Справа № 156/1461/24
провадження № 6/156/1/25
27 січня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Федечко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,
розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
Представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Іванченко Н. Ю. звернулась до суду із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню повністю судовий наказ по справі № 156/1461/24 від 27.11.2024 року, виданий Іваничівським районним судом Волинської області.
Заяву обґрунтовує тим, що після звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до суду, боржником ОСОБА_1 , станом на 06.01.2025 року, добровільно виконано судовий наказ, а саме сплачено заборгованість за спожитий природний газ та судовий збір в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, що згідно з частиною третьою статті 432 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи та заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 27.11.2024 року Іваничівським районним судом Волинської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 54 307,27 грн. та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Відповідно до частини третьої статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Згідно з частиною першою статті 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання,та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 року по справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18).
Представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у заяві про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню вказує, що після звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до суду, боржником було сплачено заборгованість за спожитий природний газ та судовий збір в повному обсязі, що підтверджується витягом з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що і стало підставою для звернення до суду із даною заявою.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги відсутність боргових зобов'язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суд вважає за необхідне визнати таким, що не підлягає виконанню повністю судовий наказ від 27.11.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ та судового збору.
Керуючись ст. ст. 173, 432 ЦПК України, суд -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Іванченко Наталії Юріївни про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ, виданий Іваничівським районним судом Волинської області від 27.11.2024 року по цивільній справі № 156/1461/24 (провадження № 2-н/156/92/24) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 54 307,24 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 27 січня 2025 року.
Суддя М.О. Федечко