вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5012/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометиз ТАС", 49000, м.Дніпро, просп.Слобожанський, буд.20, код ЄДРПОУ 05393145
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп", 49000, м.Дніпро, вул.Виконкомівська, буд.11, оф.3, код ЄДРПОУ 43198711
про стягнення заборгованості за договором оренди майна
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометиз ТАС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп" заборгованості за договором оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 у розмірі 25 200,00грн за період з 01.04.2024 по 11.11.2024 включно, пені у розмірі 1 949,06грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно, 3 % річних у розмірі 223,56грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно та інфляційних втрат у розмірі 1 026,90грн за період з 11.04.2024 по 31.10.2024 включно.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 справу № 904/5012/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометиз ТАС" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
19.11.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою зазначив відомості про наявність у позивача зареєстрованого електронного кабінету, у відповідача про відсутність зареєстрованого електронного кабінету.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
26.11.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути заборгованість з орендних платежів за договором оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 у розмірі 18 799,92грн, пені у розмірі 1 949,06грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно, 3 % річних у розмірі 223,56грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно та інфляційних втрат у розмірі 1 026,90грн за період з 11.04.2024 по 31.10.2024 включно.
Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині заборгованості з орендних платежів на 6 400,08грн, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, та заяву подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 у розмірі 18 799,92грн, пені у розмірі 1 949,06грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно, 3 % річних у розмірі 223,56грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно та інфляційних втрат у розмірі 1 026,90грн за період з 11.04.2024 по 31.10.2024 включно.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд з'ясував, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 була направлена відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До суду повернувся поштовий конверт з копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Отже справу № 904/5012/24 розглянуто у розумні строки.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
01.02.2023 між Приватним акціонерним товариством "Дніпрометиз", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрометиз ТАС" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп" (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди (найму) майна № 279/23.
Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування як об'єкт (-и) оренди наступне майно, розташоване за адресою: Україна, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 20 (на території орендодавця), що є власністю орендодавця й більш детально описане у відповідному акті передання:
- нежитлове приміщення загальною площею 70,0 кв.м. (частина будівлі БМЗ) (надалі також - «майно».
Оціночна вартість майна з урахуванням її індексації на день укладення цього договору складає 170 000,00грн (пункт 1.2. договору).
Майно повинно бути передано орендарю протягом узгодженого сторонами строку за актом передання, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.3. договору).
Договір вступає в силу з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2025, або ж до дня його дострокового розірвання в установленому порядку, якщо цей день не співпадає з зазначеною в цьому пункті договору датою (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.2. договору майно передається в оренду на строк: з дня підписання повноважними представниками сторін акту передання (включно) до дня повернення такого майна орендарем орендодавцю за актом повернення (включно), або ж до дня складання орендодавцем комісійного акту відповідно до п.7.3. цього договору (включно) - у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна за актом повернення.
Розмір орендної плати за користування майном встановлюється в протоколі узгодження цін, який є невід'ємною частиною договору (пункт 3.1. договору).
Орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату не пізніше 10 (десятого) числа поточного розрахункового календарного місяця, при цьому як призначення платежу у платіжному дорученні орендарем повинні бути зазначені номер і дата укладення цього договору, безпосередньо призначення платежу (а саме - орендна плата), розрахунковий (-і) місяць (-і), за який (-і) здійснюється оплата, а також можуть зазначатися номер і дата виставленого (-их) орендодавцем в порядку, передбаченому п.3.5. цього договору, відповідного (-их) рахунку (-ів) (пункт 3.3. договору).
За порушення строків внесення будь-яких видів оплат за цим договором (зокрема орендної плати) орендар зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, діючої на період прострочення відповідного платежу, від суми боргу за кожний день і за весь період прострочення платежу (пункт 5.2. договору).
Відповідно до акту передання від 01.02.2023 до договору оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп" прийняв нежитлове приміщення загальною площею 70, кв.м. (частина будівлі БМЗ) (а.с.23).
За період з 01.04.2024 по 11.11.2024 заборгованість з орендної плати відповідача складала 25 200,00грн.
Позивачем 26.11.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» подано заяву про зменшення позовних вимог в частині заборгованості з орендної плати у зв'язку з частковою сплатою відповідачем.
Суд з'ясував, що відповідачем 14.11.2024 частково сплачена заборгованість з орендної плати у розмірі 6 400,08грн, що підтверджується банківською випискою позивача станом на 15.11.2024 та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 74 від 14.11.2024 у розмірі 6 400,08грн (а.с.42-46).
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 складає 18 799,92грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо стягнення пені у розмірі 1 949,06грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно, 3 % річних у розмірі 223,56грн за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 включно та інфляційних втрат у розмірі 1 026,90грн за період з 11.04.2024 по 31.10.2024 включно.
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною четвертою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом встановлено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
За порушення строків внесення будь-яких видів оплат за цим договором (зокрема орендної плати) орендар зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, діючої на період прострочення відповідного платежу, від суми боргу за кожний день і за весь період прострочення платежу (пункт 5.2. договору).
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем строків оплати з орендної плати, вимоги про стягнення з нього пені за період з 11.04.2024 по 11.11.2024, 3 % річних за період з 11.04.2024 по 11.11.2024 та інфляційних втрат за період з 11.04.2024 по 31.10.2024 заявлено позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договором оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 у розмірі 18 799,92грн, пені у розмірі 1 949,06грн, 3 % річних у розмірі 223,56грн та інфляційні втрати у розмірі 1 026,90грн.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (28 399,52грн), позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40грн, про що свідчить платіжна інструкція № 9757 від 12.11.2024.
В подальшому позивачем зменшено розмір позовних вимог у зв'язку з чим судовий збір складає 2 422,40грн (21 999,44грн х 1,5% х 0,8).
Отже відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометиз ТАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп" про стягнення заборгованості за договором оренди майна задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп", 49000, м.Дніпро, вул.Виконкомівська, буд.11, оф.3, код ЄДРПОУ 43198711 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометиз ТАС", 49000, м.Дніпро, просп.Слобожанський, буд.20, код ЄДРПОУ 05393145 заборгованість з орендних платежів за договором оренди (найму) майна № 279/23 від 01.02.2023 у розмірі 18 799,92грн (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 92 копійки), пені у розмірі 1 949,06грн (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять гривень 06 копійок), 3 % річних у розмірі 223,56грн (двісті двадцять три гривні 56 копійки), інфляційні втрати у розмірі 1 026,90грн (одна тисяча двадцять шість гривень 90 копійок) та судовий збір у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано 27.01.2025
Суддя О.В. Перова