Справа № 570/3864/24
Номер провадження 2/570/207/2025
22 січня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У зв'язку з тим, що подружжя має різні характери, різні погляди на життя, позивачка не має бажання надалі проживати разом з відповідачем, то просить суд розірвати шлюб, судові витрати стягнути з відповідача на її користь.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.07.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17.09.2024 року клопотання відповідача про надання строку для примирення було задоволено, надано сторонам строк для примирення терміном чотири місяць.
Ухвалу суду сторони не оскаржували.
В судове засідання після надання терміну на примирення позивачка не з'явилася.
В судове засідання після надання терміну на примирення представник позивачки не з'явилася. Згідно до поданої заяви просить справу розглядати без її участі та без участі позивачки. Позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити, зазначає, що примирення між сторонами не можливе. В разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
В судове засідання після надання терміну на примирення відповідач не з'явився. Подав заяву про надання строку для примирення ще на два місяці. Зазначив, що бажає зберегти сім'ю. Вважає, що підстав для розірвання шлюбу немає. Судове засідання просить провести без його участі.
Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Щодо клопотання про надання сторонам терміну на примирення.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Ч. 7 ст. 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено ч. 7 ст. 240 ЦПК України.
Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження № 61-14859св19).
Крім того, представник позивачки у своєму клопотанні вказує, що примирення між сторонами не можливе, оскільки позивачка на даний час перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком.
Закріплена у ст. 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 127/16963/22-ц, провадження № 61-203св23.
Враховуючи категоричні заперечення позивачки, відсутність об'єктивних обставин, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача.
Суд також зазначає, що наявність наміру для примирення лише в однієї сторони, без згоди на це іншої сторони, не є правовою підставою для надання сторонам строку для примирення. При цьому, надання строку на примирення є правом, а не обов'язком суду.
Щодо вимоги про розірвання шлюбу.
В ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Стаття 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Обставини, встановлені судом, висновки суду.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони не проживають як сім'я. Сторони мають різні характери, різні погляди на життя, позивачка не бажає надалі проживати разом з відповідачем.
Крім того, з часу подачі позову до суду 25.07.2024 р. примирення між сторонами не відбулося, навпаки між сторонами загострюються відносини, про що у клопотанні зазначила представник позивачки, а тому доводи заяви відповідача спростовуються поясненнями позивачки, а саме щодо наявності достатнього часу для можливості примирення, оскільки спір перебуває на розгляді у суді й до цього часу.
Зважаючи на те, що позивачка категорично заперечує можливість спільного життя з відповідачем та примирення вважає неможливим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання строку для примирення сторін, а також враховуючи те, що примушування дружини до збереження шлюбу є порушенням її права на свободу, оскільки таке суперечитиме інтересам позиваки та моральним засадам суспільства.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання сторонам строку для примирення; та що сім'я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення.
Виходячи з положень ст. ст. 110, 112 СК України, а також того, що особа має право вільно вирішувати питання щодо розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати.
Позивачка заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідача на її користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивачка бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. Таким чином, розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами ст.141 ЦПК України. З відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені нею судові витрати (сплата судового збору).
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 142, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.08.2008 р. Квасилівською селищною радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис № 15.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. судових витрат (сплата судового збору).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_1 ).
Суддя Красовський О.О.