Номер провадження: 22-ц/813/415/25
Справа № 493/5/23
Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
Позов мотивований тим, що 19.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4161036, договір укладений в електронній формі. Відповідно до укладеного договору відповідачу надано кредит в сумі - 20000,00 грн. на 7 днів з 19.05.2021 року по 26.05.2021 року зі сплатою процентів - 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором.
16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір факторингу № 16/12-2021-43 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4161036 від 19.05.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким, станом на дату відступлення права вимоги, складає 43872,41 грн., з яких 14150,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27722,41 грн. - заборгованість за процентами; 2000,00 грн. - заборгованість з комісії.
Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Мілоан» втратило такі права.
В добровільному порядку відповідач не погашає борг. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом станом на 05.12.2022 року становить 93397,41 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14150,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 27722,41 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 49525,00 грн.; заборгованість з комісії - 2000,00 грн., понесені судові витрати у розмірі 2481 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749, заборгованість за договором про споживчий кредит № 4161036 від 19.05.2021 року в розмірі 90567,41 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 14150 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 27722,41 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 46695,00 грн.; заборгованість з комісії - 2000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2405,82 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а всього: 96973,23 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 05.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено її до розгляду.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
21.07.2023 року на адресу суду від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач свої зобов'язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконав, наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, а також обставини встановлені апеляційним судом.
19.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4161036, що підтверджується копією договору.
Згідно п. п. 1.2.-1.4. договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалось надати ОСОБА_1 кредит в сумі 20000 грн. на 7 днів, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк до 26.05.2021 року.
Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 1750 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4161036 від 19.05.2021 року є графік платежів, згідно якого до сплати 26.05.2021 року визначено 23750 грн., з яких 20000 грн. сума кредиту, 1750 грн. проценти за користування кредитом, та 2000 грн. комісія за надання кредиту.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит 4161036 від 19.05.2021 є паспорт споживчого кредиту яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 19.05.2021 та інформація є актуальною протягом 2-х днів.
Згідно довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію підписаної представником Вініченко О.В. відповідач ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором № 4161036 від 19.05.2021 року, оскільки акцептував підписавши 19.05.2021 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір.
Анкета-заява на кредит № 4161036 від 19.05.2021 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан», що вбачається з її копії.
З копії довідки № 1516/16-02 від 16.02.2022 року вбачається, що через систему платежів LigPayST було проведено фінансову операцію по переказу коштів, на підставі договору № 4071 від 11.03.2020 року (одержувач: ОСОБА_1 ; дата проведення операції: 19.05.2021 року; номер картки НОМЕР_2 ; сума операції: 20000 грн.; номер договору 4161036).
Отримання відповідачем відповідно до зазначеного вище договору грошових коштів підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення.
16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав вимоги, в розмірі заборгованості боржників перед Клієнтом, що передбачені умови Первинних договорів та визначені в Реєстрі боржників. Відповідно до п. 2.1 якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.
Згідно п. 6.1.2. договору факторингу реєстр Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7.
Згідно п. 6.1.3. договору факторингу реєстр Боржників (Додаток № 3) передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7. Сторони погодили, що Акт приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 4) підписується уповноваженими представниками Сторін (набуває статусу підписаного) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7.
Згідно п. 6.1.4. договору факторингу право вимоги переходить до Фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 4), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.
Згідно з інформацією АТ КБ «Приватбанк», витребуваною на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 04.10.2024 року з метою перевірки доводів апеляційної скарги, вбачається наступне, що ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про помилкове зарахування на її рахунок у період 19.05.2021 року по 20.12.2021 року не зверталась. З виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 за період 19.05.2021 року по 20.12.2021 року, встановлено, що 19.05.2021 року що через систему платежів LigPayST було проведено фінансову операцію по переказу коштів, на рахунок НОМЕР_2 від ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 у сумі 20000 грн. З розрахунку наданого Банком, також вбачається що після зарахування коштів у розмірі 20000 грн. на банківську картку ОСОБА_1 , остання активно вказаною сумою розраховувалася та витрачала вказані кошти.
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору №4161036 від 19.05.2021.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 19.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4161036. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором направленим на номер телефону зазначений відповідачем у кредитному договорі .
Заповненням Анкети-заяви на кредит № 4161036 від 19.05.2021 року та підписанням договору про споживчий кредит №4161036 від 19.05.2021 року за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4161036 від 19.05.2021 року.
Матеріали справи не містять будь - яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», приналежність засобів зв'язку, як то номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались, як ТОВ «Мілоан», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів на її картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем також не доведено, та спростовано).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановивши, що між сторонами виникли договірні відносини за умовами кредитного договору №4161036 від 19.05.2021 року колегія суддів констатує, що у відповідача виникли права щодо користування і обов'язки з повернення кредитних коштів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сторона відповідача не надала належних та допустимих доказів на спростування факту укладення між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору і одержання кредитних коштів на свій банківський рахунок.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо не підписання спірного кредитного договору та в подальшому не отримання кредитних коштів, ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.10.2024 рокувитребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію про наявність відкритих чи закритих банківських рахунків на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; інформацію про рух коштів (надходження, пересилання та зняття грошових коштів) по поточним рахункам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у період з 19.05.2021 по 20.12.2021 роки; інформацію чи зверталась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до АТ КБ «Приватбанк» про помилкове зарахування на її рахунок коштів у вищевказаний період.
З наданої відповіді від АТ КБ «Приватбанк» вбачається наступне, що ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про помилкове зарахування на її рахунок у період 19.05.2021 року по 20.12.2021 року не зверталась. З виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 за період 19.05.2021 року по 20.12.2021 року, встановлено, що 19.05.2021 року що через систему платежів LigPayST було проведено фінансову операцію по переказу коштів, на рахунок НОМЕР_2 від ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 у сумі 20000 грн. З розрахунку наданого Банком, також вбачається що після зарахування коштів у розмірі 20000 грн. на банківську картку ОСОБА_1 , остання активно вказаною сумою розраховувалася та витрачала вказані кошти.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність належними та допустимими доказами факту, що між відповідачем та первісним кредитором погоджено розмір наданого кредиту, розмір, підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов договору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а лише зводяться до незгоди з судовим рішенням.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених частиною 3 статті ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова