м. Вінниця
23 січня 2025 р. Справа № 120/15377/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.09.2024 № 024550007015 про відмову у призначенні пенсії.
Відтак, з метою, зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 07.07.1987 по 21.12.1990, з 21.12.1990 по 24.10.1991, з 24.10.1991 по 12.05.1992, та призначити пенсію за віком, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 20.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач 04.12.2024 та 05.12.2024 подав відзиви, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви страховий стаж позивача складає - 14 років 2 місяці 28 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058.
Зауважив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки:
- з 07.07.1987 по 21.12.1990, оскільки відсутній номер та дата наказу на прийняття, при цьому в уточнюючій довідці № 898 від 28.01.2021 міститься скорочення імені та по батькові Позивача що суперечить пункту 26 Постанови "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку, крім того відсутній запис про звільнення;
- з 21.12.1990 по 24.10.1991, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою та підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;
- з 24.10.1991 по 12.05.1992, оскільки відсутня назва підприємства куди прийнято Позивача.
Тому, відповідач вважає, що Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (21 рік).
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.
ОСОБА_1 06.09.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 12.09.2024 прийняло рішення № 024550007015 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з записами трудової книжки:
- з 07.07.1987 по 21.12.1990, оскільки відсутній номер та дата наказу на прийняття, при цьому в уточнюючій довідці №898 від 28.01.2021 міститься скорочення імені та по батькові заявниці, що суперечить пункту 26 Постанови "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку, крім того відсутній запис про звільнення;
- з 21.12.1990 по 24.10.1991, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою та підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;
- з 24.10.1991 по 12.05.1992, оскільки відсутня назва підприємства куди прийнято заявницю.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09,07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
За правилами частини другої статті 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
За доводами відповідача до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи згідно з записами трудової книжки: з 07.07.1987 по 21.12.1990, оскільки відсутній номер та дата наказу на прийняття, при цьому в уточнюючій довідці №898 від 28.01.2021 міститься скорочення імені та по батькові заявниці, що суперечить пункту 26 Постанови "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку, крім того відсутній запис про звільнення;
- з 21.12.1990 по 24.10.1991, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою та підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;
- з 24.10.1991 по 12.05.1992, оскільки відсутня назва підприємства куди прийнято заявницю.
Оцінюючи такі доводи, суд зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , заповненої 10.04.1988 у період з 07.07.1987 по 21.12.1990 ОСОБА_1 працювала в Шаргородському районному комбінаті на посаді приймальника замовлень хімчистки ДБ "Мрія" (а.с. 6). Додатково вказаний період роботи позивача підтверджується архівною довідкою Шаргородської районної державної адміністрації від 28.01.2021 № 898 (а.с. 8).
У період з 21.12.1990 по 24.10.1991 ОСОБА_1 працювала технічкою в Малому підприємстві "Мрія" (а.с. 6 зворот).
Разом з цим, в трудовій книжці міститься запис № 5 та зазначено, що з 24.10.1991 позивача прийнято по переводу технічкою та згідно із записом № 6 звільнено з 12.05.1992 у зв'язку з ліквідацією організації (а.с. 6 зворот).
Записи про спірні періоди роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки.
Тому, посилання відповідача на відсутність номеру та дати наказу на прийняття, не посвідчення печаткою та підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою запису на звільнення позивача та на відсутність назви підприємства куди прийнято заявницю, не є тими недоліками, які можуть стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно трудової книжки позивача мають бути зараховані їй до загального страхового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/123 92/16-а.
Таким чином, суд встановив, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про трудову діяльність, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача, а недоліки на які зіслався відповідач носять формальний характер.
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2024 № 024550007015 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 07.07.1987 по 21.12.1990, з 21.12.1990 по 24.10.1991 та з 24.10.1991 по 12.05.1992.
Вирішуючи похідну вимогу щодо призначення пенсії позивачу за віком на підставі ст. 26 Закону № 1058, то суд зазначає, що в силу цієї норми право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років має особа за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно із рішенням від 12.09.2024 № 024550007015 страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 2 місяці 28 днів.
Спірні періоди, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача є період роботи з 07.07.1987 по 21.12.1990, що становить 3 роки 5 місяців 15 днів, період роботи з 21.12.1990 по 24.10.1991, що становить 10 місяців 4 дні та період роботи з 24.10.1991 по 12.05.1992, що становить 6 місяців 19 днів. В сукупності страховий стаж становить менше 21 року .
Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та зобов'язання Головного управління ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 06.09.2024 та вирішити питання про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону № 1058, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір в розмірі 605,60 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.09.2024 № 024550007015 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.07.1987 по 21.12.1990, з 21.12.1990 по 24.10.1991, з 24.10.1991 по 12.05.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 та вирішити питання про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна