Справа № 148/946/24
Провадження №11-кп/801/172/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
21 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника -адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12024020180000071 від 02.03.2024 року за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.10.2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
08.02.2024 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510.00 грн. 02.05.2024 штраф сплачено в повному обсязі.
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 30000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної школи та 5000,00 грн. витрат понесених потерпілим на правову допомогу.
Вирішено питання з речовими доказами.
01.03.2024 близько 22 години 20 хвилин ОСОБА_8 знаходився на проїжджій частині вулиці Козацької с. Клебань Тульчинського району, Вінницької області, у власному автомобілі марки «ВАЗ» моделі «21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де навпроти домоволодіння № 59 колесом автомобіля потрапив у вибоїну, яка залишилась після ведення водопроводу та не маючи змоги із неї виїхати останній пішов до будинку за місцем проживання, який розташований неподалік.
Згодом, ОСОБА_8 повернувшись на вищевказане місце, побачив біля зазначеного автомобіля, свого сусіда ОСОБА_9 , який відразу зробив ОСОБА_8 зауваження з приводу гучної роботи двигуна та відкривши двері автомобіля намагався їх зламати,на що ОСОБА_8 негативно відреагував, та на ґрунті неприязних відносин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи їх настання, з умислом направленим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , підійшов до останнього та завдав йому удар лівою ногою в ділянку правого колінного суглобу, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на землю, отримавши тілесні ушкодження у виді забійної рани тім'яної ділянки голови. Далі ОСОБА_8 продовжуючи свої протиправні дії наніс ОСОБА_9 більше 7 ударів кулаками обох рук та взутих ніг по лівій стороні грудної клітини потерпілого.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, яка супроводжувалась переломами 6,7,8,9-го ребр ліворуч та подвійних переломів 7,8,9-го ребра ліворуч, лівобічного закритого гемопневмотораксу, підшкірної емфіземи, які в момент їх виникнення не носили загрозливих для життя явищ, але призвели до тривалого розладу здоров'я (більш як 21 день), і за ступенем тяжкості, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тілесне ушкодження у вигляді забійної рани в тім'яній ділянці голови відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та тілесне ушкодження у вигляді садна на правому колінному суглобі відноситься до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я, тобто обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Не погоджуюсь із вироком суду. адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.10.2024 року відносно ОСОБА_8 , застосувавши до нього ст. 75 КК України, звільнивши від вибування покарання з випробуванням.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 визнав вину повністю та щиро розкаявся, були дослідженні докази, слідчий експеримент за участю обвинуваченого, що вказує на те, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, приймаючі участь у всіх слідчих діях на досудовому розслідуванні.
Згідно розписки,яку надав потерпілий ОСОБА_9 від 12.11.2024 року, ОСОБА_8 добровільно відшкодував потерпілому моральну шкоду у сумі 30000,00 грн., в розписці потерпілий зазначив, що претензій до ОСОБА_8 він не має, зазначене вказує, що обвинувачений усунув заподіяну потерпілому кримінальним правопорушенням шкоду, що також є пом'якшуючою обставиною в справі.
Причиною конфлікту між обвинуваченим та потерпілим 01.03.2024 року було пошкодження автомобіля, належного обвинуваченому ОСОБА_8 потерпілим, що підтверджується протоколом огляду від 28.03.2024 року, де зафіксовані пошкодження на автомобілі ВАЗ 2109 д.н.3. НОМЕР_2 , а саме на водійській двері. Але суд критично віднісся до показів обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу конфлікту, який розпочався через дії потерпілого ОСОБА_11 , який пошкодив його автомобіль, через відсутність звернення ОСОБА_9 із заявою до правоохоронних органів про пошкодження потерпілим ОСОБА_9 його автомобіля та відсутністю проведення судових експертиз, які би підтвердили заподіяння шкоди автомобілю обвинуваченого.
Вважає, що звернення до правоохоронних органів за захистом від протиправної поведінки особи є правом потерпілої особи, тому висновок суду про причину конфлікту між обвинуваченим та потерпілим як «намагання обвинуваченого виправдати свою поведінку відносно потерпілого» є суб'єктивним висновком суду, який не повинен впливати на покарання обвинуваченого.
При призначенні покарання суд врахував особу обвинуваченого, що він має судимість за кримінальний проступок, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем проживання.Суд при призначенні покарання обвинуваченому також посилався на висновок Тульчинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, в якому зазначено про те, що наявний ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, його виправлення без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Відповідно до діючого кримінального законодавства наявність висновку органу пробації не може бути вирішальним при обранні покарання для обвинуваченого. З висновком органу пробації не погоджується сторона захисту, оскільки орган пробації не вивчив особу обвинуваченого, який працює та має на утриманні чотирьох дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра або нарколога не перебуває, тому не може створювати небезпеку для суспільства.
Обвинувачений ОСОБА_8 працює за контрактом, буде який буде наданий пізніше, за характеристикою Тульчинської міської ради від 08.11.2024 року №268 зазначено, що зарекомендував за місцем проживання себе добре, скарг та нарікань на поведінку не було. За довідкою Тульчинської міської ради від 11.11.2024 року № 269 зазначено, що ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_2 має склад сім'ї: ОСОБА_12 дружину, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 доньку, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Обвинувачений ОСОБА_8 має чотирьох неповнолітніх дітей та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тобто має п'ять утриманців.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника -адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, виступ прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти доводів апеляційної скарги; думку потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката ОСОБА_10 , які заперечували проти апеляційної скарги сторони захисту; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, достовірність і достатність яких не ставиться під сумнів сторонами та ніким із учасників судового розгляду не оскаржується.
Суд першої інстанції, провівши судове слідство у відповідності до вимог процесуального закону, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, та правильно кваліфікував його дії як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, і в період поки попередній вирок не набрав законної сили, вчинив вказаний злочин, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, не працює, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.
Також судом враховано обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 - щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Також судом досудову доповідь Тульчинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, згідно якої наявний високий ризик чинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, його виправлення без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (в т.ч. окремих осіб).
На переконання апеляційного суду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши відповідний строк покарання.
Доводи адвоката про те, що покарання призначене ОСОБА_8 занадто суворе у зв'язку з тим, що конфлікт стався через пошкодження потерпілим автомобіля обвинуваченого, і те, що потерпілий ОСОБА_9 згідно розписки претензій до ОСОБА_8 не має, є непереконливими і не узгоджується з приписами закону в цілому.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження позиції Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та саме застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Щодо доводів апеляційної скарги про можливість звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням суд зазначає, що частиною першою статті 75 КК України визначено, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа №755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки в суспільстві.
Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_8 хоча і визнав провину у вчиненому та відшкодував завдану шкоду, проте раніше судимий, вчинив цей злочин в період коли попередній вирок не набрав законної сили
Окрім того згідно наданої органом пробації досудової доповіді установлено високий ризик вчинення ОСОБА_8 повторних кримінальних правопорушень та високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
Окрім того, апеляційний суд враховує послідовну позицію потерпілого, який наполягав на суворій мірі покарання та зазначив ,що шкоду обвинувачений відшкодував набагато пізніше після вчинення злочину, пробачення не просив . Потерпілий пояснив , що відповідно до розписки він не має до обвинуваченого матеріальних претензій ,а щодо міри покарання потерпілий просить суворо покарати, вирок залишити без змін. Апеляційний суд враховує характер та кількість спричинених тілесних ушкоджень потерпілому.
Такі дані про особу обвинуваченого у сукупності з встановленими обставинами провадження та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення очевидно не дали суду підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки навіть покладення на обвинуваченого обов'язків, які передбачають комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об'єктивно перевірити, у даному випадку не здатні забезпечити виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання.
Колегія апеляційного суду вважає, що вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання є виваженим та слугуватиме справедливою карою за вчинене діяння. Підстав зменшення строку покарання обвинуваченому колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 ,- залишити без задоволення.
Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.10.2024 року відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3