вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3040/24
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ.УА»
про стягнення 3480 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ.УА» (далі - відповідач) про стягнення 3480 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач на підставі видаткової накладної від 30.12.2021 № 2631 поставив позивачу товар на суму 20880 грн., вартість якого сплачена позивачем на підставі платіжного доручення від 14.12.2021 № 7054. Водночас відповідач не здійснив реєстрацію податкової накладної від 14.12.2021 у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість у розмірі 3480,00 грн. до податкового кредиту позивача та зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка є збитками позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 10.12.2024 для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 24.12.2024 та встановлено відповідачу строк до 07.01.2025 для подачі заперечення на відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ.УА», як постачальник виставив покупцю - Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» рахунок на оплату товару № 4623 від 22.11.2021 на суму 20880,00 грн.
Вказаний рахунок було сплачено Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на підставі платіжної інструкції від 14.12.2021 № 7054 на суму 20880,00 грн.
На підставі видаткової накладної від 30.12.2021 № 2631 відповідач поставив позивачу товар на суму 20880,00 грн.
Відповідачем була складена податкова накладна від 14.12.2021 № 125 на суму 20880,00 грн., у т.ч 3480,00 грн. ПДВ.
В той же час, реєстрацію податкової накладної від 14.12.2021 № 125 було зупинено органами ДПС України, що підтверджується квитанцією ДПС від 29.12.2021 з реєстровим номером 9398591505 та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з реєстрації податкової накладної від 14.12.2021 № 125 не виконав, позивач звертався до відповідача з листом від 30.06.2023 № 03-22-1241 та просив проінформувати про вжиті заходи щодо поновлення реєстрації податкової накладної. Факт надіслання вказаного листа підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком «Укрпошта».
Відповідь на вказаний лист відповідач позивачу не надав, реєстрацію податкової накладної не здійснив, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 26.10.2023 № 35-28/5-245, в якій зазначив, що податкова накладна від 14.12.2021 № 125 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно ДП МА «Бориспіль» не може включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по незареєстрованій податковій накладній та зменшити податкові зобов'язання, внаслідок чого підприємству позивача завдано збитки на суму 3480 грн., які позивач просив відповідача сплатити на свою користь протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги. Відповідач отримав вказану вимогу 07.11.2023, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач вимоги позивача не виконав, у зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом та зазначає, що оскільки відповідачем в порушення своїх зобов'язань та вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано в установленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.12.2021 № 125, відповідно до якої сума податку на додатну вартість становить 3480,00 грн., у зв'язку з чим зазначена сума податку на додану вартість не включена до податкового кредиту позивача, внаслідок чого йому завдано збитків в заявленому до стягнені розмірі.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідач відповідно до видаткової накладної від 30.12.2021 № 2631 поставив позивачу товар на суму 20880,00 грн., у т.ч 3480,00 грн. ПДВ, а позивач на підставі платіжної інструкції від 14.12.2021 № 7054 перерахував на користь відповідача оплату за товар в розмірі 20880,00 грн. Відповідачем була складена податкова накладна від 14.12.2021 № 125 на суму 20880,00 грн., у т.ч 3480,00 грн. ПДВ. Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем під час розгляду справи, реєстрацію податкової накладної від 14.12.2021 № 125 на суму 20880,00 грн., у т.ч 3480,00 грн. ПДВ було зупинено.
Таким чином, відповідач в порушення вимог ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів протилежного суду станом на час вирішення спору у даній справі не надано.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чинним податкових накладних. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст. 201 ПК, саме на відповідача (як постачальника товару) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Відповідачем не виконано зобов'язання з реєстрації податкової накладної, за якою сума податку на додану вартість, становить 3480,00 грн., що за обставин цієї справи підтверджує факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, та не зареєстрував податкову накладну, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 3480,00 грн.
Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо невиконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкової накладної та як наслідок неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно з ч. 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді недотриманого податкового кредиту в розмірі 3480,00 грн. в зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3480,00 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ.УА» про стягнення 3480,00 грн. збитків задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАКИ.УА» (вул. Ватутіна, 69-Б, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл., 07300, ідентифікаційний код 42760850) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 20572069) 3480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн. збитків, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України, з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 27.01.2025.
Суддя Ю.В. Подоляк