"13" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/799/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Споживчого кооперативу автостоянка «Архітекторська» (65122, м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 20, корп. 1, кв. 77, код ЄДРПОУ 30704190)
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від позивача - Асташенкова О.І. (в порядку самопредставництва юридичної особи);
Від відповідача - Комісар О.В. (ордер від 24.12.2023 серія ВН № 1233056).
Суть спору:
Одеська міська рада (далі - Позивач, ОМР) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Споживчого кооперативу автостоянка «Архітекторська» (далі - Відповідач, СКА «Архітекторська») в якому просив:
- зобов'язати Споживчий кооператив автостоянка «Архітекторська» (ідентифікаційний код: 30704190) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок відповідача.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі № 916/799/23 позовну заяву Одеської міської ради - задоволено повністю. Зобов'язано Споживчий кооператив автостоянка «Архітекторська» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок Споживчого кооперативу автостоянка «Архітекторська». Стягнуто з Споживчого кооперативу автостоянка «Архітекторська» на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 апеляційну скаргу Споживчого кооперативу автостоянка «АРХІТЕКТОРСЬКА» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі № 916/799/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 916/799/23 касаційну скаргу Споживчого кооперативу автостоянка «Архітекторська» задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі № 916/799/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 справу № 916/799/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Шаратову Ю.А.
Ухвалою суду від 30.04.2024 прийнято справу до свого провадження. Постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2024.
Протокольною ухвалою від 20.05.2024 відкладено підготовче засідання на 21.06.2024.
Протокольною ухвалою від 21.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.08.2024.
СКА «Архітекторська» подані до суду Додаткові пояснення від 01.08.2024 (вхід. № 28914/24).
Одеською міською радою подано Клопотання про долучення доказів від 08.08.2024 (№ 29628/24), в якому просило приєднати до матеріалів справи письмові докази, а саме: лист Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 03.07.2024 № 01-41/1697 та лист Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 30.07.2024 № 1262-11.1-29.
Протокольною ухвалою від 09.08.2024 визнано поважними причини пропуску строку на подання доказів позивачем, задоволено клопотання ОМР від 08.08.2024 (№ 29628/24) та долучено до матеріалів справи подані разом з ним докази.
Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 09.08.2024 на 16.08.2024, від 16.08.2024 на 06.09.2024, від 06.09.2024 на 27.09.2024, від 27.09.2024 до 11.10.2024.
Протокольною ухвалою від 11.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2024.
У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 01.11.2024 до 22.11.2024, від 22.11.2024 до 04.12.2024, від 04.12.2024 до 13.12.2024, від 13.12.2024 до 25.12.2024, від 25.12.2024 до 13.01.2025.
Заяви по суті. Пояснення та аргументи учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх.
Позовні вимоги, із посиланням на частину першу статті 317, частини першу, третю статті 319, частину першу статті 321, статті 327, 391 Цивільного кодексу України, статті 2, 5, 12, пункт «б» частини першої статті 80, частину першу статті 83, частини першу, другу статті 116, частину першу статті 124, статті 125, 126, частину першу статті 127, частину першу статті 128, частину третю статті 152, частину першу статті 206, статті 211, 212 Земельного кодексу України, пункт 34 частини першої статі 26, частини першу, восьму статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, абзац шістнадцятий статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV, обґрунтовані порушенням прав територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради внаслідок самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки комунальної власності для розміщення та функціонування автостоянки.
Позивач посилається на лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.08.2022 № 01-19/942, з якого вбачається, що 17.08.2022 спеціалісти Управління самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту здійснили виїзд за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14. За результатом огляду земельної ділянки встановлено, що на території розміщено некапітальні споруди для розміщення пункту охорони та місця для охорони автомобілів з навісами, щодо яких відсутні відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А за наявною в Департаменті інформацією, рішення щодо передачі у власність (користування) вказаної земельної ділянки Одеською міською радою не приймалось.
Також ОМР зазначає, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2020 № 417-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» уповноваженими особами проведено позапланову перевірку використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса, за результатом якої складено Акт від 02.07.2020 № 417-ДК/398/АО/10/01/-10. Цією перевіркою встановлений факт користування Відповідачем земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1213 га для розміщення та функціонування автостоянки.
Зокрема, під час проведення обстеження за вищевказаною адресою встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1213 га має конфігурацію багатокутника. Вхід (проїзд) до земельної ділянки здійснюється з вулиці Архітекторській. Земельна ділянка огороджена парканом, при в'їзді на територію земельної ділянки встановлено шлагбаум та здійснюється пропускний режим виїзду (в'їзду) транспортних засобів. На земельній ділянці розташована одноповерхова металева конструкція, яка використовується як будівля охорони та металеві конструкції (навіси). На будівлі охорони наявна схема руху автомобілістів по автостоянці «Архітекторська», затверджена головою правління Споживчого кооперативу автостоянка «Архітекторська».
Одеська міська рада наголошує, що земельна ділянка комунальної власності за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, не виділялася Споживчому кооперативу автостоянка «Архітекторська» у встановленому законом порядку, відповідне рішення органу місцевого самоврядування про її передачу не приймалося та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на неї.
Окрім того, ОМР зазначає, що СКА «Архітекторська» не укладав з Комунальним підприємством «Одестранспарксервіс» договір балансоутримання місць для паркування транспортних засобів, як це передбачено Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів місті Одесі, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI. А також Відповідач не сплачує до бюджету територіальної громади міста Одеси збір за місця для паркування транспортних засобів, чим завдає суттєву шкоду бюджету, який не отримує відповідні надходження.
Позивач, що СКА «Архітекторська» обґрунтовує законність свого користування спірною земельною ділянкою «Схемою розміщення тимчасової автостоянки на місці підземних гаражів, передбачених проектом забудови А «Южний», до початку будівництва гаражів», погодженою 14.11.1990. Однак, зі змісту вказаної схеми неможливо встановити, якому суб'єкту для здійснення діяльності з паркування транспортних засобів вона погоджувалася у 1990 році, тоді як статут Відповідача затверджено лише у 1999 році.
Крім того, облаштування спеціально відведеної автостоянки та оформлення у встановленому законом порядку речових прав на земельну ділянку під такою автостоянкою є абсолютно відмінними поняттями, які регулюються різними нормами чинного законодавства. А відтак, за твердженням ОМР, ця схема не може підтверджувати наявність у Відповідача речових прав на земельну ділянку за вказаною адресою, оскільки в розумінні земельного законодавства такий документ не є правовстановлюючим документом.
Позивач окремо звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 420/5690/20 визнано протиправним і скасовано рішення Одеської міськради від 27.08.2014 № 5286-VІ «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» в частині включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси земельної ділянки з орієнтовним місцем розташування: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.
Однак, за твердженням Позивача, скасування пункту рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VІ, яким земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, було включено до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, не скасовує того факту, що ця ділянка була та залишається в комунальній власності територіальної громади міста та не може використовуватися СКА «Архітекторська» без відповідного рішення міської ради про передачу такої земельної ділянки у власність або користування.
У Відповіді на відзив (вхід. від 17.04.2023 № 12446/23) Позивач заперечує проти доводу Відповідача про погодження розміщення автостоянки компетентними органами. ОМР звертає увагу, що надані СКА «Архітекторська» листи суб'єктів владних повноважень щодо організації автостоянки адресовані до Ради добровільного товариства автолюбителів Київського району, однак відсутні будь-які докази того, що Відповідач є правонаступником цієї особи.
Окрім того наголошує, що вказаними листами вирішено виключно питання організації автостоянки як окремих місць для паркування, тоді як жодних рішень щодо передачі Раді добровільного товариства автомотолюбителів Київського району або будь-якому іншому суб'єкту в безстрокове користування земельної ділянки наведені листи не містять.
Також, ОМР зазначає, що в рамках адміністративної справи № 420/5690/20 не досліджувалося питання щодо правомірності користування СКА «Архітекторська» земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14. А висновки судів стосуються виключно правомірності рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції».
Втім, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, Одеською міською радою не приймалося, тоді як саме лише листування з суб'єктами владних повноважень не може свідчити про наявність речових прав на земельну ділянку.
У Додаткових поясненнях у справі від 20.06.2024 (вхід. № 24266/24) ОМР зазначає, що тривалий час питання паркування та зберігання транспортних засобів знаходилось поза межами законодавчого регулювання. З метою організації паркування транспортних засобів радами народних депутатів приймалися рішення щодо надання дозволу на організацію самоохоронюваних автостоянок з певним місцем розташування. При цьому, враховуючи відсутність права приватної власності на землю, земельні ділянки залишалися у державній власності, але фактично перебували у користуванні суб'єктів, які, як правило, об'єднувалися в кооперативи, організовуючи так звані «кооперативні автостоянки».
З метою вдосконалення організації роботи паркування автотранспорту, автостоянок, паркінгів, гаражів тощо, а також підвищення рівня надходжень до місцевого бюджету 12.05.2003 розпорядженням Одеського міського голови прийнято розпорядження № 581-01р «Про паспортизацію тимчасових платних об'єктів зберігання і відстою транспортних засобів», яким затверджено Порядок паспортизації тимчасових платних об'єктів зберігання та відстою транспортних засобів у м. Одесі (далі - Порядок).
Даний порядок встановлював єдині правила паспортизації тимчасових платних об'єктів зберігання та відстою транспортних засобів у м. Одесі. При цьому, Позивач зауважує, що цим Порядком не було передбачено затвердження такого паспорту Виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Крім того, Одеська міська рада зазначає, що сам зміст даного паспорту тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів у м. Одесі свідчить про те, що даний документ видавався саме на автостоянку та містить загальні відомості щодо останньої. У той же час, даний документ не надає особі право користування чи власності на земельну ділянку під такою автостоянкою, оскільки дане питання вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
А сутність паспорту тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів у м. Одесі полягає у наданні суб'єкту, який отримує такий паспорт, права на експлуатацію об'єкта зберігання та відстою, тоді як такий паспорт не замінює та не може замінювати документ, що надає право на використання земельної ділянки. Паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів у м. Одесі сам по собі право на земельну ділянку не підтверджує, адже має інше правове значення.
Позивач зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1251-VI затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів місті Одесі. Згідно із пунктом 1.3 цього Положення оператор (платник збору за місця для паркування транспортних засобів) - юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням Одеської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Однак, СКА «Архітекторська» не розробляв та узгоджував схему розміщення спеціально відведеної автостоянки та не укладав договору балансоутримання місць для паркування транспортних засобів в порядку визначеному вказаним Положенням. А отже, за твердженням Позивача, починаючи з 2011 року у Відповідача відсутні належним чином оформлені документи на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, які б свідчили про наявність у нього права на користування останньою.
Окрім того, Позивач зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 1002-VIІI внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» та відповідно до пп. 1.6 п. 1 вирішено виключити з переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки), затвердженого згідно з додатком 2 до рішення, зокрема, автостоянку за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.
Тобто, за твердженням Позивача, починаючи з 28.09.2022, враховуючи вищевказані норми щодо організації паркування транспортних засобів на території міста Одеси, навіть за умови погодження Відповідачем схеми розміщення автостоянки та укладення договору балансоутримання, на СКА «Архітекторська» не поширюються вимоги Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів місті Одесі. Оскільки земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, виключена з переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки).
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
У Відзиві від 03.04.2023 (вхід. № 10612/23) Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що автостоянка не є самовільно збудованою, а організована та побудована законно за рахунок мешканців та з дозволу органів місцевого самоврядування; відповідач як юридична особа створений саме з метою організації діяльності автостоянки, яку було розташовано за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, між будинками № 14/1, 16, 16/20, 20.
Відповідач наголошує, що законність розташування автостоянки на спірній земельній ділянці встановлена рішеннями судів. А саме, Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 03.02.2021 у справі № 420/5690/20 зазначив, що автостоянка, яка створена, побудована, облаштована та утримувалася за кошти мешканців прилеглих до автостоянки будинків, які пізніше стали членами споживчого кооперативу автостоянки, протягом тривалого часу, погоджена з органами місцевого самоврядування. Тому твердження ОМР про те, що СКА «Архітекторська» самовільно зайняв земельну ділянку є помилковим та спростовується матеріалами справи. У свою чергу Верховний Суд в пункті 46 постанови від 05.07.2022 у справі № 420/5690/20 зазначив, що у справі, яка розглядається, суди встановили, що члени Споживчого кооперативу «Архітекторська» у законний спосіб облаштували автостоянку на земельній ділянці на вул. Архітекторській, 14, за свій рахунок.
Відповідач також зазначив, що протягом багатьох років намагався оформити право користування земельною ділянкою, однак органи місцевого самоврядування постійно та безпідставно відмовляли в такому оформлені або жодним чином не реагували на звернення.
У Запереченнях на відповідь на відзив від 03.05.2023 (вхід. № 1476/23) Відповідач зазначає, що на спірній земельній ділянці ним використовується об'єкт, створений та розміщений у відповідності до чинних на той час правил розміщення та функціонування автостоянок (на автостоянку розроблено та виготовлено Паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів у місті Одесі серії А/С № 0/080, який затверджений виконавчим комітетом Одеської міської ради; пунктом 1 в додатках до Паспорта вказано, що паспорт є документом, який надає право на експлуатацію об'єкта; разом з Паспортом виготовлено Географічний паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання транспортних засобів № 0/080 на автостоянку «Архітекторська»; географічний паспорт затверджений заступником начальника Управління транспортного комплексу міста Севрігіним Л.П. за погодженням: голови Київської районної адміністрації Міронюком С.Є.; начальником ОДАІ УМВС України в Одеській області Дубасовим С.А.; начальником служби по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста Колісниченком В.І.; госпрозрахунковою службою по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста.
У Додаткових поясненнях від 01.08.2024 (вхід. № 28914/24) Відповідач зазначає, що розміщення автостоянки, яка побудована за рахунок мешканців, погоджено з органами місцевого самоврядування, її розміщення є законним, на автостоянку видано Паспорт та Географічний паспорт у відповідності до Порядку та дає право на її експлуатацію, що виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки СКА «Архітекторська».
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 420/5690/20, зміненим постановою Верховного Суду від 05.07.2022, за позовом СКА «Архітекторська» до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення встановлені наступні обставини.
СКА «Архітекторська» є неприбутковою організацією, яку було створено з метою організації діяльності автостоянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, між будинками № № 14/1, 16, 16/20, 20 (номінальна адреса: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14).
Вказана автостоянка є місцем для зберігання транспортних засобів, які належать мешканцям прилеглих будинків до автостоянки, а саме: будинків № № 14/1, 16, 16/20, 20 по вул. Архітекторська в м. Одеса.
14.11.1990 на підставі «Схеми розміщення тимчасової автостоянки на місці підземних гаражів, передбачених проектом забудови А «Южний» до початку будівництва гаражів» було погоджено розміщення автостоянки, яка в подальшому була побудована на кошти та власними силами мешканців прилеглих до автостоянки будинків.
В подальшому, мешканцями будинків №№ 14/1, 16, 16/20, 20 по вул. Архітекторська в м. Одеса було прийнято рішення щодо створення організації (юридичної особи) з метою зручності управління автостоянкою та для сплати земельного податку. 21.01.2000 зареєстровано юридичну особу - СКА «Архітекторська».
Надалі, на автостоянку розроблено та виготовлено Паспорт платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одеса серії А/С № 0/080, який затверджений виконавчим комітетом Одеської міськради.
У пункті 4 Паспорта зазначено, що форма власності на об'єкт - колективна.
Також, пунктом 1 в Додатках до Паспорта вказано, що паспорт є документом, який надає право на експлуатацію об'єкта.
Разом з Паспортом виготовлено Географічний паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання транспортних засобів № 0/080 на автостоянку «Архітекторська».
Географічний паспорт затверджений заступником начальника Управління транспортного комплексу міста Одеси, погоджений: Головою Київської районної адміністрації Одеської міськради; начальником управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області; начальником служби по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста Одеси; госпрозрахунковою службою по організації та роботі парковок і автостоянок Управління транспортного комплексу міста Одеси.
27.08.2014 Одеська міськрада прийняла рішення від 27.08.2014 №5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», пунктом 2 якого затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) у новій редакції (додаток № 2).
Відповідно до пункту 1 додатку 2 вказаного рішення земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Архітекторська, 14, площа 1212,50 кв.м., 97 місць для паркування, технічне облаштування - облаштовано, віднесено до спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведена стоянка).
Постановою Верховного Суду від 05.07.2022 змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 420/5690/20, виклавши абзац 2 його резолютивної частини наступним чином:
« 2. Визнати протиправним і скасувати рішення Одеської міськради від 27.08.2014 № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» в частині пункту № 2, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) у новій редакції (додаток № 2), згідно із текстом пункту № 1 додатку 2 якого, до спеціально відведених стоянок включено земельну ділянку площею 1212,50 кв.м. з облаштованими місцями для паркування у кількості 97 місць, яка знаходиться вул. Архітекторська, 14.».
Під час розгляду цієї справи, № 916/799/23, судом встановлено, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» від 19.06.2020 № 417-ДК уповноваженими особами проведено позапланову перевірку використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: вул. Архітекторська, 14, м. Одеса, за результатом якої складено Акт від 02.07.2020 № 417-ДК/398/АО/10/01/-10, в якому зазначено наступне.
Обстеження земельної ділянки проведено у зв'язку з необхідністю здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охоронною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, під час використання земельної ділянки орієнтованою площею 0,1213 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.
Форма власності: комунальна. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови.
Наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки: на час обстеження відсутні.
Результати обстеження земельної ділянки:
Згідно наявних у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Відділ) Книг реєстрації держаних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.20212 у Відділі відсутні відомості щодо реєстрації земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.
Під час обстеження земельної ділянки орієнтовною площею 0,1213 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, встановлено, що земельна ділянка має конфігурацію багатокутника. Вхід (проїзд) до земельною ділянки здійснюється з вулиці Архітекторській в м. Одеса. Земельна ділянка огороджена парканом, при в'їзді на територію земельної ділянки встановлений шлагбаум та здійснюється пропускний режим в'їзду (виїзду) транспортних засобів.
На земельній ділянці розташована одноповерхова металева конструкція яка використовується як будівля охорони та металеві конструкції (навіси). На будівлі охорони наявна схема руху автомобілів по автостоянці «Архітекторська» затверджена Головою правління СКА «Архітекторська» Шубіною Н.А.
Земельна ділянка орієнтовною площею 0,1213 га фактично використовується СКА «Архітекторська» для розміщення та функціонування автостоянки. /т. а.с. 39-41/.
Зі змісту листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.08.2022 № 01-19/942 вбачається, що 17.08.2022 спеціалісти Управління самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту здійснили виїзд за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14. За результатом огляду земельної ділянки виявлено дві автостоянки з окремими воротами для в'їзду, які огороджені металевою сіткою рабіцею. На території автостоянок знаходяться дві некапітальні металеві споруди для розміщення пункту охорони, місця для охорони автомобілів з навісами, щодо яких відсутні відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А за наявною в Департаменті інформацією, рішення щодо передачі у власність (користування) вказаної земельної ділянки Одеською міською радою не приймалось. /т. І а.с. 30/.
Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників справи.
Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно із частинами першою, другою статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статі 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частини перша, друга, третя статті 78 Земельного кодексу України).
Суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (пункт «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України).
Згідно із частиною першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317, частини першої статті 327 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п'ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР).
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР).
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР).
Згідно із частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина перша статті 124 Земельного кодексу України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частинами другою та третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (абзац шістнадцятий статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV).
Суд враховує висновки викладені у пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 28.02.2024 у цій справі, № 916/799/23, згідно із якими, вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування.
Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 910/22093/17, від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, від 24.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 14.05.2020 у справі № 908/394/19.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
При цьому, суд враховує, що у справі № 905/1552/16, вирішуючи спір про визнання недійсним договору сервітуту та звільнення земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 аналізувала умови розміщення окремих об'єктів (у цьому випадку - тимчасових споруд) для здійснення підприємницької діяльності та дійшла висновку, що земельна ділянка не відводиться за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання іншого документа - паспорта прив'язки для розміщення тимчасової споруди.
Згідно із частиною першою статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У пунктах 6.27, 6.28 постанови Верховного Суду від 28.02.2024 у цій справі, № 916/799/23, зазначено, що на переконання колегії суддів, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не дослідили у сукупності докази, які надав відповідач, на спростування доводів позивача про самовільне використання ним спірної земельної ділянки. Зокрема, суди не дослідили наявний у матеріалах справи Паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів на предмет його відповідності порядку видачі, передбаченому відповідним Порядком паспортизації тимчасових платних об'єктів зберігання та відстою транспортних засобів у місті Одесі, чинним на час виготовлення цього об'єкта.
Необхідність дослідження вказаного документа та його нормативного регулювання передусім полягає у тому, щоб залежно від досліджених судами обставин можна було встановити, чи потрібне окреме рішення уповноваженого органу на відведення земельної ділянки, якщо є затверджений цим органом документ, який надає право на експлуатацію об'єкта, розміщеного на цій земельній ділянці.
Виконуючи вищенаведені вказівки що містяться у постанові суду касаційної інстанції, під час нового розгляду суд надає оцінку обставинам видачі Відповідачу Паспорту тимчасового платного об'єкта зберігання чи відстою транспортних засобів, а також його відповідності Порядок паспортизації тимчасових платних об'єктів зберігання та відстою транспортних засобів у м. Одесі.
Як вже зазначалось, на автостоянку, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, розроблено та виготовлено Паспорт платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одеса серії А/С № 0/080.
Реєстраційний номер об'єкта - 0/080.
У пункті 4 Паспорта зазначено, що форма власності на об'єкт - колективна.
Також, пунктом 1 в Додатках до Паспорта вказано, що паспорт є документом, який надає право на експлуатацію об'єкта.
Порядок видачі та вилучення паспорту визначається Порядком (пункт 2 графи Додаток у Паспорті).
Разом з Паспортом виготовлено Географічний паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання транспортних засобів № 0/080 на автостоянку «Архітекторська».
Географічний паспорт затверджений заступником начальника Управління транспортного комплексу міста Одеси, погоджений: Головою Київської районної адміністрації Одеської міськради; начальником управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області; начальником служби по організації та роботі парковок і автостоянок управління транспортного комплексу міста Одеси; госпрозрахунковою службою по організації та роботі парковок і автостоянок Управління транспортного комплексу міста Одеси.
12.05.2003 Одеськім міським головою прийнято Розпорядження «Про паспортизацію тимчасових платних об'єктів зберігання і відстою транспортних засобів у м. Одесі» № 581-01р.
Пунктами 1, 2 Розпорядження від 12.05.2003 № 581-01р затверджено Порядок паспортизації тимчасових платних об'єктів зберігання і відстою транспортних засобів у м. Одесі (далі - Порядок), а також форму бланка «Паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання і відстою транспортних засобів у м. Одесі».
У пункті 3 Розпорядження від 12.05.2003 № 581-01р надано вказівку Управлінню транспортного комплексу міста Одеської міської ради спільно з районними адміністраціями і ВДАІ ОМУ УМПВС України в Одеській області у термін до 01.08.2003 провести паспортизацію тимчасових платних об'єктів зберігання та відстою транспортних засобів у м. Одесі, відповідно до вищевказаного Порядку.
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Розпорядження від 12.05.2003 № 581-01р районі адміністрації до 01.06.2003 повинні були інформувати всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, яким належать на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління та на підставі договорів, тимчасові платні об'єкти зберігання та відстою транспортних засобів, що розміщені на території відповідного району, про необхідність проведення в установленому порядку паспортизації таких об'єктів. /т. ІІІ а.с. 163а-166/.
Пунктом 1 Порядку визначено, що він встановлює єдині поправила паспортизації тимчасових платних об'єктів зберігання і відстою транспортних засобів у м. Одесі.
Паспортизація тимчасових платних об'єктів зберігання і відстою транспортних засобів проводиться управлінням транспортного комплексу міста Одеської міської ради (далі - УТКМ) спільно із районними адміністраціями.
Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку, для проведення паспортизації тимчасових об'єктів зберігання і відстою транспортних засобів, юридичні особи, яким належать такі об'єкти на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління та на підставі цивільно-правових угод (далі - заявники) подають до УТКМ такі документи:
а) установчи документи встановленої для кожної організаційно-правової форми відповідно до вимог законодавства;
б) свідоцтво про державну реєстрацію заявника (у передбачених випадках);
в) заповнені бланки паспорта об'єкта встановленого зразка (додаток 2 до розпорядження) у двох примірниках, які є одночасно заявою про паспортизацію;
г) рішення про надання в користування земельної ділянки для будівництва та експлуатації і обслуговування об'єкта, а також виданий на підставі цього рішення документ, що посвідчує право користування землею, або договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).
У разі одержання (придбання) такої земельної ділянки у власність згідно із законодавством подаються відповідні документи що посвідчують право власності на цю ділянку;
д) рішення про надання дозволу на будівництво об'єкта на земельній ділянці (без зміни її цільового призначення);
е) інші документи які підтверджують інформацію, зазначену в бланку паспорта об'єкта.
Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку, УТКМ перевіряє відповідність наведених у паспорті відомостей поданим документам. Після перевірки наведених у бланках паспорта відомостей про об'єкт та комплектності пакета документів оригінал оформленого паспорта об'єкта передається УТКМ заявникові для зберігання на об'єкті, копія паспорта зберігається в УТКМ.
УТКМ після перевірки наведених у бланках паспорта об'єкта відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу об'єкта заявника і фіксує дату надходження документів в журналі обліку реєстраційних справ.
Пунктом 8 Порядку визначено, що за наявності всіх документів, що зазначені у Порядку, уповноважений представник УТКМ заносить відомості із паспорта об'єкта до єдиної комп'ютерної бази даних об'єктів із присвоєнням реєстраційного номера.
З огляду на наведене суд, виконуючи вказівки, що містяться у пунктах 6.27, 6.28 постанови Верховного Суду від 28.02.2024 у цій справі, № 916/799/23, констатує, що відповідно до підпункту «г» підпункту 3.1 пункту 3 Порядку, наявність рішення про надання в користування земельної ділянки для будівництва та експлуатації і обслуговування об'єкта, а також виданого на підставі цього рішення документу, що посвідчує право користування землею, або договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), є передумовою для оформлення паспорта платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів.
Тобто, прийняття уповноваженим органом рішення про право користування землею передує отриманню паспорта, який надає право на експлуатацію об'єкта, розміщеного на цій земельній ділянці.
У даному випадку, Паспорт платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одеса серії А/С № 0/080 був оформлений Управлінням транспортного комплексу міста Одеської міської ради на реєстраційний об'єкт за № 0/080, без наявності рішень, що надають право користування землею заявникові. А в подальшому цей паспорт не був вилучений у встановленому порядку.
При цьому, як вже зазначалося, разом з Паспортом виготовлено й Географічний паспорт тимчасового платного об'єкта зберігання транспортних засобів № 0/080 на автостоянку «Архітекторська». А, цей документ погоджений, зокрема, уповноваженим представником виконавчого органу Одеської міської ради - головою Київської районної адміністрації Одеської міськради.
Отже Паспорт платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одеса серії А/С № 0/080 був виданий внаслідок помилки Управління транспортного комплексу міста Одеської міської ради. А Географічний паспорт на цей об'єкт помилково погоджений головою Київської районної адміністрації Одеської міської ради.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже стаття 1 Першого Протоколу містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.
Для застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції існує так званий «трискладовий тест» юридична конструкція, яка є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією. Тест вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності вказаних трьох умов. Обмеження, яке не відповідає таким умовам, порушує право особи.
Одразу слід зазначити про наявність у цій справі перших двох умов (складових) «трискладового тесту», а саме «майна» у розумінні Конвенції та наявність втручання (позбавлення) в право мирно володіти своїм майном.
Третя умова наявність підстав виправданості втручання потребує послідовного встановлення: 1) законності втручання; 2) наявність «легітимної мети», тобто вчинення його в інтересах суспільства; 3) дотримання пропорційності вжитих державою заходів щодо обмеження прав. При цьому, кожен наступний пункт оцінюється, лише якщо дотримано попередній. Здійснювати оцінку пропорційності доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає вимозі законності.
У даному випадку, пред'явлення Одеською міською радою, як представником власника - територіальної громади міста Одеси, позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідає критеріям законності втручання та наявності «легітимної мети». А відтак, оцінці підлягає критерій щодо дотримання пропорційності вжитих державою заходів щодо обмеження прав.
«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), згідно із якими, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Під час розгляду цієї справи, № 916/799/23, суд застосовує вищенаведену практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи порушення самим Позивачем в особі його виконавчих органів принципу «належного урядування», що виявилось у помилковості оформлення та видачі Паспорта платного об'єкту зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одеса серії А/С № 0/080, з недотриманням своїх власних процедур, на легітимність чиїх дій покладався Відповідач, суд вважає, що задоволення позову, яке буде мати своїм наслідком демонтаж одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок Відповідача без відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування власникові, тобто за рахунок особи, якої ця помилка стосується, покладе на СКА «Архітекторська» індивідуальний і надмірний тягар, а необхідний баланс (пропорційність) не буде дотриманий. А відтак, таке непропорційне втручання суперечить нормам статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та вищенаведеним висновкам ЕСПЛ у справі Рисовський проти України» (Заява № 29979/04).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на сторону Позивача.
Керуючись, статтею 7, частинами першою, другою статті 13 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 14, частиною першою статті 316, частиною першою статті 317, частиною першою статті 327 Цивільного кодексу України, статтею 2, пунктами «а», «в» частини першої статті 12, частинами першою, другою, третьою статті 78, пунктом «б» частини першої статті 80, частиною першою, другою статті 83, частинами першою, другою статті 116, частиною першою статті 124, статтями 125, 126, частинами другою, третьою статті 152, статтею 212 Земельного кодексу України, частиною п'ятою. статті 16, пунктом 34 частини першої статті 26, частинами першою, десятою статті 59, частинами першою, восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, абзацом шістнадцятим статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV, частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, статтями 11, 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24 січня 2025 р.
Суддя Ю.А. Шаратов