Справа № 761/45195/24
Провадження № 2/761/4018/2025
27 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
03.12.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати пред'явлення позову до дати досягнення дитиною повноліття в розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 08 вересня 2017 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Поступово сімейне життя між сторонами погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до остаточного припинення шлюбних відносин. На даний час сторони проживають окремо, дитина проживає разом з матір?ю.
Ухвалою суду від 06.12.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
Вказану ухвалу суду та матеріали позовної заяви отримано відповідачем особисто 13.12.2024 року.
У встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що між сторонами зареєстровано шлюб 08.09.2017 року у Бучанському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №257.
За час перебування у шлюбі у сторін народився донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, вбачається, що дитина проживає разом з матір'ю.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного
Згідно із ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.2 ст.181 СК України домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 1, 2 ст. 182 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідач відзив на позовну заяву, а також відповідних доказів на спростування вказаних у позові обставин до суду не надав, а тому доводи позивача на обґрунтування необхідності стягнення аліментів, відповідачем не спростовані.
Зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем мають обов'язок забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч.1 ст.141 СК України), суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів на утримання дитини із відповідача на користь позивача в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 03.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. ст.133, 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору та витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, замовлення №2 за договором, платіжний документ.
Загальний розмір понесених витрат позивачем на правничу допомогу у даній цивільній справі складає 3000 грн.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що визначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн., що буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Крім того в порядку, визначеному ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Також, суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 272, 354-355, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 03.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено: 27.01.2025 року
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА