Справа № 201/1764/24
Провадження № 2/201/289/2025
15 січня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Дейнега А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про стягнення суми,-
13.02.2024 позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми.
В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилався не те, що 11.02.2022, о 02 год. 26 хв., ОСОБА_1 по вул. Січеславська Набережна в м. Дніпрі, керуючи автомобілем Toyota Corolla НОМЕР_1 , діяв не у відповідності до вимог п.12.2, 12.3, та 19.1 Правил дорожнього руху, скоїв ДТП та залишив місце пригоди. 11.02.2022 між ОСОБА_1 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 0915051, за полісом забезпеченим є транспортний засіб Toyota Corolla НОМЕР_1 . Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 29.08.2022, внаслідок отриманих травм пасажирка транспортного засобу ОСОБА_3 загинула. 15.05.2023 із заявою про страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю доньки, звернулася мати ОСОБА_4 . Моральна шкода, завдана смертю доньки, складає - 78000,00 грн, лікування - 15403,97 грн, витрати на поховання - 20222,40 грн. Страхове відшкодування у розмірі 106800,00 грн. виплачено на користь матері загиблої ОСОБА_3 , на підставі страхового акту № ОЦВ-23-32-91860/1 та укладеної з нею Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 03.07.2023. У зв'язку із викладеним позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму відшкодованого збитку в порядку регресу у розмірі 106800 грн. та судові витрати.
Представник позивача надав заяву в якій просив розглядати справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся за останнім відомим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова Влада».
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що 11.02.2022, о 02 год. 26 хв., ОСОБА_1 по вул. Січеславська Набережна в м. Дніпрі, керуючи автомобілем Toyota Corolla НОМЕР_1 , діяв не у відповідності до вимог п.12.2, 12.3, та 19.1 Правил дорожнього руху, скоїв ДТП.
11.02.2022 між ОСОБА_1 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 0915051, за полісом забезпеченим є транспортний засіб Toyota Corolla НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 29.08.2022, внаслідок отриманих травм пасажирка транспортного засобу ОСОБА_3 загинула.
15.05.2023 із заявою про страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю доньки, звернулася мати ОСОБА_4 .
Моральна шкода, завдана смертю доньки, складає - 78000,00 грн, лікування - 15403,97 грн, витрати на поховання - 20222,40 грн.
Страхове відшкодування у розмірі 106800,00 грн. виплачено на користь матері загиблої ОСОБА_3 , на підставі страхового акту № ОЦВ-23-32-91860/1 та укладеної з нею Угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 03.07.2023.
У зв'язку із викладеним позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму відшкодованого збитку в порядку регресу у розмірі 106800,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач залишив місце пригоди.
Дійсно, відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Проте, на ухвалу суду були надані матеріали кримінального провадження № 12022041030000253 та диск із записом вилученим 26.04.2022 з камер систем ситуаційного відеоспостереження щодо ДТП, яка мала місце 11.02.2022, та якими разом із матеріалами справи не підтверджується факт самовільного залишення відповідачем місця пригоди, жодних інших доказів на підтвердження факту самовільного залишення відповідачем місця пригоди позивачем суду не надано, а судом не встановлено.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоду, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, неправомірними діями відповідача пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вказує ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виконало покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу та виплачено потерпілій особі в розмірі 106800 грн.
Разом з цим постановою про закриття кримінального провадження від 29.08.2022 закрито кримінальне провадження № 12022041030000253 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Таким чином, до позивача не перейшло право вимоги відшкодованої завданої шкоди у розмірі 106800 грн., а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Тому, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами, не ґрунтуються на законі, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 530, 612, 625, 1166, 1167, 1187, 1188 1194 ЦК України, Постановою ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст.ст. 89, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна Страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя В.В. Батманова