65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3351/24
За позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 89, код ЄДРПОУ 0352855224) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691); Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Балабан Опанаса Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості, розірвання договору, зобов'язання повернути майно
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Корчевський М.
Представники:
Від прокуратури: Місюрко Г.А. - на підставі посвідчення;
Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Карачковський П.П. - в порядку самопредставництва; Бондар А.Г. - в порядку самопредставництва;
Від Одеської міської ради: Павлюк В.С. - в порядку самопредставництва; Каланжова А.О. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився.
В засіданні брали участь:
Від прокуратури: Місюрко Г.А. - на підставі посвідчення;
Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Бондар А.Г. - в порядку самопредставництва;
Від Одеської міської ради: Каланжова А.О. - в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Балабан Опанаса Миколайовича (далі - ФОП Балабан О.М.) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 81 953 грн 59 коп. та пені у розмірі 3 608 грн 18 коп.; розірвання Договору оренди від 25.12.2008р. №4009, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) та ФОП Балабан О.М. на нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22; зобов'язання ФОП Балабан О.М. повернути нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22 шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Ухвалою суду від 01.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3351/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.08.2024р. Ухвалою суду від 29.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2024р. Ухвалою суду від 19.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 10.10.2024р. Ухвалою від 10.10.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 19.11.2024р.
28 жовтня 2024р. на адресу суду надійшла заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про закриття провадження у справі у частині позовних вимог щодо розірвання Договору оренди від 25.12.2008р. №4009 та зобов'язання повернути нежитлове приміщення територіальній громаді м. Одеси.
Ухвалою суду від 19.11.2024р. відкладено підготовче засідання на 28.11.2024р.
22 листопада 2024р. на адресу суду від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, а саме про стягнення заборгованості по орендній платі та пені з ФОП Балабан О.М. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р UA398201720355239012083034299 в ДКСУ м. Києва, код ЄДРПОУ 26302595).
Ухвалою суду від 28.11.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/3351/24 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 24.12.2024р. Ухвалою суду від 24.12.2024р. відкладено судове засідання на 09.01.2025р. Ухвалою суду від 09.01.2025р. відкладено судове засідання на 17.01.2025р.
Представник прокуратури позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, наполягає на задоволенні позову.
Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у письмових поясненнях, що надійшли до суду за вх.№ 34161/24 від 18.09.2024р.
Представник Одеської міської ради позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у письмових поясненнях, що надійшли до суду за вх.№ 34177/24 від 18.09.2024р.
Відповідач - ФОП Балабан О.М., не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвали суду про місце, дату та час судових засідань направлялись за юридичною адресою відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, суд здійснював розміщення ухвал суду у справі на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.
За приписами п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, зазначив, що 06.05.1998р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Балабан Опанасом Миколайовичем було укладено договір оренди №4009 нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 30,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі Свідоцтва про право власності №501 від 15.01.2009р.
Додатковим погодженням від 25.12.2008р. до договору оренди №4009 від 06.08.1998р. змінено п. 1.2. договору в частині строку його дії до 31.12.2011р. та у зв'язку із затвердженням рішення Одеської міської ради №3781-V від 25.12.2008 "Про затвердження примірного договору оренди нежилого приміщення (будівлі, споруди) нової редакції договору оренди нежилого приміщення, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси"), сторони домовилися переукласти договір №4009 від 06.05.1998р. нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, у новій редакції з 25.12.2008р.
У звязку із цим, як зазначає прокурор, 25.12.2008р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Орендодавець) та приватним підприємцем Балабан О.М. (Орендар) було укладено у новій редакції Договір №4009 оренди нежитлового приміщення щодо нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 31,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, з метою використання під майстерню по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів, зі строком дії до 31.12.2011р.
За п. 2.2 Договору Орендар забов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання місяць 1279 грн 85 коп. (без ПДВ та індексу інфляції). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається, шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Пунктом 2.4 Договору №4009 Орендаря зобов'язано вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.
При цьому, за несвоєчасне внесення орендної плати п. 5.2 Договору зобов'язує Орендаря сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочки.
Пунктом 3.4 Договору встановлено, що Орендодавець забов'язується передати Орендарю в оренду приміщення, згідно з п. 1.1. цього Договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Відповідно до п. 7.12 Договору вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акта приймання-передачі вказаного приміщення.
Прокурор звертає увагу суду, що в подальшому до Договору №4009 від 25.12.2008р. внесено зміни:
- додатковим погодженням №1 від 19.08.2011р. за взаємною згодою сторін, на підставі рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. за №384-VI «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради», назву Орендодавця змінено з «Представництва по управлінню комунальною власністю міськради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради», також змінено п.1.2 Договору в частині строку дії, а саме до 18.07.2014р. та змінено розмір орендної плати, яка з 19.08.2011р. становить 1 808 грн 10 коп.;
- додатковим договором №2 від 21.07.2014р. сторонами продовжено термін дії Договору до 21.06.2017р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка з 21.07.2014р. становить 2 023 грн 64 коп.;
- додатковим договором №3 від 17.07.2017р. сторонами продовжено термін дії Договору до 17.06.2020р. та змінено розмір орендної плати, яка з 17.07.2017р. становить 2 822 грн 79 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції).
- додатковим договором №4 від 28.11.2019р. сторонами продовжено термін дії Договору до 28.10.2022р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, яка з 28.11.2019р. становить 2 712 грн 85 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції).
Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.05.2024р. за №01-13/1050 у ФОП Балабан О.М. з 01.10.2020р. виникла заборгованість зі сплати орендної плати за користування комунальним майном за період з 01.10.2020р. по 31.05.2024р. З урахуванням коригування орендної плати у розмірі 50% на період воєнного стану з 24.02.2022р. по 31.01.2024р., згідно з рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022р. №969-VIIІ, розмір заборгованості склав 81 953 грн 59 коп.
Відповідно до п. 5.2 Договору №4009 від 25.12.2008р. за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Як зазначає прокурор, у зв'язку з виниклою заборгованістю, на виконання п. 5.2 Договору оренди №4009 від 25.12.2008р., Департаментом комунальної власності Одеської міської ради також нараховано пеню у розмірі 3 608 грн 18 коп.
Також, прокурор зазначив, що згідно п. 5.3 Договору у разі не внесення Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дати закінчення платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.
Відповідно до п. 4.7. Договору №4009 від 25.12.2008р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар забов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об'єкта оренди.
Пунктом 7.5. Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів.
Прокурор стверджує, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 05.03.2024р., 16.04.2024р., 07.06.2024р. надіслало на адресу ФОП Балабан О.М. претензії про необхідність оплатити заборгованість по орендній платі та пеню, з попередженням про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та примусовому порядку та виселенні з орендованого приміщення у разі невиконання своїх зобовязань за Договором.
Прокурор також зазначає, що 01.02.2020р. втратив чинність Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ, що діяв на момент укладення Договору оренди №4009 від 25.12.2008р.
Одночасно, з цієї ж дати почав діяти новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019р.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень нової редакції Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим ч.2 ст.і 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Прокурор стверджує, що за вимогами наведених нормативних положень, чинність Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. між ФОП Балабан О.М. та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та порядок його продовження з 1 липня 2020 року регламентується Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019р. та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» №483 від 03.06.2020р., що набрала чинності 17.06.2020р. та яким передбачено, що з 01.07.2020р. договори оренди комунального майна продовжуються в новому порядку.
На думку прокурора, строк Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. між ФОП Балабан О.М. та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, згідно додаткового договору №4 від 28.11.2019р. закінчився 28.10.2022р.
Однак, як зазначає прокурор, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по сьогоднішній день.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», згідно п. 5 якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Враховуючи вказані обставини, на думку прокурора, Договір оренди №4009 від 25.12.2008р., укладений між ФОП Балабан О.М. та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, станом на даний час є продовженим.
За таких обставин, приймаючи невиконання Орендарем прийнятих на себе зобовязань щодо сплати орендної плати, що є істотним порушенням, враховуючи положення ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, умови п.5.6, п.7.9 Договору, прокурор вважає, що наявні підстави для розірвання Договору оренди №4009 від 25.12.2008р.
Крім того, прокурор зазначив, що за умовами п.4.7 Договору після закінчення строку дії Договору або його дострокового розірвання Орендар зобовязаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати витрати Орендодавцеві у разі погіршення стану або втрати обєкта оренди.
Враховуючи зазначене, у звязку із розірванням Договору оренди, прокурор вважає, що наявні підстави для виселення ФОП Балабан О.М. з обєкту оренди, а саме: нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 31,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22.
Також прокурор в обгрунтування підстав звернення ним до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради зазначив, що відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.
Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Поняття «інтереси держави» визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999р. № З-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи можевідбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Згідно абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).
Водночас, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
При цьому, як зазначає прокурор, Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, у тому числі інтересів територіальної громади (близька за містом правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Прокурор зауважив, що Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради були належним чином повідомлені про необхідність про зміст порушень інтересів держави ФОП Балабан О.М. та необхідність їх захисту, але, крім претензійної роботи інших дій не вчинили, у звязку із чим, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Враховуючи все викладене вище, прокурор просить суд стягнути з ФОП Балабан О.М. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 81 953 грн 59 коп., пеню у розмірі 3 608 грн 18 коп., розірвати Договір оренди від 25.12.2008р. №4009, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) та ФОП Балабан О.М. на нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22, та зобов'язати ФОП Балабан О.М. повернути нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22 шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, повністю підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити позов у повному обсязі, зазначаючи, що згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як стверджує позивач, на виконання рішення Одеської міської ради від 29.06.2022р. №969-VIII«Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» видано наказ від 19.02.2024р. №69 Про перерахунок орендної плати та нарахування у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати (з урахуванням її індексації).
Враховуючи наявну заборгованість, Департаментом неодноразово на юридичну адресу ФОП Балабан О.М. надсилалися претензії з вимогою сплати заборгованість за договором оренди від 25.12.2008р. №4009: №01-13/1466 від 04.07.2023р. (відправлення №0600031447779); №01-13/859 від 16.04.2024р. (відправлення №0300910645266); №01-13/1219 від 07.06.2024р. (відправлення №0600928859662).
Позивач звертає увагу суду, що ФОП Балабан О.М. був обізнаний щодо існування заборгованості та обов'язку його сплати, про що свідчить його заява № 01-14/173 від 01.02.2024р. про надання пільги зі сплати орендної плати під час військового часу та письмове зобов'язання сплати заборгованості у продовж 3 місяців.
Позивач додатково зауважує, що раніше Господарським судом Одеської області у зв'язку з порушенням ФОП Балабан О.М. умов Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. щодо сплати орендної плати видано судовий наказ №916/3065/20 про стягнення у Орендаря заборгованості з орендної плати у розмірі 17 076 грн 21 коп. та пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 1 673 грн 37 коп.
На думку позивача, викладені обставини свідчать про повну обізнаність відповідача щодо обов'язку сплати орендної плати за Договором та його систематичне порушення цих умов.
Позивач також зазначає, що уповноваженими представниками Департаменту здійснено обстеження об'єкта комунальної власності у вигляді нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 31,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, та встановлено, що на момент обстеження об'єкт оренди зачинено, доступ обмежений про складено акт обстеження у присутності незацікавленої особи з фотофіксацією.
В ході розгляду справи позивач також надав до суду додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2008р. №4009, укладений 02.09.2024р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ФОП Балабан О.М., а також акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 02.09.2024р., згідно з яким ФОП Балабан О.М. передав об'єкт оренди - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 30,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, Орендодавцю - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
З урахуванням зазначеного, Департамент комунальної власності у заяві, що надійшла до суду 28 жовтня 2024р., просив про закриття провадження у справі у частині позовних вимог щодо розірвання Договору оренди від 25.12.2008р. №4009 та зобов'язання повернути нежитлове приміщення територіальній громаді м. Одеси.
Позивач - Одеська міська рада, повністю підтримує позовні вимоги прокурора, позицію Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та просить суд задовольнити позов у частині стягнення заборгованості з орендної плати та пені у повному обсязі,.
Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представників прокуратури та позивачів, суд дій шов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. зі справи № 806/1000/17).
З положень Закону України «Про прокуратуру», ГПК України вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідну правову позицію з цього приводу було висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2019р. у справі № 910/3486/18, яка у відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковою при застосуванні аналогічних норм права.
У п. 81 постанови від 26.05.2020р. у справі № 911/2385/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Таким чином, норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб'єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.
У даному випадку Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради, достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, незважаючи на очевидний характер порушень ФОП Балабан О.М. умов договору оренди, самоусунулось від виконання покладених державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об'єктів комунальної власності, та заходи з метою захисту порушених інтересів територіальної громади міста Одеси не вжило, а обмежилось лише листуванням з відповідачем.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, тобто діє в межах дискреційних повноважень.
Виходячи з положень законодавства та судової практики, суд вважає обгрунтованою позицію заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси щодо звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з даним позовом.
Судом встановлено, що 06.05.1998р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Балабан Опанасом Миколайовичем (Орендар) було укладено Договір оренди №4009 нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 30,6 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, з метою розміщення майстерні, зі строком дії по 19.08.2006р.
Додатковим погодженням від 25.12.2008р. до Договору оренди нежитлового приміщення №4009 від 06.08.1998р. змінено п. 1.2. Договору оренди в частині строку його дії -до 31.12.2011р. Крім того, сторони домовилися у зв'язку із затвердженням рішенням Одеської міської ради №3781-V від 25.12.2008р. "Про затвердження примірного договору оренди нежилого приміщення (будівлі, споруди) нової редакції договору оренди нежилого приміщення, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси", переукласти Договір №4009 від 06.05.1998р. нежилого приміщення у новій редакції з 25.12. 2008р.
25 грудня 2008р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Орендодавець) та приватним підприємцем Балабан О.М. (Орендар) було укладено у новій редакції Договір №4009 оренди нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, 22, з метою розміщення майстерні по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів.
При цьому, новий акт приймання-передачі об'єкта оренди не складався.
Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Враховуючи те, що об'єкт оренди відповідно до наявних у справі матеріалів є комунальною власністю, на правовідносини, що склалися між сторонами за Договором оренди від 25.12.2008р. розповсюджуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який був чинним станом на виникнення правовідносин, визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Отже, виходячи з зазначених положень законодавства, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором оренди №4009 від 25.12.2008р., є орендними.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з положень ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розділом 2 Договору оренди №4009 в редакції від 25.12.2008р. встановлено, що орендна визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008р. №3781-V.
За орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного в Додатку №1до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 279 грн 85 коп. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п. 2.2. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому до Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. сторонами було внесено зміни:
- додатковим погодженням №1 від 19.08.2011р. за взаємною згодою сторін на підставі рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. за №384-VI «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради» назву Орендодавця змінено з «Представництва по управлінню комунальною власністю міськради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради»; також змінено п.1.2 Договору в частині строку його дії до 18.07.2014р. Крім того, сторони домовилися. що з 19.08.2011р. розмір орендної плати становить 1 808 грн 10 коп (без урахування ПДВ та індексу інфляції).;
- додатковим договором №2 від 21.07.2014р. сторонами продовжено термін дії Договору до 21.06.2017р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, розмір якої з 21.07.2014р. становить 2 023 грн 64 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції);
- додатковим договором №3 від 17.07.2017р. сторонами продовжено термін дії Договору до 17.06.2020р. та внесено зміни в частині розрахунку орендної плати, розмір якої з 17.07.2017р. становить 2 822 грн 79 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції).
- додатковим договором №4 від 28.11.2019р. сторонами продовжено термін дії Договору до 28.10.2022р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати, розмір якої з 28.11.2019р. становить 2 712 грн 85 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції).
Таким чином, судом встановлено, що строк Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. між ФОП Балабан О.М. та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, закінчився 28.10.2022р.
З 01.02.2020р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019р., відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Суд зазначає, що за вимогами наведених нормативних положень, чинність Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. та порядок його продовження з 1 липня 2020 року регламентується Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019р.
Наведена норма Закон України «Про оренду державного та комунального майна» кореспондується з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» №483 від 03.06.2020р., що набрала чинності 17.06.2020р., нормами якої передбачено, що з 01.07.2020р. договори оренди комунального майна продовжуються в новому порядку.
Однак, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по сьогоднішній день.
Кабінетом Міністрів України 27.05.2022р. прийнято Постанову №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», згідно п. 5 якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
У звязку із зазначеним вище, суд погоджується з доводом прокурора щодо того, що Договір оренди №4009 від 25.12.2008р. укладений між ФОП Балабан О.М. та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вважається продовженим на період дії воєнного стану.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.2.2 Договору №4009 за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного в Додатку №1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 279 грн 85 коп. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
У подальшому, за згодою сторін розмір орендної плати змінювався.
Відповідно до п. 2.4. Договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.
Згідно п.4.10 Договору у випадку припинення дії цього Догвоору у зв'язку із закінченням строку дії чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
За приписами ч. 1 ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, відповідач, зобов'язавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції, повинен був виконати своє зобов'язання, але не виконав.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради неодноразово на юридичну адресу Орендаря надсилалися претензії з вимогою сплати заборгованість за Договором оренди: №01-13/1466 від 04.07.2023р. (відправлення №0600031447779); №01-13/859 від 16.04.2024р. (відправлення №0300910645266); №01-13/1219 від 07.06.2024р. (відправлення №0600928859662), які згідно відміток «Укрпошти» повертались за закінченням терміну зберігання.
Також, судом встановлено, що ФОП Балабан О.М. звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою вх.№01-14/173 від 01.02.2024р. про надання пільги зі сплати орендної плати під час військового часу та письмово зобов'язався сплатити заборгованість упродовж 3 місяців, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний щодо існування заборгованості та обов'язку його сплати.
Суд зауважує, що на виконання рішення Одеської міської ради від 29.06.2022р. №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період воєнного стану» видано наказ від 19.02.2024р. №69 про перерахунок орендної плати та нарахування у розмірі 50% відсотків розміру орендної плати (з урахуванням її індексації).
За розрахунком позивача, станом на 31.05.2024р. з урахуванням коригування орендної плати 50% на період дії воєнного стану з 24.02.2022р. по 31.05.2024р., заборгованість ФОП Балабан О.М. з орендної сплати склала 81 953 грн 59 коп.
Відповідачем доказів повної оплати орендної плати за період 01.10.2020р. по 31.05.2024р. по Договору оренди №4009 від 25.12.2008р. до матеріалів справи не надано.
При цьому, за несвоєчасне внесення орендної плати згідно п. 5.2 Договору Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочки.
Оскільки відповідачем прострочено оплату орендної плати, то позивачем нараховано пеню у розмірі 3 608 грн 18 коп.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки суми заборгованості та пені та встановлено, що вони є правильними.
З урахуванням зазначеного, на думку суду, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ФОП Балабан О.М. заборгованості по орендній платі у розмірі 81 953 грн 59 коп. та пені у розмірі 3 608 грн 18 коп.
Згідно позовної заяви, прокурор просив розірвати Договір оренди від 25.12.2008р. №4009, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) та ФОП Балабан О.М. на нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22 та зобов'язання повернути нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22 шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Поза тим, як вбачається з матеріалів справи, додатковим договором від 02.09.2024р. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2008р. сторони погодили, що Договір припинив свою дію з 02.09.2024р.
02 вересня 2024р. ФОП Балабан О.М. за актом приймання-передачі нежитлового приміщення передав об'єкт оренди Орендодавцю - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у зв'язку з чим позивач вважає за доцільне закрити провадження у справі 916/3351/24 у частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди від 25.12.2008 р. №4009 та зобов'язання ФОП Балабан О.М. повернути територіальній громаді міста Одеси.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
За таких обставин, враховуючи розірвання сторонами Договору оренди від 25.12.2008р. №4009 та повернення нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, наявні підстави для закриття провадження у справі №916/3351/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Закрити провадження по справі №916/3351/24 у частині розірвання договору оренди від 25.12.2008р. №4009, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) та ФОП Балабан О.М. та зобов'язання ФОП Балабан О.М. повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Слобідська, буд. 22 шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
2. Позовну заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Балабан Опанаса Миколайовича про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 81 953 грн 59 коп. та пені у розмірі 3 608 грн 18 коп. - задовольнити повністю.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балабан Опанаса Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість з орендної плати у розмірі 81 953 грн 59 коп. та пеню у розмірі 3 608 грн 18 коп.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балабан Опанаса Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, рр UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101, код ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 084 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повний текст рішення складено 27 січня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога