ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/676/25
провадження № 3/753/1166/25
"22" січня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.173-2, ч.3 ст.173-2, ст.185 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №624077 від 01.01.2025, ОСОБА_1 01.01.2025 о 15 год. 40 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , а саме кидався в бійку, душив останню, чим своїми діями завдав фізичного болю, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №624076 від 01.01.2025, ОСОБА_1 01.01.2025 о 15 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме кидався в бійку, вдарив по голові та виражався нецензурною лайкою на адресу дружини, чим своїми діями завдав психологічного та фізичного болю, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №624078 від 01.01.2025, ОСОБА_1 01.01.2025 о 15 год. 40 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , кидався на доньку, а при спробі розійняти штовхнув працівника поліції та на зауваження не реагував, чим своїми діями здійснив злісну непокору працівнику поліції, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
Оскільки правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.173-2, ч.3 ст.173-2, ст.185 КУпАП вчинено однією особою, з метою дотримання вимог ч.2 ст.36 КУпАП в частині накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, приходжу до висновку, що такі справи слід об'єднати в одне провадження, присвоївши справі номер №753/676/25.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні психологічного насильства по відношенню до дружини ОСОБА_3 .
Разом з тим, заперечив винуватість у вчинення фізичного насильства по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_4 , а також вказав, що не вчиняв злісної непокори працівникам поліції та не штовхав їх.
Потерпіла ОСОБА_3 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила пояснення, надані ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Вказала, що ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов'язки і ніколи не вчиняв психологічного чи фізичного насильства по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_4 . Пояснення, що долучені до протоколу про адміністративні правопорушення вона не писала, а лише поставила свій підпис, не читаючи, оскільки перебувала в стані хвилювання через сварку, яку спровокував чоловік. Також вказала, що ОСОБА_1 не вчиняв злісної непокори працівникам поліції та не штовхав їх, тобто обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, не мали місце.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Крім того, ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство в сім'ї - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.ч.1-3 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Диспозиція ст.185 КУпАП встановлює відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України.
Згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судовому засіданні судом було досліджено:
-протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 624076 від 01.01.2025;
-протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 624077 від 01.01.2025;
-протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 624078 від 01.01.2025;
-заяви потерпілої ОСОБА_3 , за змістом якої остання просить притягнути до відповідальності її чоловіка ОСОБА_1 , який перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив щодо неї та малолітньої ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру;
-письмові пояснення потерпілої;
-роздруківки фотографій документів, що встановлюють особу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2
-рапорти працівників поліції;
-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 01.01.2025.
На підставі наявних доказів та пояснень учасників справи, суддею встановлено, що 01.01.2025 відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 . Під час конфлікту малолітня ОСОБА_2 здійснила виклик працівників поліції на лінію "102", які склали відповідні адміністративні матеріали.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 підтвердила вчинення ОСОБА_1 щодо неї психологічного насильства, що спричинило їй психологічного болю та душевних хвилювань, що не заперечувалось ОСОБА_1 .
Суд вважає, що зазначені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП є достатніми, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч.3 ст.173-2 КУпАП кваліфіковані правильно.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що згідно зі стст.34, 35 КУпАП України, пом'якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.3 ст.173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Відповідно до положень ч.6 ст.28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи обставини вчиненого правопорушення, з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблеми насильства, формування у ОСОБА_1 нової неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі жінок та чоловіків, суддя вважає за необхідне направити ОСОБА_1 до Центру у справах дітей та сім'ї Дарницького району, що розташований за адресою: м.Київ, вул. О.Кошиця, 11, каб. 222, для проходження програми для кривдників, строком на 3 місяці.
Разом з тим, суддя приходить до висновку, що у справі відсутні належні та достовірні докази вчинення ОСОБА_1 психологічного чи фізичного насильства по відношенню до своє малолітньої дочки ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_2 пояснила, що батько по відношенню до дитини не застосовував будь-якого насильства та не штовхав працівника поліції. Після приїзду працівників поліції ОСОБА_1 поводив себе правомірно. При цьому, вказала, що заяви та письмові пояснення, підписала не читаючи.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст. 62 Конституції України судом не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заперечували проти доводів винуватості останнього у вчиненні психологічного та фізичного насильства по відношенню до малолітньої ОСОБА_2 , суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, суддя також вважає за доцільне зазначити, що обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №624078 від 01.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП не знайшли підтвердження будь-якими доказами.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, у зазначеному адміністративному матеріалі міститься рапорт інспектора СПДН ВП Дарницького УП ГУНП у м. Києві Бондар О., яка вказує, що подія правопорушення фіксувалась на нагрудні камери працівників поліції №№ 859689, 858568, проте відповідні відеозаписи уповноваженою особою суду надано не було.
Інші докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 штовхнув працівника поліції та на зауваження працівників поліції не реагував, матеріали справи не містять.
Згідно з ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З урахуванням наведених норм права, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, пояснення учасників справи, які були надані під час розгляду справи, у сукупності з іншими дослідженими при розгляді справи доказами, суддя приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а почате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із викладеним, суддя вважає необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, ст.185 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст. 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 27, 34-36, 173-2, 185, 221, 245, 284, 285, 289, 294, п. 1 ч. 1 ст. 247, КУпАП, суддя -
Об'єднати в одне провадження справи №753/676/25, №753/680/25, №753/682/25 про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-2, ст.185 КУпАП відповідно, та присвоїти об'єднаній справі №753/676/25.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП та ст.185 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча вісімдесят) гривень.
Направити ОСОБА_1 до Центру у справах дітей та сім'ї Дарницького району, що розташований за адресою: м.Київ, вул. О.Кошиця, 11, каб. 222, для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі шістсот п'ять гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя Ю.С. Мицик