27.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/911/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Мороз В.Ф., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/911/24 (суддя Горохов І.С.)
за позовом Концерну “Міські теплові мережі», 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов», 137
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Український кредитний союз 2000», 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 122
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
29.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український кредитний союз 2000» про стягнення грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 193520,62 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 року у справі № 908/911/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український кредитний союз 2000» (вул. Космічна, будинок 122, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69050, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 30345491) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов» 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 22 621,43 грн (двадцять дві тисячі шістсот двадцять одна гривня 43 коп.).
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український кредитний союз 2000» (вул. Космічна, будинок 122, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69050, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 30345491) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) витрати із сплати судового збору в розмірі 283,16 грн (двісті вісімдесят три гривні 16 коп.).
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем проведено нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії без урахування узгодженого теплового навантаження та визначення приміщення відповідача як окремого приміщення з транзитними мережами опалення.
Фактична заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 становить: по умовно-змінній частині тарифу 18 444,76 грн; по умовно - постійній частині тарифу 3570,67 грн; абонплата 606,00 грн (з 01.11.2021 по 30.09.2022 - 198,00 грн (18,00 грн х 11) + 408,00 грн (24,00 грн х 17)), усього 22 621,43 грн.
На підставі вищезазначеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернувся Концерн “Міські теплові мережі», в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/911/24 від 05.09.2024 року та постановити нове рішення, яким позов Концерну “Міські теплові мережі» задовольнити у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд дійшов невірних висновків, що нежитлове приміщення Відповідача відноситься до допоміжних приміщень, в якому не нормується температура внутрішнього повітря. З тих підстав, що згідно ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплове навантаження систем опалення слід визначати згідно з ДСТУ Б EN 12831 проектна внутрішня температура згідно ДСТУ Б EN 12831 залежить від призначення або способу використання приміщення.
Судом було наведено і розмежовано поняття «неопалювального приміщення» та «опалювального приміщення», а саме, в першому випадку - не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь- якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води, в другому випадку - теплова енергія забезпечується за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідачем, на підставі технічного звіту, підтверджено наявність в приміщенні опалювальних приладів будь-якого типу, в даному випадку стояки та транзитні трубопрповоди, які складають загальну внутрішньо будинкову систему теплопостачання.
Скаржник вважає, що при наявності вищевикладених ознак, приміщення споживача не може підпадати під категорію «неопалювального». Тоді як під час дії першої редакції Методики, було відсутнє поняття «приміщення з транзитними мережами опалення», тому єдиною категорією під яку потрапляє приміщення споживача - є «опалювальне». З моменту внесених змін до Методики, з'явились підстави визнати приміщення відповідача таким що є «з транзитними мережами опалення».
Але на момент дії першої редакції та з моменту внесення змін до Методики, у жодної зі сторін не існувало підстав відносити приміщення до категорії «неопалювального».
Судом не враховано, що застосування формули 23 та 24 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, призвели до неправильного ухвалення рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідачем надано письмові пояснення на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/911/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/911/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
21.10.2024р. матеріали справи № 908/911/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024 апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/911/24 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633,60грн.
04.11.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Концерну “Міські теплові мережі» надійшла заява про усунення недоліків.
Враховуючи, що апелянтом виконані вимоги ст.ст. 256, 258, 259 ГПК України, підстави для повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, апеляційний суд вважає за можливе відкрити апеляційне провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/911/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Український кредитний союз 2000» на праві власності/користуванні належить нежитлове приміщення № 41 площею 266 кв.м. за адресою вул. Гоголя 175, м. Запоріжжя.
01.12.2006 між позивачем та відповідачем підписано договір № 600395 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору, приєднане (максимальне) теплове навантаження Q = 0,001881 Гкал/годину, максимальними витратами теплоносія не більше G = 0,024 м.куб/годину.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Концерн «Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних пнів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Таким чином, з урахуванням вище наведених норм законодавства з 01.11.2021 Концерном “Міські теплові мережі» з ТОВ «Український кредитний союз 2000» укладено типовий індивідуальний договір № 76203291 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 175, прим. 41 (далі за текстом - договір).
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 76203291 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Концерном «Міські теплові мережі» були сформовані та надіслані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2021 по 29.02.2024 на загальну суму 193 520,62 грн, а саме: за листопад 2021 року на суму 14 687,11 грн; за грудень 2021 на суму 10 879,67 грн; за січень 2022 року на суму 18 540,76 грн; за лютий 2022 року на суму 6711,18 грн; за березень 2022 року на суму 18 554,39 грн; за квітень 2022 року на суму 1205,44 грн; за травень 2022 року на суму 1205,44 грн; за червень 2022 року на суму 1205,44 грн; за липень 2022 року на суму 1205,44 грн; за серпень 2022 року на суму 1205,44 грн; за вересень 2022 року на суму 1205,44 грн; за жовтень 2022 року на суму 1211,44 грн; за листопад 2022 року на суму 7546,88 грн; за грудень 2022 на суму 13 572,06 грн; за січень 2023 року на суму 14 713,56 грн; за лютий 2023 на суму 13 161,46 грн; за березень 2023 року на суму 9408,35 грн; за квітень 2023 року на суму 1211,44 грн; за травень 2023 року на суму 1211,44 грн; за червень 2023 року на суму 1211,44 грн; за липень 2023 року на суму 1211,44 грн; за серпень 2023 року на суму 1419,54 грн; за вересень 2023 року на суму 1390,63 грн; за жовтень 2023 року на суму 1256,92 грн; за листопад 2023 року на суму 6192,36 грн; за грудень 2023 року на суму 14 092,27 грн; за січень 2023 року на суму 16 103,09 грн; за лютий 2024 року на суму 12 000,58 грн.
Відповідачем в обґрунтування заперечень на позов надано наступні документи: рахунок за постачання теплової енергії № 202060 за листопад 2020 року на суму 424,81 грн за кількість опалення - 0,3445 Гкал; акт приймання - передачі теплової енергії від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 718,70 грн за кількість опалення 0,5681 Гкал; акт приймання - передачі теплової енергії від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 373,45 грн за кількість опалення - 0,2952 Гкал; відповідь на адвокатський запит від 20.05.2024 № 3175/42-4835; технічний звіт про стан транзитних мереж теплопостачання за адресою: вул. Гоголя 175 прим. 41 (літ А-5), м. Запоріжжя, виконаний Приватним підприємством «Гарантпроект», кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури серія АЕ № 003546 експерт Берегова Антоніна Олексіївна.
Як стверджує позивач за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 29.02.2024 у сумі 193520,62 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії не сплачена, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, Концерн “Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги», Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України “Про теплопостачання», “Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, а також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Відповідно до статуту Концерну “Міські теплові мережі» основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02.10.2021 року на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» позивачем на офіційному сайті розміщені індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» у розмірі 22621,43 грн, з чим погоджується колегія апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
З 01.11.2021 для розподілу загального обсягу теплової енергії зафіксованого вузлом комерційного обліку, стала застосовуватись редакція Методики № 315 від 22.11.2018, якою визначено терміни для 4 (чотирьох) типів приміщень, а саме:
- «неопалюване приміщення» - приміщення будівлі, яке забезпечується від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь якого типу;
- «опалюване приміщення» - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
- «приміщення з індивідуальним опаленням»;
- «приміщення з комбінованим опаленням».
Пунктом 7.7.11 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 за № 197/13464 установлено, що усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повніші бути ізольовані.
Недопущення не ефективного використання та не обґрунтованих втрат теплової енергії покладено на особи, які відповідальні за технічних стан теплових мереж - балансоутримувача та виконавця послуг (п. 5.2.7. Правил).
Відповідно до п. 4.4.5. ДБН 3.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплову ізоляцію необхідно передбачати для трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання, що прокладені в неопалювальних приміщеннях для виключення замерзання.
Враховуючи викладене, в неопалювальному приміщенні не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь якого типу.
У пункті 6.7. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», у розділі «Опалювальні прилади та арматура» визначено, що опалювальні прилади це: а) радіатори секційні або панельні одинарні; б) радіатори секційні або панельні спарені або одинарні для приміщень, у яких відсутнє виділення пилу горючих матеріалів (далі - горючий пил). Для приміщень категорії В, у яких відсутнє виділення горючого пилу, допускається застосування конвекторів; в) опалювальні прилади із гладких сталевих труб.
Технічним звітом про стан транзитних мереж теплопостачання за адресою: вул. Гоголя, 175 прим. 41 (літ.А-5), м. Запоріжжя, Олександрівський район, Запорізька область (Техзвіт), що складено Приватним підприємством «Гарантпроект» (сертифікат ГІП серія АР № 00783 від 06.06.2012), будівельним експертом 1 категорії по технічному обстеженню будівель і споруд Береговою А.О. (кваліфікаційний сертифікат Серія АЕ №003546).
Згідно першого абзацу розділу 2 «Конструктивна характеристика» зазначено, що Техзвіт підготовлено по інженерно-інструментальному обстеженню і оцінці технічного стану транзитних мереж, що призначені для функціонування системи опалення житлового будинку та проходять через нежитлове приміщення цокольного поверху (літ А-5) № 41 її житловому будинку № 175 по вул. Гоголя.
Пунктом 2 розділу 2 вказано, що під даним цокольним поверхом не передбачено техпідпілля або підвішу і таким чином магістральні трубопроводи, що призначені для функціонування системи опалення житлового будинку проходять через цоколь будинку.
Опалювальні прилади (радіатори та інші види) у цокольному приміщенні відсутні та не передбачені проектом опалення будинку (п. 7 розділу 2 Техзвіту).
Крім того, в пунктах 4 та 5 розділу 2 зазначено, що в нежитловому цокольному приміщенні № 41 знаходяться вертикальні стоякові трубопроводи, Дн = 50мм довжиною 3,4 м, через які відбувається теплопостачання у виню розташовані приміщення 1-го та вище поверхів.
В обстежуваному приміщенні також знаходяться горизонтально розташовані труби функціонального призначення: Дн = 50мм довжиною 9,98 м (на висоті 2,7 м); Дн = 62мм довжиною 46,16 м (на висоті 2,5 м); Дн = 20мм довжиною 3,25 м (на висоті 1 м) - підключення рушникосушарки; Дн = 20 мм довжиною 4,45 м (па висоті 2,5 м), (діаметри труб вказані по зовнішньому розміру труб).
Кількість кутових ділянок Дн = 50 мм - 6 одиниць; Дн = 60 мм - 6 одиниць. Довжина кутової ділянки - 30 см. Загальна довжина кутових ділянок складає 3,6 м.
Колегія суддів погоджується зі зробмленим висновком суду першої інстанції, що приміщення Відповідача підпадає лише під термін «неопалюване приміщення», оскільки в ньому знаходяться тільки трубопроводи на забезпечення функціонування системи опалення будинку та відсутні опалювальні прилади.
Згіднго пункту 2 розділу 2 Техзвіту, будинок № 175 по вул. Гоголя споруджено під невеликим нахилом (кутом) по відношенню до рівня землі і, внаслідок такої особливості, під цокольним приміщенням відповідача не передбачено технідпілля або підвалу.
Згідно з пунктами В4 та В5 додатку "В" ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки", загальна площа житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху.
Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.
У таблиці № 4 "Розрахункові температури повітря" ДБН В 2.2-1 5-2005 "Житлові будинки" та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2 - 15:2019 "Житлові будинки" середня температура коливається н межах + 18°С до + 24°С, визначена тільки для опалюваних приміщень та відсутня "розрахункова температура повітря" для підвалу.
Враховуючи опис наявного тепловою обладнання у приміщенні № 41, який зафіксовано в Технічному звіті та вищевказані норми, приміщення відповідача відноситься до типу «неопалюване приміщення», не має опалюваної площі і в нього фактично надходять лише незначні теплові втрати від ізольованих трубопроводів на забезпечений функціонування системи опалення будинку.
В редакції Методики № 315 із змінами від 28.12.2021, чинна з 01.01.2022, також визначено 4 типи приміщень «неопалюване приміщення» змінило назву на «окреме приміщенням з транзитними мережами опалення» і це - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходить ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/ будинку.
У приміщенні цокольного поверху відповідача відсутні опалювальні прилади, які також були відсутні і на час дії договору № 600395 від 01.12.2006 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, оскільки система опалення проектується та монтується при спорудженні будинку і законодавством заборонено змінювати конструктивні особливості даного обладнання. Таким чином наразі нежитлове приміщення відповідача відноситься до окремого приміщення з транзитними мережами опалення.
У Техзвіті зазначено, що горизонтальні та вертикальні трубопроводи, які знаходяться у цьому приміщення призначені на забезпечення функціонування системи опалення будинку, перший абзац розділу 2 «Конструктивна характеристика».
Згідно з абз. 9 п. 1 розділу ІІ Методики «Порядок визначеним та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень» в першій редакції для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях відповідно до пункту 4 розділ V цієї Методики.
Пунктом 4 розділу V цієї Методики в першій редакції визначено, що обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу ;ю неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qоп. інд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.
В пункті 4 надана формула 19 по якій визначається обсяг теплової енергії тільки для неізольованих трубопроводів.
Q оп інд.ф.с = 0,86х10-6 х 14(t-t вн.норм) х 1 х d х г, Гкал, (19).
де 0,86 х 10 -6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин; 14 - загальний коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні неізольованого трубопроводу, Вт/(м -2 х К); t - температура внутрішньої поверхні трубопроводу, °С; для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи опалення за опалювальний період приймається - 45 °С, для будь-якого трубопроводу внутрішньобудинкової системи ГВП - 52,5 °С; t вн. норм - нормативна внутрішня температура для кімнати/приміщення, що приймається з урахуванням положень пункту 1 розділу VI цієї Методики для опалювального періоду, °С; 1 - довжина транзитного трубопроводу, м; d - зовнішній діаметр трубопроводу, м; г - кількість годин у розрахунковому періоді, год.
Відповідно до пунктів 4 та 5 розділу 2 Техзвіту у приміщенні цокольного поверху відповідача всі трубопроводи знаходяться в ізоляції.
Судом першої інстанції зазначено, що з цих підстав відповідачем не проводився контррозрахунок за листопад 2021 року та грудень 2021 року по умовно - змінній частині, оскільки єдина формула 19 в розділі V Методики № 315 в першій редакції призначена для визначення теплових втрат від неізольованих труб.
З першої таблиці на арк. 2 відповіді від 20.05.2024 вбачається, то обсяг теплової енергії позивачем розподіляється на загальну площу 266,00 м2 де до загального обсягу (колонка 10) входить обсяг на «МЗК та функціонування» (колонка 8).
Проте, па приміщення відповідача не буде розподілятись обсяг па «МЗК та функціонування», оскільки приміщення викопує функцію підвалу і тому в ньому не має опалюваної площі, яка є базою для розподілу загального обсягу теплової енергії згідно з п. 10 розділу 1 Методики № 315.
Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутршіньобудинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах поза межами опалюваних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщений, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надасться.
Обсяг теплової енергії, витраченої па забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із: загального, що розподіляється між усіма приміщеннями; індивідуального, що додатково розподіляється на неопалюване приміщення за обсяг теплової енергії, що надходить від трубопроводів у це приміщення (абзац 2 пункту 1 розділу V «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої па забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП).
Враховуючи те, що у приміщенні споживача трубопровід має ізоляцію, у позивача не виникає підстав розподіляти обсяги теплової енергії на МЗК та функціонування для приміщення відповідача.
Приміщення цокольного поверху відповідача фактично виконує функцію підвалу і як наслідок підпадає під всі норми законодавства, які стосуються підвалів.
Таким чином, для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів починаючи з 01.01.2022 нарахування необхідно проводити по формулі 23 Методики в другій редакції.
Q опал функ.в.б.с = 0,86 * 10-6 * q втр.підв * l підв * m опал.розр, Гкал, де: 0,86 * 10-6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; q втр.підв - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшується на 100%; l підв - довжина трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; m опал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.
У Техзвіті зазначено про те, що через приміщення проходять транзитні мережі, що призначені для функціонування системи опалення житлового будинку. Труби великого діаметру (50 мм та 62 мм), теплові втрати фактично становлять 11 Вт/м, які зазначені у формулі 23 Методики.
Згідно Методики № 315 загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за період з січня 2022 року по лютий 2024 року на приміщення відповідача не повинні розподілятися обсяги загально будинкової потреби, та нарахування повинно проводитися по формулі 23 Методики № 315 в другій редакції з урахуванням трубопроводів, які знаходяться в приміщенні та зазначені у п. 4 та п. 5 розділу 2 Технічного звіту.
В матеріалах справи наявний контр розрахунок відповідача по умовно - змінній частині тарифу.
Для нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії для нежитлових приміщень застосовується двоставковий тариф, який затверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Пунктом 55 постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 для формування двоставкових тарифів па теплову енергію теплове навантаження об'єктів теплосноживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження па постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об'єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).
Отже, для нарахування по умовно - постійній частині тарифу береться розрахунковий показник - «теплове навантаження на приміщений», що визначено в індивідуальному проекті, яке с сталим/ незмінним значенням.
Нарахування проводяться всі 12 місяців кожного року.
Пунктом 4 «Правил користування теплового енергією», затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
З матеріалів справи свідчить, що на виконання вимог постанови КМУ № 1198 між сторонами було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 600395 від 01.12.2006, який надавався у додатках до відзиву на позовну заяву.
Відповідно до пункту 11.1 договору невід'ємними частинами цього договору є - додатки до Договору № 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6.
Згідно додатку № 1 між сторонами узгоджено індивідуальне приєднане (максимальне) теплове навантаження 0,001881 Гкал/год.
За вказаним індивідуальним показником проводились нарахування у період з 01.12.2006 по 01.11.2021.
В Україні діють норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарські - побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству.
Дійсні норми та вказівки розроблені проектним та науково-дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст селищ України (УкрНДІінжпроект) на замовлення заказу Держжитлокомунгоспу України. Містять в собі положення і основи нормування витрат палива теплової енергії на теплопостачання житлових та громадських споруд і господарсько-побутові потреби, а також норми витрат зазначених вище ресурсів, розрахованих для 467 міст і населених пунктів України.
Погоджені з Державним комітетом України з матеріальних ресурсів.
Внесені та підготовлені до затвердження Управлінням комунальної енергетики Держжитлокомунгоспу України.
Затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року.
При визначення теплового навантаження для нежитловою приміщення слід керуватись розділом 2 КТМ 204.
Згідно пункту 2.2.2. розділу 2 КТМ 204, погодинні витрати теплоти па опалення житлових та громадських споруд приймаються по показникам типових та індивідуальних проектів за якими вбудовані дані об'єкти.
При відсутності згаданих вище даних витрати теплоти на опалення допускається приймати по аналогії з типовими або індивідуальними проектами, що найбільше відповідають характеристикам цих споруд.
Відповідно до пункту 2.2.10. КТМ 204, якщо частина житлового будинку зайнята громадськими організаціями (магазинами, аптеками та ін.), то розрахункове навантаження на опалення визначається для кожної частини будівлі окремо з урахуваннями об'єму, що займається і прийнятих розрахункових температур внутрішнього повітря для даних громадських організацій (табл. 2.2.).
Відповідно до таких вимог теплове навантаження для житлових квартир визначається по таблиці 7.1., а для нежитлового приміщення розраховується окремо або по індивідуальному проекту або іншим способом, що узгоджено між теплопостачальником та споживачем.
В порушення положень п. 2.2.10 КТМ 204 позивачем безпідставно визначено теплове навантаження по питомим нормам, які були розраховані по таблиці 7.1. КТМ 204 та призначені для житлових квартир на температуру + 18°С. Посилання на таблицю 7.1. та формулу 2.12. КТМ 204 зазначено в абзаці 4 арк.7 відповіді від 20.05.2024 на адвокатський запит.
Так, при укладенні договору № 600395 від 01.12.2006, у додатку № 1, між сторонами було погоджено індивідуальне «приєднане (максимальне) теплове навантаження на опалення -0,001881 Гкал, що визначено виключно для приміщення відповідача па виконання п. 2.2.10. КТМ 204.
Відповідачем у поясненнях наведено контррозрахунок по умовно - постійній частині тарифу з урахуванням узгодженого між сторонами тепловому навантаженню - 0,001881 Гкал/год.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем проведено нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії без урахування узгодженого теплового навантаження та визначення приміщення відповідача як окремого приміщення з транзитними мережами опалення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в розмірі 22 621,43 грн заборгованості відповідача, що виникла в період з 01.11.2021 по 29.02.2024, а саме: по умовно-змінній частині тарифу 18 444,76 грн; по умовно - постійній частині тарифу 3570,67 грн; абонплата 606,00 грн (з 01.11.2021 по 30.09.2022 - 198,00 грн (18,00 грн х 11) + 408,00 грн (24,00 грн х 17)).
Апеляційний господарський суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі “… Позивач не згоден з рішенням Господарського суду Запорізької області повністю, зважаючи на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт обґрунтовано вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті.
В процесі розгляду справи Господарським судом Запорізької області було встановлено:
«...У п. 7.7.11 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж»
затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71 зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 за № 197/13464 установлено, що усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повніші бути ізольовані.
Недопущення не ефективного використання та не обґрунтованих втрат теплової енергії покладено на особи, які відповідальні за технічних стан теплових мереж - балансоутримувача та виконавця послуг (п. 5.2.7. Правил).
Згідно з п. 4.4.5. ДБН 3.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплову ізоляцію необхідно передбачати для трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання, що прокладені в неопалювальних приміщеннях для виключення замерзання.
Таким чином, в неопалювальному приміщенні не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь якого типу.
У таблиці № 4 "Розрахункові температури повітря" ДБН В 2.2-1 5-2005 "Житлові будинки" та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2 - 15:2019 "Житлові будинки" середня температура коливається н межах + 18°С до + 24°С, визначена тільки для опалюваних приміщень та відсутня "розрахункова температура повітря" для підвалу.».
В обґрунтування безпідставних висновків суду, зазначаємо, що згідно ДБН В.2.2-15:2019 ЖИТЛОВІ БУДИНИ:
п.3.24 нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду;
п. 3.7 допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Вказані визначення також кореспондуються з визначеннями зазначеними в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Також вказаним Законом зазначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Тобто, з моменту виділення в натурі із спільного майна багатоквартирного будинку нежитлового приміщення 41та оформлення на нього права власності, зазначене приміщення не належить до допоміжних, а відповідно температура нормується як для нежитлових приміщень.
Системи опалення, охолодження, внутрішнього теплопостачання, вентиляції та кондиціонування вбудованих в житлові будинки приміщень повинні обладнуватися відповідно до норм проектування цих приміщень та забезпечувати параметри їх мікроклімату, які слід приймати згідно з ДБН В.2.5-67.
У разі змінення функції цих приміщень необхідно розробляти проект щодо їх відповідності до нового призначення.
Згідно Примітки п.4.4.5 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» вимоги до теплової ізоляції опалювально-вентиляційного обладнання, трубопроводів систем внутрішньоготеплопостачання, повітроводів, димовідводів та димоходів - не стосуються опалювально-вентиляційного обладнання та трубопроводів, що безпосередньо віддають теплоту в приміщення, яке опалюють або охолоджують
Згідно п.6.3.4 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплове навантаження систем опалення слід визначати згідно з ДСТУ Б EN 12831.
Проектна внутрішня температура згідно ДСТУ Б EN 12831 залежить від призначення або способу використання приміщення.
Відповідно до вище вказаних стандартів проектна внутрішня температура дорівнює:
- найнижча 50С регламентована для приміщень, які не призначені для перебування людей (у житлових будинках це шахти ліфтів);
- 80С для приміщень в яких тривалість перебування людей у стані руху та у верхньому вуличному одязі не перевищує 1 годину (в житлових будинках - сходові клітини);
- 120С для приміщень призначених для постійного перебування людей у верхньому вуличному одязі (склади, вестибюлі, очікувальні таке інше);
- для приміщень призначених для постійного перебування людей без верхнього вуличного одягу від 160С до 240С.
Згідно ДБН В.2.5-67:2013 місце постійного перебування людей у приміщенні це місце, де люди перебувають безперервно більш ніж 2 години.
Висновок: Суд дійшов невірних висновків, що нежитлове приміщення Відповідача відноситься до допоміжних приміщень, в якому не нормується температура внутрішнього повітря. З тих підстав, що згідно ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплове навантаження систем опалення слід визначати згідно з ДСТУ Б EN 12831 проектна внутрішня температура згідно ДСТУ Б EN 12831 залежить від призначення або способу використання приміщення.
1. В процесі розгляду справи Господарським судом Запорізької області було встановлено:
«...Технічним звітом про стан транзитних мереж теплопостачання за адресою: вул.Гоголя, 175 прим. 41 (літ.А-5), м. Запоріжжя, Олександрівський район, Запорізька область (Техзвіт), що складено Приватним підприємством «Гарантпроект» (сертифікат ГІП серія АР № 00783 від 06.06.2012), будівельним експертом 1 категорії по технічному обстеженню будівель і споруд Береговою А.О. (кваліфікаційний сертифікат Серія АЕ №003546).
У першому абзаці розділу 2 «Конструктивна характеристика» зазначено, що Техзвіт підготовлено по інженерно-інструментальному обстеженню і оцінці технічного стану транзитних мереж, що призначені для функціонування системи опалення житлового будинку та проходять через нежитлове приміщення цокольного поверху (літ А-5) № 41 її житловому будинку № 175 по вул. Гоголя.
У пункті 2 розділу 2 вказано, що під даним цокольним поверхом не передбачено техпідпілля або підвішу і таким чином магістральні трубопроводи, що призначені для функціонування системи опалення житлового будинку проходять через цоколь будинку.
Опалювальні прилади (радіатори та інші види) у цокольному приміщенні відсутні та не передбачені проектом опалення будинку (п. 7 розділу 2 Техзвіту).
Також, в пунктах 4 та 5 розділу 2 зазначено, що в нежитловому цокольному приміщенні № 41 знаходяться вертикальні стоякові трубопроводи, Дн = 50мм довжиною 3,4 м, через які відбувається теплопостачання у виню розташовані приміщення 1-го та вище поверхів.
В обстежуваному приміщенні також знаходяться горизонтально розташовані труби функціонального призначення: Дн = 50мм довжиною 9,98 м (на висоті 2,7 м); Дн = 62мм довжиною 46,16 м (на висоті 2,5 м); Дн = 20мм довжиною 3,25 м (на висоті 1 м) - підключення рушникосушарки; Дн = 20 мм довжиною 4,45 м (па висоті 2,5 м), (діаметри труб вказані по зовнішньому розміру труб).
Кількість кутових ділянок Дн = 50 мм - 6 одиниць; Дн = 60 мм - 6 одиниць. Довжина кутової ділянки - 30 см. Загальна довжина кутових ділянок складає 36 м.
Таким чином, приміщення Відповідача підпадає лише під термін «неопалюване приміщення», оскільки и ньому знаходяться тільки трубопроводи па забезпечення функціонування системи опалення будинку та відсутні опалювальні прилади...»
В обґрунтування безпідставних висновків суду, зазначаємо, що згідно з розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА .2.2 - 5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» визначено терміни:
п. 3.7. неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиделення.
п. 3.8. опалювальний підвал - підвал в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури.
Відповідно до Наказу № 315 від 22.11.2018 р. Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (перша редакція) неопалюваним приміщенням є приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідно до визначення передбаченого Законом внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо.
У зв'язку з тим, що система опалення в нежитловому приміщенні Відповідача відноситься до загальної внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку, наявність однієї складової - загальної системи опалення, у вигляді транзитних трубопроводів радіаторів, підводок, радіаторів, стояків, тощо вже є фактичним підтвердженням споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.
Відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення, так як теплоенергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції, і поширюється тепло не тільки від радіаторів, а й від інших елементів системи опалення (розподільчі трубопроводи, стояки тощо). Тіла, предмети, повітря, отримавши теплоенергію від носія, в свою чергу, передають тепло іншим тілам і предметам, нагріті повітряні маси переносять тепло в інші ділянки простору. Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, і теплоенергія, що міститься в повітрі передається в тому числі і в сусідні приміщення через огороджувальні конструкції суміжних приміщень (стіни, стелі, підлога). (Постанови Запорізького апеляційного суду від 18.08.2020 року по справі 331/3629/19; № 332/1635/20 від 28.07.2021 р.; 332/1495/20 від 14.12.2021 р.)
Витяг з постанови Центрального апеляційного господарського суду № 908/3159/19 від 03.06.2021 р. містить аналогічну правову позицію: «Системи опалення приміщень відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, в яких вони розташовані, при цьому, апеляційний суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер'єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.»
Щодо типу приміщення згідно Наказу № 358 від 28.12.2021 р. Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (оновлена редакція).
Оновленою редакцією Методики визначено, що в будинку/будівлі вирізняється 4 типи приміщень: опалюване приміщення, приміщення з індивідуальним опаленням, окремі приміщення з транзитними мережами опалення, приміщення з комбінованою системою опалення.
Для всіх типів приміщень крім опалювального у Методиці визначена певна сукупність документів та ознак за якими можливо їх визначити.
Опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
Окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Додатково зазначаємо, що технічним звітом 2024 р. зафіксовано, що в приміщенні наявні стояки та транзитні трубопроводи, тощо. Чим самим підтверджено, що в приміщенні наявні опалювальні прилади, які складають централізовано опалювальну систему.
Додатково зазначаємо, поняття «неопалювальне приміщення» кореспондується із процедурою відключення будинку (в цілому) від централізованої опалювальної системи, відповідно до Наказу № 169 від 26.07.2019 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а саме власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні (пункт 1, розділу 3 Порядку).
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно Додатоку 3 до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) (пункт 13, розділу 3 Проекту).
Лише після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги (частина 3, пункту 13, розділу 3 Порядку).
Висновок: Судом було наведено і розмежовано поняття «неопалювального приміщення» та «опалювального приміщення», а саме, в першому випадку - не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь- якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води, в другому випадку - теплова енергія забезпечується за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідачем, на підставі технічного звіту, підтверджено наявність в приміщенні опалювальних приладів будь-якого типу, в даному випадку стояки та транзитні трубопрповоди, які складають загальну внутрішньо будинкову систему теплопостачання.
Опалювальна система в приміщенні відповідача, - на момент першої редакції методики та після внесених змін - не зазнавала жодних реконструкцій та цільових змін; відповідачем не надано акт про відокремлення (відключення) квартири/ нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно Додатоку 3 до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води № 169.
Вважаємо, що при наявності вищевикладених ознак, приміщення споживача не може підпадати під категорію «неопалювального». Тоді як під час дії першої редакції Методики, було відсутнє поняття «приміщення з транзитними мережами опалення», тому єдиною категорією під яку потрапляє приміщення споживача - є «опалювальне». З моменту внесених змін до Методики, з'явились підстави визнати приміщення відповідача таким що є «з транзитними мережами опалення».
Але на момент дії першої редакції та з моменту внесення змін до Методики, у жодної зі сторін не існувало підстав відносити приміщення до категорії «неопалювального».
3. В процесі розгляду справи Господарським судом Запорізької області було встановлено:
«.Відповідно до абз. 9 п. 1 розділу ІІ Методики «Порядок визначеним та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень» в першій редакції для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях відповідно до пункту 4 розділ V цієї Методики.
Відповідно до пункту 4 розділу V цієї Методики в першій редакції обсяг теплової енергії. який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу ;ю неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qarr. інд.ф.с) визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.
В пункті 4 надана формула 19 по якій визначається обсяг теплової енергії тільки для неізольованих трубопроводів.
Приміщення цокольного поверху відповідача фактично виконує функцію підвалу і як наслідок підпадає під всі норми законодавства, які стосуються підвалів.
Таким чином, для визначення теплових втрат від ізольованих трубопроводів починаючи з 01.01.2022 нарахування необхідно проводити по формулі 23 Методики в другій редакції.»
В обґрунтування безпідставних висновків суду, зазначаємо формула 23 методики стосується розділу IV методики: «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».
Загально-будинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Тобто, застосування формули 23 та 24 можливо тільки для розрахунку загально- будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.
Формула 19 методики стосується п.4 розділу V методики: «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та ГВП».
Згідно п.1 розділу V «Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, складається із:
загального, що розподіляється між усіма приміщеннями?
індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, за обсяг теплової енергії, що надходить від таких трубопроводів у це приміщення.
За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем будівлі при розподілі загальні обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймаються як частки від загального обсягу спожитої теплової енергії на опалення будівлі ^опбуд.) та загального обсягу теплової енергії, витраченої на ГВП у будівлі ГВПбуд.) у січні попереднього опалювального періоду згідно з пунктом 2 розділу V цієї Методики.
Індивідуальні обсяги теплової енергії від транзитних трубопроводів визначаються згідно з пунктом 4 цього розділу.
п.4. Обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньо-будинкової системи опалення ^опінд.ф.с.), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.
неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.
приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Натомість, здійснюючи розподіл теплової енергії на приміщення відповідача, Позивач керувався: п. 5 розділу ІІІ Методики №315 - для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень. Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою № 13.
Висновок: судом не враховано, що застосування формули 23 та 24 можливо тільки для розрахунку загально-будинкових потреб (ЗБП) будинку (у разі надання інформації стосовно довжини трубопроводів, площ місць загального користування та допоміжних приміщень будинку) а не для розрахунку обсягу спожитої теплової енергії приміщення споживача.
Нежитлові приміщення, які знаходиться у житловому будинку та через які проходять транзитні трубопроводи системи опалення будинку не можливо віднести до неопалювальних приміщень. Тому, слід зауважити, що формула 19 методики (п.4 розділу V), може застосовуватись тільки до приміщень з індивідуальним опаленням.
Натомість, приймаючи контррозрахунок відповідача, судом не враховано, що здійснюючи розподіл теплової енергії, Методикою вимагається: окрім розподілу теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях, додатково для окремого приміщенням з транзитними мережами опалення розподіляється доля ЗБП (загально-будинкових потреб) (розділ ІІ, ІІІ Методики; ст.. 10 Закону України «Про комерційний облік»).
4. В процесі розгляду справи Господарським судом Запорізької області було встановлено:
«...Позивачу порушення положень п. 2.2.10 КТМ 204 безпідставно визначив теплове навантаження по питомим нормам, які були розраховані по таблиці 7.1. КТМ 204 та призначені для житлових квартир на температуру + 18°С. Посилання на таблицю 7.1. та формулу 2.12. КТМ 204 зазначено в абзаці 4 арк.7 відповіді від 20.05.2024 на адвокатський запит.
При укладенні договору № 600395 від 01.12.2006, у додатку № 1, між сторонами було погоджено індивідуальне «приєднане (максимальне) теплове навантаження на опалення -0,001881 Гкал, що визначено виключно для приміщення відповідача па виконання п. 2.2.10. КТМ 204.
Відповідачем у поясненнях наведено контррозрахунок по умовно - постійній частині тарифу з урахуванням узгодженого між сторонами тепловому навантаженню - 0,001881 Гкал/год.
Суд погоджується з наведеною позицією відповідача та зазначає, що позивачем проведено нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії без урахування узгодженого теплового навантаження та визначення приміщення відповідача як окремого приміщення з транзитними мережами опалення.»
В обґрунтування безпідставних висновків суду, зазначаємо наступне, пунктом 32 Правил №830 визначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Умовно-змінна частина - плата за фактично спожиту теплову енергію (природний газ, електроенергія, покупна теплова енергія).
Умовно-постійна частина - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Умовно-постійна частина тарифу для приміщень, розташованих в житлових будинках/ нежитлових будівлях розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі пропорційно площі приміщення споживача
Для житлових будівель питомі норми річної витрати теплоти на 1м2 площі опалення прийнято згідно Керівного Технічного Матеріалу (КТМ) 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» для м. Запоріжжя з урахуванням поверховості будівлі (Таблиці 7.1 - Норми річної витрати теплоти на опалення житлових будов в ГДж (Гкал) на 1 м? загальної площі та в ГДж (Гкал) на 1 м3 споруди).
Для житлових будівель питома норма затверджена в залежності від поверховості: 1-2 поверхи = 0,2776401; 3-4 поверхи = 00,160146; 5 і більше поверхів = 0,107032;
Теплове навантаження на потреби опалення будівель Позивачем розраховано з урахуванням питомої норми річної втрати теплоти на опалення будівлі згідно КТМ та коефіцієнту на опалення, урахованого у тарифі та приведеного до умов ДСТУ- НБВ.1.1-27:210.
Розмір теплового навантаження на опалення будівлі № 175 по вул. Гоголя складає 0,125591 Гкал/годину.
Теплове навантаження на приміщення № 41, площею 266,00 кв.м. у будівлі складає 0,125591 Гкал/годину/1860,46м2*266м2=0,0179564 Ккал/год.…» як такі, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у даній справі відсутні.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі № 908/911/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Концерну “Міські теплові мережі» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/911/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/911/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 3633,60грн. покласти на Концерн “Міські теплові мережі».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.Ф. Мороз