Провадження № 11-сс/4823/25/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23 січня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 про застосування до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту - на строк до 16 лютого 2025 року включно. Заборонено ОСОБА_8 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено на ОСОБА_8 обов'язки: не відлучатися з міста Чернігова без дозволу слідчого, прокурора, суду; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Слідчий суддя зазначив, що беручи до уваги особу ОСОБА_8 , її вік, процесуальну поведінку після кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, та за недоведеності існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для запобігання вказаних ризиків буде достатнім застосувати до останньої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну, та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб. В обґрунтування скарги послався на те, що слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких. Відтак, усвідомлюючи покарання, яке загрожує їй у разі визнання винною, може вчинити дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може здійснювати вплив на свідків; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Крім того, прокурор просив урахувати, що підозрювана ніде не працює та зловживає спиртними напоями.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрювану ОСОБА_8 та її захисника, котрі просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 17 грудня 2024 року до ЄРДР за № 12024270340003970 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Згідно протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_8 була затримана, у порядку ст.208 КПК України, 17 грудня 2024 року о 06 год 35 хв.
Органом досудового розслідування 17 грудня 2024 року ОСОБА_8 письмово повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Зі змісту ст.181 КПК України вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Обираючи підозрюваній запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке одним із видів покарання закон визначає позбавлення волі, усвідомивши можливість призначення якої підозрювана може ухилитися від досудового розслідування та суду.
Разом з тим, слідчий суддя вказав на недоведеність ризику незаконного впливу на свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою зміни її показань на свою користь, оскільки зазначені свідки органом досудового розслідування вже допитані, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання. При цьому, одразу ж після події ОСОБА_8 сама звернулася до вказаних свідків, які є її сусідами, розповіла про обставини скоєного нею протиправного діяння та просила надати медичні засоби для зупинення кровотечі потерпілого. Враховуючи, що ці свідки підтвердили зазначені обставини, у підозрюваної відсутні підстави та потреба схиляти їх до дачі інших показань.
Крім того, слідчий суддя вказав на недоведеність і ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Отже, при розгляді клопотання слідчий суддя з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, беручи до уваги, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, та на підставі пояснень сторін кримінального провадження і наданих ними матеріалів, обґрунтовано дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , до неї необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання.
Посилання прокурора на антисоціальну поведінку підозрюваної та відсутність у неї сталих соціальних зв'язків, є безпідставним, оскільки на підтвердження таких доводів апелянтом не було не надано жодного доказу.
У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов'язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.
Відповідно до рішення за скаргою № 12369 від 26 червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», у п.51 вказано, що попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку.
Колегія суддів вважає, що застосований щодо ОСОБА_8 вид запобіжного заходу - цілодобовий домашній арешт, є співмірним з існуючими ризиками; тяжкості пред'явленої їй підозри та відповідає особі підозрюваної, а покладені слідчим суддею, при застосуванні до останньої запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обов'язки забезпечать її належну процесуальну поведінку.
А тому, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відтак, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2024 року щодо підозрюваної ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4