 від 13.10.2005). Кожній із сторін була надана розумна можливість представити свою справу у таких спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. (параграф 53 Рішення ЄСПЛ у справі De Haes and Gijsels v. Belgium (Де Хаес і Гійсейлс проти Бельгії) (заява № 19983/92 від 24.02.1997).
При цьому, Європейський суд з прав людини вважає неможливою реалізацію принципів рівності і змагальності без дотримання права на участь в судовому розгляді (рішення по справі ВАТ “Нафтова компанія Юкос» проти Російської Федерації (заява № 14902/04) від 20.09.2011.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, невиконання позивачем вимог суду в частині надання нотаріально засвідчених копій перекладу на вірменську мову ухвали про звернення із судовим дорученням про виконання окремих процесуальних дій від 08.08.2024, позовної заяви з додатками і ухвали про відкриття провадження у справі та, відповідно, неможливість звернення із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави з дотриманням приписів Конвенції, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача - іноземця можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
У даному випадку суд зауважує, що право на доступ до суду, яке гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кореспондується з обов'язками учасників справи дотримуватись процесуального законодавства та добросовісно користуватись своїми процесуальними правами, про що зазначено у частині 1 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України»).
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Неподання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає подальшому розгляду справи, зокрема, вчиненню дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, з'ясуванню питання, визначених ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що саме позивач ініціювала даний судовий процес, однак не виконала вимоги ухвали суду до цього часу, не надавши без поважних причин витребувані судом документи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Такий висновок суду повністю узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у cправі № 910/12042/22.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Керуючись ст. 257, 260, 261 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА