61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
24.01.2025 Справа №905/1014/24
Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пінчука Дениса Вікторовича, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення 61349,30грн
без виклику учасників справи,
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пінчука Дениса Вікторовича, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.11.2018 в розмірі 61349,30грн, з яких: 39946,38грн - заборгованість за кредитом, 7100,68грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 13500,00грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 802,24грн - заборгованість з пені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором б/н від 05.11.2018, внаслідок чого виникла заявлена заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.08.2024 залишено позовну заяву без руху.
14.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1014/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 10.09.2024 (враховуючи час пересилання засобами зв'язку) для подання суду відзиву на позов.
За приписами ч.5 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів частин 2, 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до вищенаведених приписів законодавства копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана до Електронного кабінету позивача та згідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Київ - 20.08.2024 о 20:46год.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином, позивач належним чином повідомлений про порушення провадження у справі.
Станом на час відкриття провадження та винесення рішення у справі Фізична особа-підприємець Пінчук Денис Вікторович в силу приписів ч. 6 ст.6 ГПК України (в редакції ЗУ від 29.06.2023 №3200-IX) не зареєстрував власний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. В силу вимог вказаної правової норми для фізичних осіб-підприємців реєстрація електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС не є обов'язковою.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про фізичну особу-підприємця, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження, інформація для здійснення зв'язку, а саме телефон, адреса електронної пошти (п. 5, п.8 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, відповідно до Єдиного державного реєстру станом на час порушення провадження у справі місце проживання Фізичної особи-підприємця Пінчука Дениса Вікторовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) значиться за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3684-ІХ від 08.05.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05:30 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.
Враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є м.Маріуполь яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованим, відділення поштового зв'язку там тимчасово не функціонують та послуги поштового зв'язку не надаються, ухвала суду надсилалася відповідачу на електронну пошту вказану ним у анкеті-заяві клієнта-юридичної особи про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Якщо особа вказала у анкеті електронну адресу, то слід припустити, що особа принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися для здійснення з нею зв'язку, що в свою чергу покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
Згідно довідки, сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду», документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку.
У Єдиному державному реєстрі та у анкеті клієнта банку міститься інформація про засоби здійснення зв'язку, а саме номер телефонного зв'язку - НОМЕР_2 .
З огляду на викладене, судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом направлення телефонограми за вказаним номером, однак зв'язок не було встановлено. Додатково судом направлений текст телефонограми через застосунок «Telegram».
З огляду на відсутність у відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, повідомлення останнього про відкриття провадження у справі суд здійснив в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відтак в силу вказаної правової норми відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів процесуальний документ по справі був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальним документом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/1014/24.
10.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у позові повністю.
Заперечення мотивовані відсутністю доказів підписання відповідачем кредитного договору від 05.11.2018, враховуючи надання позивачем результату перевірки електронного підпису відповідача від 08.10.2018. Стверджує, що договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги відповідач не підписував ні особисто, ні за допомогою електронного цифрового підпису. Також відповідач звертає увагу на те, що позивач при розрахунку грошової вимоги використовує положення Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані ФОП Пінчуком Д.В., в цій частині посилається на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Учасник справи вважає, що позивачем не доведено, що надані суду Умови та правила надання банківських послуг були погоджені під час укладання договору з ФОП Пінчуком Д.В. Вказує на недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів у вказаному у позові розмірі та факту укладання з підприємцем договору.
У разі наявність підстав для задоволення позову, відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
25.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій звертає увагу на наявність у позовних матеріалах доказів підписання відповідачем електронним цифровим підписом Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» від 05.11.2018, яка в свою чергу містить погоджені істотні умови кредитного договору, а саме вид, мету, розмір та строк кредиту, процентну ставку за користування кредитом та проценти за користування кредитом у разі прострочення зобов'язання, що свідчить про факт укладення кредитного договору між сторонами. Позивач наголошує на тому, що факт надання кредиту підтверджується випискою по рахунку та діями відповідача з повернення кредитних коштів та сплатою процентів за користування кредитом. Посилання у відзиві на висновки Великої Палати Верховного суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 позивач вважає не релевантними до правовідносин, які виникли у даній справі.
Позивач посилаючись на скасування ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.12.2021 судового наказу №905/1092/19 про стягнення з ФОП Пінчука Д.В. заборгованості в розмірі 89221,19грн на користь АТ КБ "ПриватБанк", вважає, що звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності адже строк позовної давності переривався поданням заяви про видачу судового наказу.
Станом на час винесення рішення у справі заперечень на відповідь на відзив від відповідача не надходило.
Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Судом встановлено, що вже після порушення провадження у справі до Єдиного державного реєстру були внесені зміни щодо місця проживання відповідача, так станом на час винесення рішення у справі значиться за наступною адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до приписів ч.2 ст.31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Згідно приписів ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Під час розгляду справи відповідач не повідомляв суд про зміну свого місця проживання.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, кий неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Станом на час розгляду справи на підставі розпорядчих актів керівництва суду запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі, встановлено дистанційний режим роботи.
За об'єктивних обставин, які пов'язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, а також особливого (дистанційного) режиму роботи суду, враховуючи час знаходження головуючого судді на лікарняному та у щорічній відпустці, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
За твердженнями позивача, 05.11.2018 Фізична особа-підприємець Пінчук Денис Вікторович (далі - клієнт, позичальник, відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав з використанням кваліфікованого електронного підпису заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ». За її змістом, підписанням цієї заяви на підставі ст.634 Цивільного кодексу України відповідач приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Умови), що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Щодо доводів про відсутність доказів підписання відповідачем договору від 05.11.2018, не доведеність позивачем факту укладання кредитного договору та погодження сторонами його істотних умов, суд зазначає, що реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.. 129 Конституції України).
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання: засобів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно частин 3, 4 ст. 18 названого Закону кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
АТ КБ "ПриватБанк" подано суду документальне підтвердження підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" від 05.11.2018 клієнтом та банком 05.11.2018 шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в яких зазначена інформація щодо результатів перевірки підписів (відомості про сертифікат ключа: ким виданий, серійний номер сертифіката; тип підпису, тощо). Так в матеріалах справи містяться результати перевірки двосторонніх підписів за датою підпису 05.11.2018; за фактом перевірки онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису суду наданий сформований 24.09.2024 протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису файлу «Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ», яким за результатами перевірки підтверджується успішне створення підпису від імені Пінчук Денис Вікторович, час створення 05.11.2018 об 16:35:29.
В матеріалах справи також наявні результати перевірки підпису від 08.10.2018, на які вказує відповідач, однак вказана перевірка підпису надана позивачем у підтвердження підписання 08.10.2018 Анкети-заяви клієнта юридичної особи про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, в якій зазначені анкетні дані відповідача.
З огляду на вищевикладене, кредитний договір від 05.11.2018 підписаний відповідачем за допомогою власного електронного підпису, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства України.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За наслідками дослідженням змісту підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" від 05.11.2018 суд встановив, що сторони у письмовому вигляді погодили істотні умови кредитного договору, а саме: вид кредиту, мету кредиту, розмір кредиту, строк кредиту, процентну ставку за користування кредитом, проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочення зобов'язань за кредитним договором, неустойку та інші умови. За таких обставин доведено прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, шляхом підписання 05.11.2018 Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України, між АТ КБ "ПриватБанк" та ФОП Пінчук Д.В. укладено кредитний договір №б/н від 05.11.2018, в якому погоджені всі істотні умови, що є обов'язковими для кредитних договорів.
Поряд з цим, матеріалами справи також підтверджується як факт надання кредиту (виписка по рахунку НОМЕР_3 ) так і повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, пені.
Суд відзначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами). Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах Великої Палата Верховного суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №914/4540/14 від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 30.07.2019 у справі №907/804/17, від 18.03.20 у справі №456/2946/17.
Відповідач також посилається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, вважає правовідносини у якій подібними за об'єктом спору та за змістовним критерієм до тих, що виникли у справі, яка розглядається.
Відхиляючи вищенаведені доводи, господарський суд виходить з наступного.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7; п.40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19; п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).
Суд зазначає, що у справі №342/180/17, на яку посилається відповідач, Верховним Судом досліджувалося питання правомірності позовних вимог щодо стягнення з позичальника відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, а також з огляду на відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про це.
Хоча у справі №342/180/17 предметом судового розгляду були подібні позовні вимоги про стягнення на користь банка заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у вигляді заяви-анкети, зокрема, у частині повернення кредитних коштів та сплати процентів, пені, проте у межах цієї справи Великою Палатою Верховного Суду були встановлені обставини відсутності у укладеному між сторонами кредитному договорі у вигляді підписаної сторонами заяви-анкети умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутність умови щодо строку повернення кредиту (користування ним), процентна ставки за користування кредитом також не була визначена.
Водночас у даній справі №905/1014/24 банк та позичальник у заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», яка підписана сторонами, погодили істотні умови надання кредиту - строк кредиту, розмір кредиту, порядок погашення кредиту, розмір процентів за користування кредитом, сплату неустойки та підвищену процентну ставку у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом.
Отже, враховуючи змістовний критерій подібності, справа №342/180/17 та справа №905/1014/2, що розглядається, відрізняються за встановленими судами фактичними обставинами, що виключає подібності правовідносин.
Так, у кредитному договорі сторони погодили умови розділу « 1. Істотні умови кредитного договору» наступного змісту.
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п.1.1. договору).
Розмір кредиту: 150000.00грн (п.1.2. договору).
Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів клієнту(п.1.3. договору).
Відповідно до п.1.4. договору проценти (комісія) за користування кредитом: 1.8% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Пунктом 1.5. договору передбачено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний клієнту у системі «Приват24 для бізнесу».
Відповідно до п.1.6. договору сторони узгодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, клієнт зобов'язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4., сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.
За умовами п.1.9. договору укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі «Приват24 для бізнесу» або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Кредитний договір вважається укладеним, якщо клієнт підписав цю заяву протягом 10 днів з дати направлення заяви клієнту в системі «Приват24 для бізнесу», або у сервісі «Paperless». Якщо клієнт підписав Заяву пізніше цього терміну, вона втрачає дію і укладення договору можливе тільки після подачі нової заяви на отримання кредиту та нового прийняття рішення Банком щодо можливості кредитування Клієнта. (п.1.10. договору).
У якості Додатку №1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» сторони уклали Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, відповідно до якого погодили погашення кредиту щомісяця протягом 12 місяців рівними частинами у розмірі 12500грн та сплату суми процентів щомісячно протягом дванадцяти місяців у розмірі 2700грн.
Як встановлено судом, заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» підписана із використанням електронного цифрового підпису сторін 05.11.2018, що підтверджується приєднаним до позову протоколом перевірки електронного підпису.
За доводами відповідача, позивачем не доведено, що самі ті Правила та Умови були чинними та погодженими під час укладання договору із ФОП Пінчуком Д.В., які додаються до позову та заяви про усунення недоліків.
Як вже зазначалося, підписанням заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" від 05.11.2018 відповідач приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Умови), що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua., заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Висновок про те, що особа могла знати чи не могла не знати зміст розділу 3.2.8. Умов суд робить на підставі того, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" відповідач підтвердив, що означений розділ Умов є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак, сторона мала би проявити розумну обачливість і ознайомитися з його змістом, що є "стандартною діловою практикою" особи яка здійснює підприємницьку діяльність.
За переконанням суду, відповідач ініціюючи укладання спірного кредитного договору, погоджуючи своїм підписом зміст заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" повинен був діяти добросовісно та розуміти реальні наслідки укладання договору та погодження умов кредитування.
Враховуючи, що розділ 3.2.8. Умов є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, Фізична особа-підприємець Пінчук Д.В. мав бути ознайомлений із положеннями означених Умов, відтак навіть не ознайомлення за власним рішенням з діючою станом на час укладання кредитного договору редакцією розділу 3.2.8. Умов не може зумовлювати підстави за яких ці Умови не можуть бути використані у спорі, оскільки відповідач міг знати ці відомості.
Доказів звернення клієнта до банку з ініціативою отримати засвідчений банком витяг з розділу 3.2.8. Умов матеріали справи не містять. В свою чергу, Умови та Правила надання банківських послуг - договір приєднання, який укладається в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України, у хронологічному порядку їх актуальності за періодами часу розміщені на офіційному сайті: https://privatbank.ua/terms/, який є відкритим для цілодобового доступу. Таким чином, відповідач у справі не був позбавлений можливості у будь-який час ознайомитись з редакцією розділу 3.2.8. Умов станом на час укладання кредитного договору.
Посилань та доказів того, що діюча станом на час укладання договору редакція розділу 3.2.8. Умов не відповідає наявному в матеріалах справи витягу матеріали справи не містять.
Позивачем приєднані до позову та додатково до заяви про усунення недоліків витяг з «Умов і правил надання банківських послуг» в редакції від 01.11.2018 року, а саме розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Умови).
Як встановлено судом, надана позивачем редакція означеного розділу Умов відповідає редакції станом на 01.11.2028 розміщеній на сайті https://privatbank.ua/terms/, тобто редакції на час укладання спірного договору.
Відповідно до п.3.2.8.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» (далі - послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (суму кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», а також в системі «Приват24».
Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
За умовами п.3.2.8.3.1. Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Датами сплати платежів є дати, зазначені в заяві.
Відповідно до п.3.2.8.3.1.3. Умов клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.
За приписами п.3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в заяві та тарифах.
При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.3.2.8.6.2.).
Відповідно до п.3.2.8.3.3 Умов при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права Банку, передбаченого п.3.2.8.3.1., клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до п.3.2.8.5.2, п.3.2.8.5.3, п. 3.2.8.5.5. Умов клієнт зобов'язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2; повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку; сплатити банку проценти згідно з п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2. (п.3.2.8.9.2. Умов).
Відповідно до п.3.2.8.9.2. нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
Відповідно до п. 3.2.8.9.3. Умов сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
У разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню (п.3.2.8.9.4. Умов).
Пунктом 3.2.8.9.6. Умов зобов'язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовується для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п.3.2.8.5.14 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п.3.2.8.9.3. цього договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат банку згідно з п.п.3.2.8.5.14. цього договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.
За приписами п.3.2.8.9.7. Умов розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.
Відповідно до п. 3.2.8.10.1. Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту передбачених п.п.3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п.3.2.8.9., 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом. (п.3.2.8.10.3. Умов)
Договір є чинним з моменту підписання клієнтом Заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Суд відзначає, що за своїм змістом положення розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «КУБ» є відсильними щодо питань врегулювання та погодження істотних умов кредитування до Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», яка в свою чергу підписана сторонами. У відповідності до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги «КУБ» істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, строк кредиту, порядок сплати кредитних коштів) і були погоджені сторонами в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», у Графіку відображено порядок сплати проценти за користування кредитом та основної суми боргу.
Судом встановлено, що на виконання умов договору Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" 05.11.2018 наданий Фізичній особі-підприємцю Пінчук Д.В. кредит в розмірі 150000грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника № НОМЕР_3 .
Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості за договором та банківські виписки за період з 05.11.2018 по 22.07.2024, з яких вбачається здійснення наступних платежів:
- з повернення кредитних коштів у загальному розмірі 110053,62грн, а саме: 05.12.2018 у розмірі 12500,00грн; 05.01.2019 у розмірі 12536,02грн; 20.02.2019 у розмірі 12463,98грн; 13.03.2019 у розмірі 1285,23грн; 15.03.2019 у розмірі 686,57грн; 16.03.2019 у розмірі 53.84грн; 17.03.2019 у розмірі 3612,68грн та у розмірі 6861,68грн; 20.05.2019 у розмірі 10895,23грн; 24.06.2019 у розмірі 15583,47грн; 25.11.2019 у розмірі 22457,78грн; 03.06.2020 у розмірі 1155,65грн; 14.06.2020 у розмірі 909,09грн; 03.07.2020 у розмірі 2339,71грн; 15.07.2020 у розмірі 395,45грн; 29.07.2020 у розмірі 3536,24грн; 20.08.2020 у розмірі 2782,00грн.
- погашення процентів, нарахованих на прострочену заборгованість, у загальному розмірі 6707,41грн, а саме: 20.02.2019 у розмірі 232,66грн; 13.03.2019 у розмірі 116,67грн; 15.03.2019 у розмірі 29,90грн; 16.03.2019 у розмірі 14,04грн; 17.03.2019 у розмірі 13,97грн; 20.05.2019 у розмірі 966,66грн; 24.06.2019 у розмірі 958,23грн;
- погашення процентів (комісії) за користування кредитом у загальному розмірі 18900,00грн, а саме: 20.02.2019 у розмірі 236,79грн; 10.03.2019 у розмірі 579,00грн; 11.03.2019 у розмірі 782,09грн; 12.03.2019 у розмірі 1102,34грн; 13.03.2019 у розмірі 196,42грн; 20.05.2019 у розмірі 5261,68грн; 24.06.2019 у розмірі 2700,00грн;
- погашення пені у загальному розмірі 9537,28грн, а саме: 20.02.2019 у розмірі 213,81грн; 10.03.2019 у розмірі 60,74грн; 11.03.2019 у розмірі 14,65грн;12.03.2019 у розмірі 13,88грн; 13.03.2019 у розмірі 12,80грн; 15.03.2019 у розмірі 22,45грн; 16.03.2019 у розмірі 10,52грн; 17.03.2019 у розмірі 10,48грн; 20.05.2019 у розмірі 876,43грн; 24.06.2019 у розмірі 759,30грн; 25.11.2019 у розмірі 7542,22грн.
Посилаючись на те, що зобов'язання за кредитним договором від 05.11.2018 були виконані відповідачем лише частково, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 39946,38грн; заборгованості за відсотками у розмірі 7100,68грн, нарахованими на прострочену заборгованість; заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 13500,00грн; заборгованості з пені у розмірі 802,24грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладених між ними договорів.
За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Аналогічні приписи містяться у ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У разі, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції станом на дату підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ») оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Абзац другий ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Суд дійшов висновку, що укладений між Фізичною особою-підприємцем Пінчуком Д.В. та Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договір б/н від 05.11.2018, є договором приєднання у розумінні приписів ЦК України.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що укладений між сторонами договір має електронну форму, оскільки відповідач приєднався до умов та правил надання послуги «КУБ» шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідної заяви про приєднання.
Виходячи із зазначених положень законодавства, наданий позивачем договір є належним та допустимим доказом в підтвердження виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків.
Дослідивши договір №б/н від 05.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір має ознаки кредитного договору, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 ЦК України.
За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами погоджений строк кредиту 12 місяців з дати видачі грошових коштів, при цьому за умовами п.1.5.договору заборгованість погашається: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Як встановлено судом, сторонами погоджено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, відповідно до якого повернення кредитних коштів здійснюється щомісяця протягом 12 місяців рівними частинами у розмірі 12500,00грн, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно протягом 12 місяців рівними частинами у розмірі 2700,00грн.
Факт видачі кредиту в сумі згідно з кредитним договором підтверджується випискою по рахунку клієнта НОМЕР_4 з 05.11.2018 по 22.07.2024, позичальником не спростовано належними та допустимими доказами того, що спірні кошти отримано ним в межах правовідносин, врегульованих умовами спірного договору від 05.11.2018.
Відтак банк виконав свої зобов'язання в частині надання позичальнику кредитних коштів, внаслідок чого у останнього виник обов'язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів (комісії) за користування кредитом відповідно до графіку платежів та у визначеному у п.1.5 заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» порядку.
Враховуючи умови договору та графік погашення основної суми боргу та процентів, відповідач повинен був повернути кредит у повному обсязі та сплатити проценти (комісія) в строк по 05.11.2019 включно.
Як встановлено судом, позичальник повернув банку кредитні кошти у загальному розмірі 110053,62грн, допустив прострочення повернення залишку кредиту згідно з графіком погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 39946,38грн, яка обліковується у банківській виписці з 05.11.2018 по 22.07.2024.
Позивачем також заявлені до стягнення проценти (комісія) за користування кредитом у розмірі 13500грн., які визначені сторонами к п.1.4 договору кредиту, а також нараховані відповідно до п.1.6 договору кредиту на прострочену заборгованість проценти у розмірі 7100грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч.1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За умовами п.1.4. договору проценти (комісія) за користування кредитом встановлена у розмірі 1.8% в місяць від початкового розміру кредиту. Як вже зазначалося, відповідно до графіку щомісячний розмір процентів складає 2700грн, що узгоджується з умовами п.1.4. заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», відтак загальна сума вказаних процентів за період кредитування складає 32400грн. Позичальник здійснив погашення процентів (комісія) частково у загальному розмірі 18900,00грн, відтак допустив прострочення їх оплати згідно з графіком погашення, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 13500грн, яка обліковується у банківській виписці з 05.11.2018 по 22.07.2024 та підтверджується розрахунком заборгованості.
В Графіку погашення (Додаток №1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ») підлягаючі сплаті позичальником за договором кредиту проценти (комісія) за користування кредитом відображені в колонці «сума процентів», однак ці ж самі суми в наданому банком розрахунку заборгованості вказано в колонці з назвою «комісія нарахована», відтак вказана «комісія» по своїй суті і є тими самими процентами, про розмір яких сторони домовилися в п.1.4 кредитного договору (правова природа - проценти за користування кредитом).
Право позивача на стягнення заборгованості у розмірі 13500,00грн, яка є процентами за користування кредитом, передбачено ч.1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).
В матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку позичальника з відображенням сум нарахованих процентів на прострочену заборгованість за умовами п.1.6. заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», станом на 06.11.2019 сума заборгованості за якими становить 7100,68грн. В цій частині вимог проценти стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст.625 ЦК України. Враховуючи період нарахування до початку в Україні воєнного стану, відповідач в силу положень п.18 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" ЦК України не звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості по пені в сумі 802,24грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п.1.6. заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» сторони передбачили такий вид забезпечення виконання як неустойка у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом. Заявлена до стягнення заборгованість зі сплати пені виникла станом на 08.12.2019 (нарахована за період прострочення 13 днів), в матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку позичальника з відображенням відповідних сум нарахувань та здійснених оплат.
Пеня нарахована у зв'язку з простроченням позичальником до початку періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, відтак відповідач в силу положень п.15 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України не звільняється від обов'язків сплатити на користь позивача пеню за таке прострочення.
З урахуванням вимог ст.41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
Долучені позивачем до матеріалів справи банківські виписки з рахунку клієнта є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Банківські виписки по рахунку відповідача підтверджують здійснення операцій між банком та позичальником, виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх зобов'язань у встановлених договором розмірі та строки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №910/16143/18, від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18 та від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18.
Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності. Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду доказів повернення заявлених до стягнення кредитних коштів, як і доказів сплати заборгованості по процентам та пені в заявленому розмірі або обґрунтованих заперечень проти розрахунку заборгованості.
Враховуючи, що заявлені до стягнення суми підтверджуються банківськими виписками, доказів виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором б/н від 05.11.2018 матеріали справи не містять, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 39946,38грн, відсотків нарахованих на прострочену заборгованість у розмірі 7100,68грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 13500,00грн, пені у розмірі 802,24грн
Разом з тим, відповідачем у відзиві було зроблено заяву про застосування позовної давності. У якості обґрунтування відповідач зазначає, що за твердженнями позивача договір укладено 05.11.2018, а з позовом позивач звернувся лише в серпні 2024, тобто з пропуском як загального, так і спеціального строку позовної давності.
В свою чергу, позивач у відповіді на відзив вважає, що звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
За загальним правилом, закріпленим в ст. 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ч.5 ст.261 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (пункт 51)).
Позивач у відповіді на відзив стверджує, що перебіг позовної давності перервався поданням до Господарського суду Донецької області заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ГПК України. Оскільки судовий наказ у справі №905/1092/19 скасовано судом 07.12.2021 вважає, що АТ КБ "ПриватБанк" звернувся з позовом в межах трирічного строку позовної давності.
У зв'язку з цим суд звертається до правил переривання позовної давності.
Відповідно до частини другої, третьої статті 264 ЦК України однією з підстав переривання позовної давності є пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відомостями з автоматизованої програми «Діловодство спеціалізованого суду» підтверджується, що до звернення з даним позовом позивач 14.06.2019 подав до Господарського суду Донецької області заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89221,19грн (89104,77грн. - заборгованість за кредитом; 75,23грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 41,19грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), що виникла внаслідок порушення останнім умов кредитного договору б/н від 05.11.2018.
18.06.2019 Господарським судом Донецької області видано судовий наказ, який внаслідок надходження від відповідача заяви про скасування судового наказу скасовано ухвалою суду від 07.12.2021.
Суд вважає безпідставними доводи позивача, що подання ним до господарського суду заяви про видачу судового наказу про стягнення суми боргу за спірним договором перериває позовну давність, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 викладено правовий висновок, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі №640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі №903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред'явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц).
При цьому в цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі №6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі №6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.
Таким чином, звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою.
З матеріалів справи вбачається, що договором кредиту визначено строк повернення кредиту 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Враховуючи видачу коштів 05.11.2018, граничний строк повернення всієї суми кредиту 05.11.2019. В свою чергу, сторонами погоджено строк погашення кредиту протягом 12 місяців частинами щомісяця у розмірі 12500грн, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку та банківських виписок відповідачем повністю сплаченні передбачені графіком платежі за тілом кредиту з 1 по 8 місяць, платіж за 9 місяць був сплачений частково у розмірі 10053,62грн, інші платежі за 10, 11, 12 місяць не сплачені.
Таким чином, із моменту останнього дня строку невиконання грошового зобов'язання за кожним щомісячним платежем банку було достеменно відомо про невиконання умов кредитного договору позичальником та порушення внаслідок цього його прав, а тому він мав право на захист своїх прав, пов'язаних із неповерненням суми кредитної заборгованості, в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про примусове стягнення залишку несплачених кредитних коштів за 9 місяць у розмірі 2446,38грн починаючи з 06.08.2019, за 10 місяць у розмірі 12500грн починаючи з 06.09.2019, за 11 місяць у розмірі 12500грн починаючи з 06.10.2019, за 12 місяця у розмірі 12500грн починаючи з 06.11.2019 - в межах трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч.2,3 ст. 263 ЦК України).
Згідно пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (яким цей Кодекс був доповнений згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та на час розгляду цієї справи не скасований та не припинений.
Враховуючи, що строк позовної давності за вимогами у загальному розмірі 39946,38грн станом на початок періоду дії воєнного стану не закінчився, за таких обставин перебіг строку позовної давності наразі зупинено до скасування воєнного стану.
Таким чином, позивач звернувся до суду в зазначеній частині вимог в межах строку позовної давності, з урахуванням п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Щодо процентів (комісія) за правомірне користування кредитом, сторонами погоджено строк їх погашення протягом 12 місяців рівними частинами щомісяця у розмірі 2700грн, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку та банківських виписок, відповідачем повністю сплачені проценти (комісія) за 7 місяців передбачених графіком погашення. Враховуючи викладене, у позивача з'явилось право на захист своїх прав, пов'язаних з їх несплатою, шляхом звернення до суду з позовом про примусове стягнення процентів за 8й місяць у розмірі 2700грн починаючи з 06.07.2019; за 9й місяць у розмірі 2700грн починаючи з 06.08.2019; за 10й місяць у розмірі 2700грн починаючи з 06.09.2019; за 11й місяць у розмірі 2700грн починаючи з 06.10.2019; за 12й місяць у розмірі 2700грн починаючи з 06.11.2019 в межах трирічного строку позовної давності до 06.07.2022, до 06.08.2022, до 06.09.2022, до 06.10.2022 та до 06.11.2022 відповідно.
Враховуючи, що строк позовної давності за вимогами у розмірі 13500грн станом на початок періоду дії воєнного стану не закінчився, за таких обставин перебіг строку позовної давності наразі зупинено до скасування воєнного стану.
Таким чином, позивач звернувся до суду в зазначеній частині вимог в межах строку позовної давності, з урахуванням п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Щодо процентів, які нараховувались на залишок простроченої заборгованості за кредитом. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, нараховані станом на 24.06.2019 проценти повністю сплачені, сума боргу виникла за період їх нарахування з 05.07.2019 по 06.11.2019.
Враховуючи, що трирічний строк позовної давності за вимогами у загальному розмірі 7100грн станом на початок періоду дії воєнного стану не закінчився, відтак перебіг строку позовної давності наразі зупинено до скасування воєнного стану, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з даною вимогою відбулося у межах строку позовної давності, з урахуванням п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Заявлена до стягнення заборгованість зі сплати пені у розмірі 802,84грн виникла станом на 08.12.2019, період нарахування 13 днів з 25.11.2019 по 07.12.2019 (станом на 25.11.2019 обліковується операція з погашення всіє суми раніше нарахованої пені).
Як вже зазначалося, за приписами ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Враховуючи викладене, у позивача з'явилось право на захист своїх прав, пов'язаних з несплатою пені, шляхом звернення до суду з позовом про примусове стягнення за кожний день нарахування пені в межах річного строку позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений в тому числі пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Законом України від 8 листопада 2023 року №3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" було внесені зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: "19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". Закон набрав чинності 30.01.2024.
Враховуючи Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені відбулося у межах строку позовної давності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір у визначеному законодавством розмірі відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96,129, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И РI Ш И В:
Позовні вимоги - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пінчука Дениса Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 39946,38грн, заборгованість з відсотків нарахованих на прострочену заборгованість у розмірі 7100,68грн, заборгованість з відсотків (комісія) за користування кредитом у розмірі 13500,00грн та судовий збір у розмірі 2422,40грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2025.
Суддя Ю.В. Макарова