Справа № 755/926/25
про залишення позовної заяви без руху
"21" січня 2025 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суд міста Києва Коваленко І.В., перевіривши додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, пені, втрат від інфляції, 3% річних,
08 січня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олексієнко М.М., з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, пені, втрат від інфляції, 3% річних.
16 січня 2025 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Коваленко І.В.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Згідно положення ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Разом з тим, до матеріалів позовної заяви на підтвердження сплати судового збору долучена копія квитанції, а не її оригінал, а тому вона не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору, у тому числі й підтвердженням оплати судового збору саме за позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
При цьому, інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подання цієї позовної заяви, відповідачем за якою є Моторне (транспортне) страхове бюро України, позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем копія квитанції не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.
Так, колегією суддів у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 зауважено, зокрема: «Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, оскільки в платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що реквізит «призначення платежу» у платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року було оформлено заявником у повній відповідності до прикладу, наведеному на сторінці суду першої інстанції офіційного сайту Судова влада України, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»
Таким чином, на виконання даної ухвали суду позивачем має бути надано суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва у розмірі 1 211,20 грн із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, пені, втрат від інфляції, 3% річних».
Разом з тим, позивача не позбавлено права на повернення йому неналежно оформленої суми судового збору на підставі відповідної заяви у порядку Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, пені, втрат від інфляції, 3% річних, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя :