22.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4751/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від прокуратури: Риженко В.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Перепелиця Л.Л.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 р.
( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро )
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі
за позовом
Керівника Криворізької південної окружної прокуратури
в інтересах держави
в особі Криворізької міської ради,
м. Кривий Ріг
до
Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича,
м. Кривий Ріг
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,
на стороні відповідача
Фізичної особи - підприємця Гапоненко Лариси Олександрівни,
м. Кривий Ріг
про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності
1. Короткий зміст позовних вимог.
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича про: зобов'язання Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0138 га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, площею 108,9 кв.м.; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв.м.), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 118458112110.
Разом з позовом, Керівник Криворізької південної окружної прокуратури подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав ( державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 118458112110); заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 р. заяву Керівника Криворізької південної окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено Фізичній особі - підприємцю Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав ( державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 118458112110 ). Відмовлено у задоволенні заяви Криворізької південної окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Фізична особа - підприємець Гапоненко Костянтин Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 р. у справі № 904/4751/24.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосував норми процесуального та матеріального права, а тому ухвала підлягає скасуванню.
Водночас, на думку Скаржника, виносячи ухвалу про заборону Апелянту вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав належної йому нежитлової будівлі площею 183,3 кв.м., суд не проаналізував, на яке саме майно, або його частину, треба накласти заборону відповідно до позовних вимог позивача, які стосуються тільки частини нежитлової будівлі площею 108,9 кв.м. При цьому накладення заборони на всю нежитлову будівлю без конкретної вказівки частки (частини) унеможливлює виконання даної Ухвали в цілому.
На переконання Скаржника суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими Позивачем вимогами.
При цьому, Скаржник зазначає, що Гапоненко К.А. виконав всі вимоги законодавства України та правомірно набув право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 183,3 кв.м. Тому, судом при постановлені ухвали про забезпечення позову були безпідставно прийняті до уваги вимоги Позивача, а права та інтереси Апелянта порушені і не враховані взагалі.
Скаржник наголошує на тому, що аналіз оскаржуваної ухвали також свідчить про те, що суд фактично усунувся від формулювання в тексті оскаржувної ухвали її мотивувальної частини, внаслідок чого вона є необгрунтованою.
Скаржник вважає, що оскільки заходи забезпечення позову вжиті судом без належного з'ясування всіх обставин, є передчасними, порушують конституційні права Апелянта, як громадянина України, є очевидним, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені грубі порушення норм процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до постановления помилкової ухвали.
Відтак, на думку Скаржника, ухвала суду в частині - заборони Гапоненко К. А. та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав ( державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту-нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв.м., розташованої за адресою:АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Прокурор, Позивач та Третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4751/24.
Матеріали справи № 904/4751/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 22.01.2025 р..
Позивач та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Третьої особи.
У судовому засіданні 22.01.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича про: зобов'язання Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0138 га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, площею 108,9 кв.м.; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв.м.), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 118458112110.
Разом з позовом, Керівник Криворізької південної окружної прокуратури подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав ( державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 118458112110); заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га.
В обґрунтування поданої заяви Прокурор послався на те, що під час вивчення законності набуття речових прав на об'єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного законодавства встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.07.2013 р., укладеного між Гапоненко Л.О. та ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг", Гапоненко Л.О. придбала у власність нежитлову будівлю (магазин), розташовану за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 74,4 кв.м. ( реєстраційний номер об'єкта 118458112110 ). Земельна ділянка на якій розміщено вказаний об'єкт нерухомості, перебувала у користуванні Гапоненко Л.О. на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.12.2014 р. № 2014499, укладеного між Гапоненко Л.О. та Криворізькою міською радою. Відповідно до такого договору оренди, у користування ФОП Гапоненко Л.О. була передана частина земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0114 га. Строк дії договору 5 років. У зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки сторони уклали новий договір оренди земельної ділянки, а саме договір оренди від 14.01.2020 р. № 2020016. Строк дії договору до 12.01.2025 р.. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Кривого Рогу, цільове призначення для будівництва та обслуговування закладів освіти.
Разом з тим, Прокурор наполягає на тому, що Гапоненко Л.О. самочинно збільшила площу вказаного нерухомого майна з 74,4 кв. м до 183,3 кв. м та 22.12.2022 р. зареєструвала за собою у Реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на збільшену площу магазину. Відповідно до довідки від 19.12.2022 р. № 559, при попередній інвентаризації об'єкту були виявлені технічні помилки, а саме при попередній інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також площа змінена у зв'язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, і не належить до самочинного будівництва та не являється реконструкцією, об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Загальна площа будівлі складає 183,3 кв.м. В той же час, за твердженням Прокурора, вказана довідка та інформація в ній не відповідає дійсності. Оскільки, відповідно до відкритих даних Google Maps та співставленням їх з технічним паспортом (схемою розташування будівель та споруд) на спірний об'єкт, спірна добудова на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 на момент її купівлі третьою особою - Гапоненко Л.О. у 2013 році була відсутня. Що свідчить про те, що площа спірного нерухомого об'єкту була самочинно збільшена Гапоненко Л.О. за рахунок самочинної добудови до вже існуючої будівлі. Прокурор наполягає на тому, що протоколом огляду Інтернет сервісу Google Maps від 26.09.2024 підтверджуються обставини того, що спірної добудови не існувало на момент купівлі Гапоненко Л.О. спірного нерухомого майна ( 29.07.2013 р. ). Таким чином, на думку Прокурора, в даному випадку має місце самочинне будівництво - самочинна добудова до вже існуючої будівлі. Відповідно до договору дарування, серія та номер: 7305, посвідченого 27.12.2022 р. приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Нянчуром С.М., Гапоненко Л.О. подарувала Гапоненку К.А нежитлову будівлю (магазин) вже зі збільшеною площею 183,3 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Прокурор вважає, що вище зазначене є порушенням Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про оренду землі" та намаганням Третьої особи та Відповідача зареєструвати право власності на об'єкт будівництва в обхід встановленій законом процедурі.
Прокурор наполягає на тому, що ФОП Гапоненко К.А. маючи зареєстроване право власності на спірний самочинно збудований об'єкт нерухомості не обмежений в розпорядженні таким майном, відсутність арешту нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, реєстрація права власності на яке оскаржується Прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 р. заяву Керівника Криворізької південної окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено Фізичній особі - підприємцю Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав ( державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 118458112110 ). Відмовлено у задоволенні заяви Криворізької південної окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:060:0026 площею 0,0114 га.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду попередньої інстанції в частині задоволення заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову - заборони Фізичній особі - підприємцю Гапоненку Костянтину Анатолійовичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав ( державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 183,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер 118458112110 ).
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення в частині забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 р. у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 р. у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 р. у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 р. у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 р. у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 р. у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 р. у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оскільки у даному випадку Прокурор звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ( рішення від 17.07.2008 р. ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора про усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - магазин (загальною площею 183,3 кв.м.).
З предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника нерухомого майна, з метою подальшого повернення у власність Криворізької міської ради. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника спірного майна, під час розгляду справи в суді, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся. Наявність такого ризику загрожує порушеним правам Криворізької міської ради, з метою захисту якої подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити право власності за ФОП, у випадку відчуження майна третій особі, унеможливить виконання рішення суду щодо припинення права власності за Відповідачем та зробить неможливим виконання рішення суду в частині усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем. Зазначене в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.
При цьому, такий захід забезпечення позову як заборона Відповідача, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на спірний об'єкт нерухомого майна не обмежує власника у праві користування вказаним майном, а буде обмежено лише можливість здійснювати відчуження та реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна.
Таким чином, застосування вказаних заходів забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими Прокурором вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гапоненка Костянтина Анатолійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 р. у справі № 904/4751/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.01.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін