Справа № 521/1195/25
Номер провадження:1-кс/521/417/25
23 січня 2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025162470000178 від 21.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
Слідчий СВ відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим з прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025162470000178 від 21.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим відділенням відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162470000178 від 21.01.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Так, відповідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ХІ від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб», який у подальшому у встановленому законом порядку неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4024-IX від 29.10.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року до 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став і повторно вчинив новий умисний злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 20 січня 2025 року близько 13 години 48 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у маршрутному таксі № 201за адресою: м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 148, яке зупинилося на зупинці громадського транспорту «Овідіопольська дорога» почав прямувати до виходу. У цей момент ОСОБА_5 помітив раніше не знайому йому потерпілу ОСОБА_7 , яка сиділа на вільному місці з правої сторони біля вхідних дверей та тримала в руках мобільний телефон блакитного кольору, марки «OPPO A60», модель «СРН2631», imei(1): НОМЕР_1 , imei(2): НОМЕР_2 в середині якого знаходилась сім-карта оператора «Київстар» із номером НОМЕР_3 .
В цей час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону блакитного кольору, марки «OPPO A60», модель «СРН2631», imei(1): НОМЕР_1 , imei(2): НОМЕР_2 в середині якого знаходилась сім-карта оператора «Київстар» із номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 направляючись у бік виходу маршрутного таксі №201 проходячи вздовж потерпілої ОСОБА_7 , яка в цей час сиділа, правою рукою та шляхом ривку вирвав із руки останньої належний їй мобільний телефон блакитного кольору, марки «OPPO A60», модель «СРН2631», imei(1): НОМЕР_1 , imei(2): НОМЕР_2 в середині якого знаходилась сім-карта оператора «Київстар» із номером НОМЕР_3 , тим самим заволодів ним та почав бігти, усвідомлюючи, що його дії стали помічені і оцінюються як відкрите викрадення чужого майна, з місця вчинення злочину зник, тим самим отримав реальну змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 10 000 гривень.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
21.01.2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
22.01.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , отримання добровільно наданого предмету свідком ОСОБА_8 , протокол пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_7 , огляд предмету, протокол допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_5 , протокол затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , є цілком обґрунтованими, а не застосування запобіжного заходу не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 є досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 42 КПК України, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК.
Відтак у слідства є достатні дані вважати про об'єктивну наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.
У випадку застосування до ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши її розмір у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 50 (п'ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який із 01.01.2024 відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складає 3028 гривень, тобто визначивши розмір застави у сумі 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрювану у скоєні злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також приймаючи до уваги те, що слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що потребує більшої суворості в оцінці порушень цінності суспільства, слідчий просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили його задовольнити, зазначивши, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу та зменшення розміру застави відсутні.
Підозрюваний зазначив, що визнає свою вину у інкримінованому йому злочині, просив застосувати запобіжний у вигляді домашнього арешгту.
Захисник підозрюваного заперечувала проти клопотання слідчого, просила застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Перевіривши та дослідивши надані матеріали до клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадження, спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вимогами ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1, ч.2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч.1 ст.276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
При вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У матеріалах клопотання достатньо наявних даних, які указують на факти, що ОСОБА_5 міг вчинити вказане у клопотанні правопорушення і такі є переконливим для суду, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою. З наведених обставин, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.
При вирішенні питання про ризики, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 , раніше судимий, має постійне місце проживання, підозрюється у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вказує на наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Відтак, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, вимог наведеного законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підстав для обрання більш м'яких запобіжних заходів слідчим суддею не встановлено.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави, слідчий суддя враховує не лише обсяг повідомленої підозри, а також і правові позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти»).
Відтак, з однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Розмір застави щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчинені тяжкого злочину визначається у межах від 20 (двадцяти) до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно визначити розмір застави виходячи з тяжкості інкримінованого йому злочину та обставин його вчинення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, його особи та його матеріального становища, тому суд вважає, що розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень є достатнім.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 (п'ятдесят вісім) днів в межах строку досудового розслідування з триманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 21 березня 2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Підозрюваний ОСОБА_5 з дня визначення судом розміру застави може внести заставу на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області або забезпечити її внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду.
За умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ст.194 КПК України будуть покладені обов'язки: не відлучатись за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти суд, прокурора або слідчого про зміну свого місця проживання та роботи.
Наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання до 21.03.2025 року включно.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1