65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4828/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) (вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеський р-н, Одеська обл., 65481)
до відповідача: Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078)
про стягнення 21444,64 грн,
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 21444,64 грн, з яких: основний борг в сумі 20092,51 грн; пеня в сумі 942,04 грн; 3% річних в сумі 108,70 грн; інфляційні втрати в сумі 301,39 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 24.03.2023 № 209840912218 та договору про відшкодування витрат за надані послуги від 11.12.2023 № 37-П-ПВФ-23 в частині здійснення повної та своєчасної оплати витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
29.11.2024 відповідачем був поданий суду відзив на позовну заяву (а.с. 65-99, т.2), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на таке: позивач не вказує про розміри фактичних витрат, які мають бути відшкодовані відповідачем, натомість позивач посилається лише на власні сформовані рахунки без будь-яких обґрунтувань щодо розміру таких визначених сум у кожному окремому рахунку; позивач не надав до суду доказів того, що протягом 5 робочих днів після підписання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.03.2023 № 209840912218-23-23, надіслав до Державної митної служби України в особі Одеської митниці проект договору про відшкодування витрат за надані послуги балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, оскільки до позовної заяви було надано договір про відшкодування витрат за надані послуги №37-П-ПВФ-23, який датований 11.12.2023; позивачем акти були надані до Державної митної служби України в особі Одеської митниці у межах бюджетного періоду 2024 року, а тому у відповідача відсутні законні підстави для здійснення оплати за актами приймання-передачі наданих послуг за бюджетний період 2023 року.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 03.12.2024 (а.с. 100-111, т.2), позивач зазначив наступне: позивачем у позовній заяві були надані всі необхідні пояснення та обґрунтування стосовно ціни позову, а також були надані усі необхідні докази, зокрема, у додатку 2 до позовної заяви позивачем надано детальний розрахунок розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача в розрізі кожного окремого рахунку; позивачем було додано до позовної заяви докази, які підтверджують факт понесення адміністрацією витрат на забезпечення комунальними послугами приміщень позивача, в тому числі тих, що орендовані відповідачем; відповідачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував його незгоду з розміром виставлених рахунків, не було надано жодного контррозрахунку на спростування розрахунків позивача, а також не оспорюється сама обставина споживання Одеською митницею комунальних послуг; щодо посилань відповідача на те, що позивач не надав доказів направлення відповідачу протягом 5 робочих днів після підписання договору оренди нерухомого майна проекту договору про відшкодування витрат за надані послуги балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, позивач наголошує, що предметом даного спору є не визнання договору укладеним, а стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором, між цим, пунктом 9.1. договору сторони погодили, що згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 24.03.2023 по 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; умовами договору про відшкодування не передбачено умов, що оплата виставлених рахунків здійснюється лише в межах бюджетного періоду 2023 року; згідно з усталеною практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Відповідач правом на подання письмових заперечень не скористався.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 13.11.2024 позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4828/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Обставини справи
24.03.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Державною митною службою в особі Одеської митниці (орендар) та Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України»(адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912218 (а.с. 7-19, т.2; далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно - нежитлові приміщення будівлі 601 корпусу, площею 183,50 кв.м. та нежитлове приміщення в будівлі наражу, площею 19,00 кв.м., розташовані за адресою: вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеська область, що обліковується на балансі ДП «АМПУ».
Згідно з п. 9.2. Розділу І договору оренди витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг компенсуються орендарем в порядку, передбаченому п. 6.5. договору.
Відповідно до п. 6.5. Розділу ІІ договору оренди протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном. Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Згідно з п. 12 Розділу І договору оренди його укладено на період воєнного стану та 1 рік після припинення чи скасування воєнного стану.
За актом приймання-передачі від 24.03.2023 позивачем було передано, а відповідачем прийнято в оренду нерухоме майно на підставі договору оренди від 24.03.2023 № 209840912218 (а.с. 20-21, т.2).
11.12.2023 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач) та Державною митною службою в особі Одеської митниці (користувач) був укладений договір про відшкодування витрат за надані послуги № 37-П-ПВФ-23 (а.с. 20-26, т.1; далі - договір), за умовами п. 1.1. якого балансоутримувач, згідно з договором оренди, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою і відведенням стоків) користувача, в орендованих нежитлових приміщеннях будівлі 601 корпусу, площею 183,50 кв.м. та нежитловому приміщенні в будівлі гаражу, площею 19,00 кв.м. (далі - послуги), а користувач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів, та своєчасно сплачує виставлені балансоутримувачем рахунки за користування наданими послугами в орендованих приміщеннях.
Відповідно до підп. 2.2.4. п. 2.2. договору балансоутримувач зобов'язується, зокрема, вести розрахунки з організаціями, постачальниками енергоресурсів за використану електроенергію, воду, теплову енергію, що постачались користувачу та відведені стічні води користувача згідно з основними договорами між електропостачальними організаціями і балансоутримувачем. Між цим, підп. 3.1.3. п. 3.1. договору передбачено право балансоутримувача на отримання від користувача оплати за надані послуги в розмірах і в строки, передбачені цим договором.
За змістом п. 2.3.7. п. 2.3. договору користувач зобов'язується, зокрема, своєчасно та у повному обсязі, у відповідності до умов цього договору відшкодовувати балансоутримувачу витрати за спожиті користувачем теплову енергію, електроенергію, воду і відведені стічні води згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками.
Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума цього договору становить 147894,33 грн з ПДВ, з яких:
- на електропостачання (відшкодування витрат за електроенергію та послугу з розподілу електроенергії) - 71884,69 грн з ПДВ;
- на водопостачання та водовідведення - 2944,71 грн з ПДВ;
- на теплопостачання - 68421,11 грн з ПДВ;
- на утримання і обслуговування мереж водопостачання та відведення стоків на очисні споруди АТ «ОПЗ» - 4643,82 грн з ПДВ.
Джерелом фінансування цього договору є кошти загального фонду Державного бюджету України, КПКВ 356010 «Керівництво та управління у сфері митної політики».
Згідно з п. 4.2. договору щомісячна кількість спожитих води, тепла, електроенергії та відведених стічних вод визначається по приладах обліку, які пройшли держповірку, а за їх відсутності - по розрахунках, виконаних службою енергозабезпечення балансоутримувача на підставі узгодження про встановлену кількість спожитих води, тепла та відведених стоків (додаток № 1).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що користувач відшкодовує витрати за надані послуги згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками та актами приймання-передачі наданих послуг. Тривалість періоду для оплати становить 25 (двадцять п'ять) банківських днів з моменту виставлення рахунка балансоутримувачем.
Згідно з п. 4.4. договору визначена та спожита кількість води, тепла, електроенергії та відведених стічних вод сплачуються користувачем за тарифами енергопостачальних організацій, утримання та обслуговування мереж водопостачання та водовідведення - за тарифами балансоутримувача, на підставі окремих рахунків та відповідних актів здавання-приймання наданих послуг, що надаються балансоутримувачем у 2 (двох) примірниках в кінці поточного місяця. При зміні тарифів від енергопостачальних організацій, балансоутримувач має право змінювати тарифи в односторонньому порядку. Вартість централізованою водопостачання визначається на підставі тарифу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філії «Інфоксводоканал»), затвердженого діючою на момент надання послуг постановою Національної комісії, шо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Вартість транспортування води визначається на підставі тарифу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», доведеного до балансоутримувача листом від 01.12.2022 № 1689, що становить 35,80 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ). Вартість відведення стічних вод на очисні споруди Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» визначається на підставі тарифу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», затвердженого наказом від 14.11.2022 № 349 «Про встановлення нерегульованих тарифів на послуги з прийому та очищення стічних вод», що становить 70,15 грн за 1 м3 (без урахування ПДВ). Вартість теплової енергії визначається з урахуванням опалення приміщень електричними котлами та розраховується на підставі тарифів енергопостачальних організацій (для 2-го класу напруги), діючих на момент надання послуг. Вартість постачання та розподілу електроенергії визначається на підставі тарифів енергопостачальних організацій (для споживачів 2-го класу напруги), діючих на момент надання послуг.
Відповідно до п. 4.5. договору утримання та обслуговування мереж водопостачання (без урахування вартості води) та водовідведення господарсько-фекальних стоків на очисні споруди АТ «ОПЗ» (без урахування вартості очищення стічних вод) сплачуються користувачем балансоутримувачу на підставі окремих рахунків та відповідних актів приймання-передачі наданих послуг, що надаються балансоутримувачем у 2 (двох) примірниках в кінці поточного місяця на підставі тарифів балансоутримувача, затверджених наказом ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний). Вартість утримання та обслуговування мереж водопостачання визначається на підставі тарифу, затвердженого наказом ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) від 02.12.2022 № 87/27 «Про встановлення рівня рентабельності, затвердження калькуляцій та вільних цін (тарифів) на послуги ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) на 2023 рік, що становить 71,08 грн за 1 м3 (без урахуванням ПДВ). Вартість утримання та обслуговування мереж водовідведення господарсько-фекальних стоків на очисні споруди Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» визначається на підставі тарифу, затвердженого наказом ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) від 02.12.2022 № 87/27 «Про встановлення рівня рентабельності, затвердження калькуляцій та вільних цін (тарифів) на послуги ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) на 2023 рік», що становить 119,55 грн за 1 м3 (без урахування ПДВ).
Пунктом 4.6. договору визначено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок користувача коштів на цілі, визначені цим договором.
Відповідно до п. 6.3. договору при несвоєчасному внесені плати, користувач сплачує балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення. Оплата пені і штрафу не звільняє користувача від обов'язку оплати сум заборгованості.
Згідно з п. 6.5. договору користувач звільняється від відповідальності за прострочення оплати за надані послуги у разі: несвоєчасного надходження коштів з Державного бюджету України та/або тимчасового не проведення платежів органами Державної казначейської служби України за платіжними дорученнями користувача; зменшення обсягів бюджетного фінансування видатків користувача; відмови органу Державної казначейської служби в реєстрації та обліку цього договору; відсутності у користувача бюджетних асигнувань на зазначені цілі, встановлені кошторисом; безпосереднього списання коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань; тимчасового зупинення операцій з бюджетними коштами у межах поточного бюджетного періоду; прострочення оплати за цим договором у разі, коли прострочення сталося через несвоєчасне надходження коштів з Державного бюджету України та тимчасового не проведення платежів Державною казначейською службою України за платіжними дорученнями користувача; відсутності коштів на єдиному казначейському рахунку користувача на оплату відповідного бюджетного зобов'язання.
Відповідно до п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 24.03.2023.
Згідно з п. 10.1. договору всі права та обов'язки балансоутримувача (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим договором, виконуються Південною філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний).
Пунктом 10.2. договору встановлено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Додатком № 1 до договору між сторонами був узгоджений розрахунок витрат електроенергії на опалення, води та скидання стоків для Державної митної служби України в особі Одеської митниці, що орендує приміщення в ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) (а.с. 27-28, т.1). Розрахунком визначені наступні показники: витрати електроенергії на опалення за період березень-грудень 2023 року: норма витрат теплової енергії на опалення - 7,755 Гкал, норма витрат електроенергії на вироблення теплової енергії - 9469 кВт*год; витрати води (холодної та гарячої) за рік: 25,95 м3/рік та 2,2 м3/місяць; скидання стоків за рік - 25,95 м3/рік та 2,2 м3/місяць.
15.07.2024 позивачем були складені рахунки для здійснення оплати відповідачем послуг з відшкодування витрат на утримання орендованого відповідачем приміщення, а саме (а.с. 29-31, т.1): № 02-51-АЮ на суму 174,07 грн - витрати на відшкодування водопостачання та водовідведення; № 0252-АЮ на суму 274,51 грн - витрати на утримання та обслуговування мереж водопостачання та відведення стоків; № 0253-АЮ на суму 19643,93 грн з ПДВ, з яких: 12477,53 грн без ПДВ - витрати за електроенергію на опалення та 3892,41 грн без ПДВ - витрати за послугу з розподілу електроенергії на опалення. Період надання послуг у рахунках визначений з 15.12.2023 по 31.12.2023. При цьому, до позовної заяви позивачем було долучено детальний розрахунок розміру заборгованості (а.с. 15-18, т.1), в якому позивач надав пояснення щодо кожної складової суми, що виставлена у рахунках, зокрема позивач вказує, яким чином ним визначались обсяги споживання послуг, тарифи тощо.
На підтвердження обставини понесення позивачем витрат на утримання, у тому числі, приміщення, що орендується відповідачем, позивачем до матеріалів справи було долучено (а.с. 37-137, т.1): укладений між позивачем та ТОВ «Енергетична компанія «Інсол» договір про постачання електричної енергії від 11.09.2023 № 123-В-ПВФ-23 з додатками, доказами прийняття та оплати послуг; укладений між позивачем та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з додатками, доказами прийняття та оплати послуг; укладений між позивачем та ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» договір про надання послуг централізованого водопостачання від 12.04.2018 № 32335/96-В-ЮЖФ-18 з додатками, доказами прийняття та оплати послуг; укладений між позивачем та АТ «Одеський припортовий завод» договір про надання послуг від 27.01.2023 № 10-В-ПВФ-23 щодо надання послуг із забезпечення транспортування води мережами АТ «ОПЗ» з додатками, доказами прийняття послуг; укладений між позивачем та АТ «Одеський припортовий завод» договір про надання послуг від 24.01.2023 № 9-В-ПВФ-23 щодо надання послуг з відведення стічних вод з додатками, доказами прийняття та оплати послуг.
Вищевказані рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 32-34, т.1) були направлені позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 30.07.2024 № 2310/27-04-04 (а.с. 35, т. 1). Рахунки та акти були отримані відповідачем 05.08.2024, про що свідчать дані наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36, т.1).
Доказів здійснення відповідачем оплати вищевказаних рахунків матеріали справи не містять. За цих обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про відшкодування витрат за надані послуги від 11.12.2023 № 37-П-ПВФ-23 становить 20092,51 грн, що підтверджується матеріалами справи, пояснення
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив кошти на підставі рахунків позивача, останній звернувся до суду з позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Так, у цій справі позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача: основний борг в сумі 20092,51 грн; пеню в сумі 942,04 грн; 3% річних в сумі 108,70 грн та інфляційні втрати в сумі 301,39 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено за період з 20.08.2024 по 24.10.2024 (а.с. 19, т.1).
Відповідачем контррозрахунку суду не подано.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Як встановлено судом, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.03.2023 № 209840912218, відповідач є орендарем нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеська область, балансоутримувачем якого є позивач. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оплату споживання послуг, пов'язаних з утриманням приміщень за цією адресою, здійснює позивач, який уклав відповідні договори з надавачами цих послуг та несе у зв'язку з цим витрати.
На виконання умов договору оренди від 24.03.2023 № 209840912218 між позивачем та відповідачем 11.12.2023 був укладений договір про відшкодування витрат за надані послуги № 37-П-ПВФ-23. На підставі цього договору між сторонами виникли зобов'язальні відносини, за якими позивач зобов'язався забезпечити відповідачу відповідні послуги, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплатити такі послуги в повному обсязі, відповідно до умов зазначеного договору.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 20092,51 грн для здійснення відповідачем відшкодування сплачених позивачем надавачам послуг витрат, що пов'язані з обслуговуванням, зокрема, нежитлових приміщень, які орендуються відповідачем. Так, дослідивши зміст цих рахунків позивача, суд встановив, що розрахунок сум позивач здійснив з дотриманням умов договору, погоджених сторонами обсягів споживання послуг та їх вартості, а також з урахуванням умов договорів, укладеними між позивачем та надавачами відповідних послуг. В цей же час, на спростування вказаних у рахунках даних відповідачем належних доказів не подано.
Отже, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростована обставина споживання послуг на спірну суму відповідно до умов договору, не спростовані дані рахунків, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухилився від сплати цих рахунків, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20092,51 грн слід задовольнити.
При цьому суд враховує, що строк дії договору про відшкодування витрат за надані послуги № 37-П-ПВФ-23 сторонами визначений до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а тому враховуючи, що зобов'язання відповідача з оплати вартості спожитих послуг є невиконаним, в цій частині договір не припинив своєї дії.
При цьому суд враховує, що відповідно до вимого закону закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення стоку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем.
З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що висловлені відповідачем заперечення стосовно дати виставлення позивачем рахунків не спростовують обставини того, що зобов'язання відповідача з оплати рахунків позивача не є припиненим.
Водночас, у зв'язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати послуг у визначений договором строк суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум, який долучений до позовної заяви (а.с. 19, т.1), суд встановив його вірність та відповідність умовам договору та законодавству. При цьому відповідачем арифметична вірність здійсненого позивачем розрахунку не спростована.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не доведена обставина того, що примірник договору був наданий відповідачу для підписання у строк протягом 5 днів від дати укладення договору оренди, суд зазначає, що дата укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги між позивачем та відповідачем не впливає на обставину виникнення у відповідача, як сторони договору, зобов'язання виконати його умови в частині сплати коштів у повному обсязі.
Що стосується посилань відповідача на те, що рахунки та акти за спожиті відповідачем у 2023 році послуги позивачем були направлені у межах бюджетного періоду 2024 року, суд зазначає, що у рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України"). Правова позиція Верховного Суду про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, також є сталою і викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 січня 2022 року у справі № 925/1545/20.
Враховуючи викладене, суд виснує, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» до Одеської митниці слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 20092,51 грн, пеню в сумі 942,04 грн, 3% річних в сумі 108,70 грн та інфляційні втрати в сумі 301,39 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) (вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеський р-н, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 38728549) борг в сумі 20092 грн 51 коп, пеню в сумі 942 грн 04 коп, 3% річних в сумі 108 грн 70 коп, інфляційні втрати в сумі 301 грн 39 коп та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27 січня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля