Справа № 761/42490/24
Провадження № 1-кп/761/2610/2025
23 січня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024100100001918, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Генічеського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100001918 від 07.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою від 26.11.2024 строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено до 24.01.2025, включно.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, раніше судимий, притягується до кримінальної відповідальності у межах іншого кримінального провадження, в межах якого до останнього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, після внесення якої обвинувачений через невеликий проміжок часу вчинив кримінальне правопорушення в межах якого йому у даному кримінальному провадженні висунуто обвинувачення. Крім того, прокурор також зазначив, що у межах даного кримінального провадження до ОСОБА_5 були застосовані інші менші сурові запобіжні заходи, водночас останній покладенні на нього обов'язки не виконував, та ухвалами слідчих судді неодноразово надавався дозвіл на його затримання, відтак останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 наміру переховуватися не має, у межах даного кримінального провадження до нього двічі застосувався запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, відтак просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням в умовах слідчого ізолятора. У разі продовження строку дії запобіжного заходу просив зменшити розмір застави, визначений ОСОБА_5 , як альтернативний запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про наступне.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справи лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про його особу, який не одружений, не працевлаштований, постійного місця проживання у м. Києві не має, під час досудового розслідування слідчим суддею надавався дозвіл на його затримання, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, крім того ОСОБА_5 на даний час притягується до кримінальної відповідальності у межах іншого кримінального провадження, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.
При цьому судом взято до уваги, що судовий розгляд даної справи перебуває на початковому етапі, а тому існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема можливості перебуваючи на волі здійснювати вплив на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальні правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ризики визначені ст. 177 КПК України на які посилався прокурор а також доведеність тієї обставини, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, у зв'язку із чим, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 необхідно визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками, даними щодо завдання шкоди та даними про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, а відтак застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, буде гарантією виконанням обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. 331, 369, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 березня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбаченим КПК України у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2025 у справі №761/42490/24.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-прибувати до суду за кожним викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1