Справа № 132/854/23
2/132/45/25
Ухвала
Іменем України
24 січня 2025 року місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпка Андрія Миколайовича про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову, та клопотання представника відповідача ТОВ «Лан-Агро» - адвоката Зелінського Ярослава Володимировича про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подані в рамках цивільної справи № 132/854/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора,
08.03.2023 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 23.03.2023 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року, продовжено строк підготовчого провадження у справі не більше ніж на тридцять днів з дня постановлення цієї ухвали.
Згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 28.09.2023 року, по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Проте, зазначене експертне дослідження не було проведене з підстав, зазначених в повідомленні головного судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Возного В.С. від 19.01.2024 року за № 7579/23-21 про неможливість надання висновку за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 132/854/23.
На підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 23.02.2024 року, закрите підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Піпко А.М. повторно заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 05.04.2024 року, задоволено, по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
30.07.2024 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшов висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 23.07.2024 року № 1660/24-21.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 31.07.2024 року, поновлено провадження у справі зі стадії, на якій його було зупинено.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Піпко Андрій Миколайович звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.
Одночасно із цим, представник відповідача ТОВ «Лан-Агро» - адвокат Зелінський Ярослав Володимирович звернувся до суду із клопотанням про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони до суду, востаннє в судове засідання, призначене на 24.01.2024 року на 15год.30хв., не з'явились, звернувшись із письмовими заявами про розгляд зазначених питань у їх відсутності.
Розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпка Андрія Миколайовича про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову, та клопотання представника відповідача ТОВ «Лан-Агро» - адвоката Зелінського Ярослава Володимировича про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно частини першої статті 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно частини третьої статті 206 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
За приписами пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Піпко Андрій Миколайович, повноваження якого Договором про надання правової допомоги № 1 від 10.02.2023 року, не обмежуються, звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із письмовою заявою про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.
З урахуванням встановлених судом обставин, позивач на власний розсуд розпорядився своїм процесуальним правом добровільно, безумовно та усвідомлено, знаючи про наслідки своєї розпорядчої дії, а саме наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст.256 ЦПК України (у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається).
Оскільки, відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно частини другої статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Законом України «Про судовий збір», визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно частини п'ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
З урахуванням наведеного, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме у розмірі 1073грн.60коп., згідно квитанції № 9298-3516-4976-5105, виданої 03.03.2023 року Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», слід повернути ОСОБА_1 в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Щодо клопотання представника відповідача ТОВ «Лан-Агро» - адвоката Зелінського Ярослава Володимировича про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то воно підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Тобто, на підставі даної норми, суд вправі стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати лише у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до клопотання представника відповідача ТОВ «Лан-Агро» - адвоката Зелінського Ярослава Володимировича про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, застосуванню підлягає частина 3 статті 142 ЦПК України, яка не містить обов'язку встановлення правильності дій позивача, як того вимагає частина 5 статті 142 ЦПК України.
Аналогічна позиція викладена зокрема в постанові Київського апеляційного суду від 18.04.2019 року у справі № 378/726/18.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідні правові висновки викладені у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17 (провадження № 61-9263св19) Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21), від 26 серпня 2024 року у справі № 932/10156/21 (провадження № 61-26св24) та інших.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 року у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 року у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 року у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 року.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених при розгляді справи, відповідачем суду надано: договір про надання правової допомоги, укладений 09.03.2023 року між адвокатом Зелінським Я.В. та ТОВ «Лан-Агро»; додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги від 09.03.2023 року, укладену 12.05.2023 року між адвокатом Зелінським Я.В. та ТОВ «Лан-Агро»; детальний опис виконаних робіт адвокатом Зелінським Я.В. у справі № 132/854/23; платіжну інструкцію в національній валюті від 24.05.2024 року на суму 15000грн.00коп.
Як вбачається зі матеріалів справи, безпосередньої участі адвокат під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не брав. Предмет позову, характер спірних правовідносин є розповсюдженим, а дана категорія справ є невеликої складності. Підготовчі дії, що були спрямовані на підготовку та подання заяв з процесуальних питань, не потребували додаткових зусиль, знань, великої тривалості часу в аналізі обставин справи, вивченні нормативно-правової бази та узагальненні судової практики.
Оцінивши обставини цивільної справи, надані докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.00коп.
Керуючись ст.ст.13, 49, 206, 255, 258-261, 268, 272, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпка Андрія Миколайовича про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову - задовольнити.
Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову, поданого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора.
Провадження у справі № 132/854/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора - закрити, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.
50 відсотків судового збору у розмірі 1073грн.60коп., згідно квитанції № 9298-3516-4976-5105, виданої 03.03.2023 року Акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», сплаченого ОСОБА_1 при зверненні до Калинівського районного суду Вінницької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора, повернути ОСОБА_1 в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Клопотання представника відповідача ТОВ «Лан-Агро» - адвоката Зелінського Ярослава Володимировича про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Агро» документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.00коп.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя