Справа № 293/1629/24
Провадження № 2/293/82/2025
22 січня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.
за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В листопаді 2024 року Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором позики № 4152611 від 22.02.2022 в розмірі 18965,92 гривень.
Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що 22.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений вище зазначений договір позики, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 4000,00 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
02.11.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4152611 від 22.02.2022 в сумі 18965,92 гривень. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.11.2024 справа №293/1629/24 передана на розгляд судді Проценко Л.Й.
На виконання вимог ч.8 ст.147 ЦПК України, судом отримано 21.11.2024 відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Ухвалою від 22.11.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
19.12.2024 та 22.01.2024 сторони в судове засідання не з'явились. У матеріалах справи містяться клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника банку, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.95-96,103-104).
Відповідач була повідомлена своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовні вимоги не надала (а.с.94,102).
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч.1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.280,281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 22.01.2024.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Встановлено, що 22.02.2022 між ТОВ «Маніфою»» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 4152611, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 4000,00 гривень, строком дії на 29 днів (п.2.3.4 договору), зі сплатою 0,96590 % в день ( п.2.4 .1 договору) (а.с. 33-40).
Позивач свої зобов'язання до договором виконав, перерахувавши на поточний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000 грн., що стверджується копією листа-повідомлення про успішне перерахування коштів на картку НОМЕР_1 (а.с.51).
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором позики станом на 02.11.2022 відповідач має заборгованість у сумі 18965,92грн., з яких 3841,92 гривень заборгованість за сумою позики, 15124 гривень заборгованість за відсотками (а.с.52-53).
02.11.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище договором позики в загальному розмірі 18965,92 грн. (а.с.54-65).
04.10.2024 позивачем направлена досудова вимога про погашення кредитної заборгованості відповідачу (а.с.68).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно вимог частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 статті 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У пунктах 5, 6статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
V. МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ
Між сторонами виникли відносини з приводу стягнення заборгованості за договором позики.
Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №4152611 від 22.02.2022 утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути, як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію вище вказаного договору позики, анкету клієнта - фізичної особи, що сформовано за допомогою програмного забезпечення, паспорт позики, додаткову угоду до договору № 1 до договору від 23.03.2022, копію листа-повідомлення про перерахування коштів за договором позики, розрахунки заборгованості за вказаним договором, довідку про ідентифікацію, договір факторингу № 02-11/2022 від 02.11.2022, витяг з реєстру боржників до договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників від 02.11.2022.
Встановлено, що 22.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений договір позики №4152611, з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора (j21346), за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 4000,00 гривень, строком дії на 29 днів, а саме з 22.02.2022 до 23.03.2022, зі сплатою фіксованої процентної ставки: 0,96590 % в день.
Пунктом 4.1 договору позики визначено, що позичальник чи позикодавець не мають права продовжити строк позики в односторонньому порядку. Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладання сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей договір позики (п.4.2 Договору). Додаткова угода щодо продовження строку позики є укладеною з моменту її підписання сторонами в порядку, визначеному для укладання цього договору (п.4.6 Договору).
Проте, позивачем нараховані відповідачці відсотки за користування коштами поза межами строку кредитування. Надана копія додаткової угоди № 1 від 23.03.2022 до договору позики від 22.02.2024 № 4152611 та розрахунок до неї не доводять дійсність її укладання між сторонами у формі та спосіб, у який укладено договір позики від 22.02.2024 (шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 проценти на суму кредиту можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсотках в сумі 14003,60 гривень (15124,00 - 1120,40), нарахованих поза межами строку кредитування, не підлягають задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по нарахованих відсотків,встановлено, що позивачем проігноровано правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 (справа №444/9519/12), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3841, 92 грн. заборгованості по тілу кредиту та 1120,40 грн. заборгованості по відсотках, що разом складає 4962,32 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 633,70 грн (26,16% від 2422,40 грн).
Керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4152611 від 22.02.2022 в загальному розмірі 4962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 32 копійки, з яких:
-3841,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-1120,40 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 633 (шістсот тридцять три) гривні 70 копійок.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників у справі:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний 27.01.2025
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО