Справа № 357/18217/24
1-в/357/2/25
про відмову в умовно-достроковому звільненні
23 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
у режимі відеоконференції з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)»:
представника установи виконання покарань - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 09 грудня 1994 року, за ч. 3 ст. 140 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 04 квітня 2002 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці, від відбування якого звільнений, на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки;
- вироком Красноармійського міського суду Донецької області від 24 лютого 2003 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 28 травня 2008 року, за ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 21 серпня 2008 року, за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, від відбування якого звільнений - 29 червня 2010 року, на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 11 (одинадцять) місяців 10 (десять) днів;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 06 жовтня 2011 року, за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 08 лютого 2012 року, за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 8 (вісім) місяців;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 22 березня 2012 року, за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців;
- вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2017 року, за ч. 2 ст. 186 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- вироком Димитровського міського суду Донецької області від 19 вересня 2017 року, за ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців,
у клопотанні засуджений ОСОБА_6 просив надати йому можливість виправдати довіру і звільнитися умовно-достроково.
Мотивував своє прохання тим, що він має 5 (п'ять) заохочень, позитивну характеристику.
У судовому засіданні, засуджений ОСОБА_6 вмотивував своє клопотання тим, що він своєю поведінкою, за час відбування покарання, довів своє виправлення; працевлаштуватися не може, оскільки йому не надають такої можливості; брав участь у програмі, де розповідали, як потрібно жити на свободі; наміру вчиняти нові кримінальні правопорушення не має, оскільки усвідомив свою негативну поведінку і готовий це довести.
Захисник ОСОБА_4 підтримала засудженого, вважала, що його можна звільнити умовно-достроково, оскільки він відбув дві третини строку покарання, має позитивну характеристику, а працевлаштуватися не зміг по вині установи виконання покарань.
Представник установи виконання покарань ОСОБА_5 підтримав рішення комісії установи, про відмову в умовно-достроковому звільненні.
Прокурор ОСОБА_3 не бачив підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого, посилаючись на те, що той своєю поведінкою не довів своє виправлення.
Суд заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані учасниками докази, дійшов висновку, що підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд установив, що ОСОБА_6 відбуває покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)».
Згідно з вирокам Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року та Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року:
- ОСОБА_6 призначене покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці;
- на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 19 вересня 2017 року та остаточно визначене покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців;
- строк покарання вирішено рахувати з дня затримання;
- відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахований в строк покарання, строк попереднього ув'язнення з 15 листопада 2020 року до 05 січня 2021 року, з розрахунку день за день.
Отже, станом на 23 січня 2025 року строк відбутого покарання становить 3 (три) роки 1 (один) місяць і 19 (дев'ятнадцять) днів.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Отже, засуджений ОСОБА_6 відбув частину покарання, з якою пов'язується можливість його умовно-дострокового звільнення.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, до засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо буде установлено, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, визначаючи ступінь виправлення засудженого, суд вивчає дані, що характеризують засудженого, а саме чи дотримувався він режиму установи виконання покарання, чи брав участь в суспільно корисній праці, соціально-виховній роботі, а також аналізує його поведінку та ставлення до праці, наявність позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Суд вважає, що для умовно-дострокового звільнення поведінка засудженого має бути зразковою в усіх аспектах, без впевненості в тому, що засуджений може дотримуватися самокерованої правослухняної поведінки неможливо стверджувати про його виправлення.
До того ж, суд має врахувати, чи брав засуджений участь у виховних заходах, які проводяться в колонії (ч. 2 ст. 123 КВК України), чи здобував загальну і професійно-технічну освіту (ч. 4 ст. 126 КВК України), чи брав участь у самодіяльних організаціях та чи займався соціально активною діяльністю (ч. 2 ст. 127 КВК України).
У цьому контексті, судом з'ясовано, що згідно з характеристикою від 04 грудня 2024 року, засуджений ОСОБА_6 має 5 (п'ять) заохочень, за виконання покладених обов'язків, додержання правил поведінки та виконання вимог безпеки праці, а непогашених чи незнятих стягнень не має.
За час відбування покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», засуджений характеризується посередньо, не порушує режим відбування покарання в установі.
Засуджений не працевлаштований, бажання працювати не виявляє.
Засуджений ОСОБА_6 у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими різної спрямованості; дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи; має охайний зовнішній вигляд; намагається утримувати в чистоті та порядку своє спальне місце та приліжкову тумбочку; намагається дбайливо ставитись до майна установи і предметів, якими користується та здійснює за ними належний догляд; виконує передбачені законом вимоги персоналу установи; намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного виконання не має; виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі; не допускає порушень вимог пожежної безпеки; не бере участь в роботі самодіяльних організацій; не бере участь в організації виховних заходів; не бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених; вину у скоєному злочині визнав.
Засуджений ОСОБА_6 бажає змінити своє життя, проте це бажання має поодинокий та несистемний характер, не бере участі у програмах, заходах, має негативне ставлення до участі в них, усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить, має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє яким чином їх втілити.
Готовність до змін - роздуми над змінами.
Ризик повторного кримінального правопорушення - середній.
Ризик ймовірної небезпеки для суспільства - низький.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_6 набрав 53 (п'ятдесят три) бали, тобто вважається таким, що не став на шлях виправлення.
Відповідно до витягу з протоколу № 50 від 04 грудня 2024 року, комісія Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» відмовила ОСОБА_6 в умовно-достроковому звільненні, оскільки той не став на шлях виправлення.
З аналізу вказаних доказів, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_6 є особою, яка своїм ставленням до праці не доводить позитивні зміни, які відбуваються в його особистості, оскільки не працевлаштований.
Суду не підтверджено, що засуджений не працевлаштований з вини працівників установив виконання покарань, оскільки доказів цього, а саме: заяв, клопотань тощо, в матеріалах справи немає.
Своєю чергою, суд вважає, що надана характеристика на ОСОБА_6 не дає підстав стверджувати, що останній став на шлях виправлення, у зв'язку з чим заслуговує умовно-дострокового звільнення.
Суд оцінюючи дані, які зазначені в характеристиці засудженого, дійшов висновку, що зараз немає підстав стверджувати, що він готовий до самокерованої та правослухняної поведінки, оскільки він характеризується посередньо, бажає змінити своє життя, проте це бажання має поодинокий та несистемний характер, не бере участі у програмах, заходах, має негативне ставлення до участі в них, усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить, тоді як свідчить висновок щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_6 вважається таким, що не став на шлях виправлення.
Отже, на підставі викладеного, оскільки досліджені матеріали не свідчать, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою та ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення, суд відмовляє в його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Керуючись ст. 81, 392-395, 532 КК України, суд
відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року засудженого: ОСОБА_6 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Для особи, яка тримається під вартою, строк на апеляційне оскарження, обчислюється з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7