21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4296/24 пров. № А/857/30666/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Білоцерковець Ю.С.;
від відповідача - Чубелка О.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Білоцерковця Юлія Сергійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Плеханова З.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 05 хв. 17.10.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 23.10.2024р.),-
01.07.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Білоцерковець Ю.С., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Закарпатській обл. № 1514 від 18.06.2024р. в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
поновити ОСОБА_2 на службі в поліції з 19.06.2024р.;
стягнути з відповідача ГУ НП в Закарпатській обл. користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов'язкових платежів, починаючи з 25.06.2024р., по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та стягнення з відповідача користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (Т.1, а.с.1-6).
Згідно ухвали суду від 03.07.2024р. розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження (Т.1, а.с.19).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано п.10 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 1514 від 18.06.2024р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУ НП в Закарпатській області»; визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 131 о/с від 19.06.2024р. «По особовому складу» щодо звільнення зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 163 о/с від 09.08.2024р. «По особовому складу», «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131»; поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл. з 25.06.2024р.; стягнуто з ГУ НП в Закарпатській обл. на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2024р. по 17.10.2024р. в розмірі 133244 грн. 34 коп.; рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл. з 25.06.2024р. та в частині стягнення з ГУ НП в Закарпатській обл. на користь позивача середнього заробітку за один місяць в розмірі 35648 грн. 99 коп. допущено до негайного виконання (Т.1, а.с.155-172).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ НП в Закарпатській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (Т.1, а.с.213-218)..
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведеного службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який є несумісними із подальшим проходженням служби в поліції.
Зокрема, свідомо та умисно уникаючи проходження служби в батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл., позивач не повідомляв свого безпосереднього керівника про перебування на листку тимчасової непрацездатності, що розцінено як несумлінне та недобросовісне виконання службових обов'язків. При цьому, відомостей та листків непрацездатності ОСОБА_1 відповідачу не надав; про перебування на Е-лікарняному працівник повинен інформувати роботодавця.
Також чинне законодавство не забороняє звільнення поліцейського зі служби під час перебування на листку непрацездатності, при цьому реалізація такого дисциплінарного стягнення проводиться після прибуття до місця служби.
Відповідач вживав всі належні заходи для відібрання пояснень від позивача в рамках здійснюваного службового розслідування, однак останній не з'явився на засідання дисциплінарної комісії.
Разом з тим, суд першої інстанції скасував накази відповідача, які не зазначалися у заявлених позовних вимогах (№ 163 о/с від 09.08.2024р. та № 131 о/с від 19.06.2024р.); визначення виду накладеного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку відноситься до дискреційних повноважень керівника відповідача.
Представник позивача адвокат Білоцерковець Ю.С. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.1-4).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, із 01.10.1992р. позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015р. - в Національній поліції України.
Підполковник поліції ОСОБА_1 до 13.06.2024р. перебував на посаді начальника сектору агентурно-оперативної роботи УКР ГУ НП в Закарпатській обл.
13.06.2024р. на ім'я керівника ГУ НП в Закарпатській обл. надійшла з Управління превентивної діяльності ГУ НП в Закарпатській обл. доповідна записка № 968/108/8-2024 від 14.06.2024р., відповідно до якої наказом Національної поліції України № 620 від 07.06.2024р. утворено батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл. Керівниками структурних служб, територіальних (відокремлених) підрозділів ГУ НП, на виконання вимог керівництва ГУ НП в Закарпатській обл. (службова телеграма № 931/106/01/8-2024 від 06.06.2024р.) було визначено поліцейських для подальшого проходження служби та виконання службових обов'язків у батальйоні. Однак, окремі поліцейські з поданих списків, в тому числі начальник агентурно-оперативної роботи УКР ГУ НП в Закарпатській обл. підполковник поліції ОСОБА_1 , почали створювати штучні умови, відмовилися виконувати накази своїх керівників, а також ознайомлюватися та виконувати вимоги наказу ГУ НП в Закарпатській обл. № 126 о/с від 13.06.2024р., про їх переведення у вказаний батальйон в порядку ст.65 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (Т.1, а.с.31-32).
14.06.2024р. відповідач ГУ НП України в Закарпатській обл. видав наказ № 1502 «Про створення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування» (Т.1, а.с.28-30).
Під час проведення службового розслідування здобуті відомості про те, що група поліцейських, в тому числі ОСОБА_1 , за місцями несення служби були визначені керівниками підрозділів, що повинні нести службу у складі утвореного батальйону. Разом з тим, після отримання усного наказу від безпосередніх керівників про необхідність явки до секторів (відділів) кадрових забезпечень для складання відповідних рапортів, останні свідомо ухилилися від виконання таких наказів.
Незважаючи на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) та абз.2 ч.8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», наказом ГУ НП в Закарпатській обл. № 126 о/с від 13.06.2024р. був призначений начальником відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл. (Т.1, а.с.36).
Враховуючи доведення наказів про призначення до батальйону поліцейських для проведення шикування, проведення інструктажу та стройового огляду, було надіслано службову телеграму керівника ГУ НП в Закарпатській обл. № 755/106/01/32-2024 від 14.06.2024р. із наказом про необхідність з'явитися 17.06.2024р. до внутрішнього двору будівлі ГУ НП в Закарпатській обл. поліцейських, які після визначення їх такими, що мають проходити подальшу службу у складі батальйону, відмовилися документально оформити свій факт відмови.
Однак, окремі поліцейські, в тому числі ОСОБА_1 , вимогу телеграми ГУ НП в Закарпатській обл. № 755/106/01/32-2024 від 14.06.2024р. не виконав та про причини неприбуття не повідомив свого безпосереднього керівника, т.в.о командира батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Закарпатській обл. підполковника поліції ОСОБА_3 .
Дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 17.06.2024 р. та 18.06.2024р. на службу не з'явився, до місця дислокації батальйону (адмінприміщення РПОП ГУНП) не прибув, про своє місце знаходження не повідомив.
17.06.2024р. за фактом невиходу ОСОБА_1 на службу складено Акт про відсутність на службі за вих. № 790/106/36-2024 (Т.1, а.с.48).
17.06.2024р. за фактом відмови ОСОБА_1 від дачі пояснень членами дисциплінарної комісії складено Акт про відмову від дачі пояснень за вих. № 801/106/32-24 (Т.1, а.с.44).
18.06.2024р. за фактом невиходу ОСОБА_1 на службу складено Акт про відсутність на службі за вих. № 790/106/32-2024 (Т.1, а.с.49).
Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_4 пояснив, що 31.05.2024р. в УКР ГУ НП було визначено, що поліцейський ОСОБА_1 буде переведений до батальйону. 11.06.2024р. вказаному поліцейському за участі особового складу того ж дня було віддано усний наказ про необхідність звернення до кадрового підрозділу та оформлення відповідних службових документів (рапорт про призначення на посаду) за фактом переводу до батальйону. У свою чергу, 12.06.2024р. ОСОБА_1 не вийшов на службу та здійснив оформлення листка непрацездатності у зв'язку із захворюванням . Враховуючи необхідність ознайомити ОСОБА_1 з вимогою наказу ГУ НП в Закарпатській обл. № 126 о/с від 13.06.2024р. за місцем проживання останнього було направлено працівників УКР ГУ НП, однак двері його будинку ніхто не відчиняв та на телефонні дзвінки останній з 12.06.2024р. не відповідав (Т.1, а.с.42-43).
18.06.2024р. дисциплінарною комісією складено Висновок «За фактами відмови окремими поліцейськими структурних служб, територіальних ( відокремлених) підрозділів ГУНП в Закарпатській області виконувати накази керівників», де констатовано, що ОСОБА_1 , діючи непрофесійно, хибно розуміючи вимоги Присяги та ігноруючи обов'язки поліцейського щодо неухильного дотримання положень Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану України», наказу Національної поліції України № 242 від 08.04.2022р. «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу ГУ НП в Закарпатській обл. № 455 від 25.02.2022р. «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУНП в Закарпатській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», не виконав накази своїх безпосередніх керівників, а також керівника ГУ НП (вимога службової телеграми), грубо порушив вимоги ч.1, п.п.1, 2, 4, 5, 6 ч.3 ст.1, ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію», п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, абз.2, 13 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затв. наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р., та ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», яка регламентує етику поведінки декларантів (поліцейські є суб'єктами декларування), чим намагався спровокувати у інших поліцейських негативну поведінку аналогічного характеру, що в умовах війни України з рф є неприпустимо.
Згідно відомостей, зазначених у службовій характеристиці, ОСОБА_1 за період служби в поліції, зокрема, на посадах до призначення у батальйон, зарекомендував себе посередньо, як поліцейський, який є невмотивований та неініціативний (Т.1, а.с.52).
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування не встановлено.
За вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог ч.1, п.п.1, 2, 4, 5, 6 ч.3 ст.1, ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію», п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, абз.2, 13 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затв. наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р., та ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у невиході на службу 17.06.2024р. та 18.06.2024р. в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, а також невиконанні наказів безпосередніх керівників та керівництва ГУ НП в Закарпатській обл., дисциплінарна комісія рекомендувала начальника відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл. підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнити зі служби в поліції (Т.1, а.с.55-86).
Наказом ГУ НП в Закарпатській обл. № 1514 від 18.06.2024р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог ч.1, п.п.1, 2, 4, 5, 6 ч.3 ст.1, ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію», п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, абз.2, 13 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затв. наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р., та ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у невиході на службу 17.06.2024р. та 18.06.2024р. в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, а також невиконанні наказів безпосередніх керівників та керівництва ГУ НП в Закарпатській обл., начальника відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл. підполковника поліції ОСОБА_1 (0072165) відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнено зі служби в поліції (Т.1, а.с.87-95).
Згідно з витягу з наказу відповідача № 131 о/с від 19.06.2024р. «По особовому складу» на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл., з 19.06.2024р. (Т.1, а.с.98).
Також судом з'ясовано, що відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства /КНП/ «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня Ужгородської міської ради» № 1378/196 від 08.04.2022р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 05.04.2022р. по 08.04.2022р. (Т.1, а.с.10).
Починаючи з 12.06.2024р., позивач перебував на листку непрацездатності, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність № МЕ9Н-ЕРСТ-3ЕХВ-87СТ від 12.06.2024р. по 24.06.2024р. (Т.1, а.с.11, 123).
Згідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» № 3583/945 від 24.06.2024р., листка непрацездатності КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» № 12622760-2023757601-1 від 17.06.2024р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 17.06.2024р. по 24.06.2024р. (Т.1, а.с.16, 123).
Із врахуванням викладеного, відповідач прийняв наказ № 163 о/с від 09.08.2024р. «По особовому складу» «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131», яким змінив дату звільнення позивача зі служби в поліції на 25.06.2024р. (Т.1, а.с.132).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття наказу № 126 від 13.06.2024р. про призначення на нову посаду та наказу про обов'язок з'явитися 17.06.2024р. до внутрішнього двору будівлі ГУ НП, позивач перебував на листку непрацездатності, а тому розглядувані дії позивача не можуть трактуватись як порушення дисциплінарного статуту, через що підстави для накладення розглядуваного дисциплінарного стягнення є відсутніми.
Також в силу приписів діючого законодавства відповідач мав реальну можливість перевірити усю необхідну інформацію про Е-лікарняний в Електронному кабінеті страхувальника на Порталі Пенсійного фонду України.
Таким чином, п.10 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 1514 від 18.06.2024р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області» та наказ ГУ НП в Закарпатській обл. № 131 о/с від 19.06.2024р. «По особовому складу» щодо звільнення зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 , а також наказ ГУ НП в Закарпатській обл. № 163 о/с від 09.08.2024р. «По особовому складу» «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131» слід визнати протиправними та скасувати.
При цьому, суд першої інстанції покликався на приписи ч.2 ст.9 КАС України.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову відповідають нормам матеріального права і узгоджуються із фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Із змісту заявленого позову слідує, що його предметом є оскарженням притягнення позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, підставою для такого притягнення до відповідальності слугували обставини невиконання позивачем своїх посадових обов'язків: невиходу на службу без поважних причин в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, ухилення від ознайомлення із наказом про призначення на посаду в новоствореному стрілецькому батальйоні, неповідомлення про перебування на листку непрацездатності. Вказані обставини кваліфіковані відповідачем як порушення Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки поліцейського, невиконання наказів.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст.3 зазначеного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст.6 цього Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 ст.18 цього Закону встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ст.19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з ст.59 наведеного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затв. Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018р., передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з ст.12 зазначеного Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.3 ст.13 цього Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Згідно зі ст.14 вказаного Статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з ч.1 ст.16 цього Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Частинами 1 і 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затв. наказом МВС України № 893 від 07.11.2018р., визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р. затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до абз.2, 13 п.1 розділу II цих Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Зі змісту присяги працівника поліції (ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію») слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
З урахуванням положень ч.2 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до такого виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019р. у справі № 804/1831/16.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Висновок службового розслідування - це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності поліцейських, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
З наведеного слідує, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності слід встановити з'ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки. Усі ці питання з'ясовуються в рамках службового розслідування.
Також поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Правил етичної поведінки поліцейських.
Як було встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Вказані обставини пов'язані із сукупністю допущених позивачем порушень службової дисципліни, Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги поліцейського.
Водночас, під час судового розгляду відповідач не надав переконливих та вагомих доказів на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Зокрема, матеріалами справи стверджується факт перебування позивача ОСОБА_1 на листку непрацездатності в період з 12.06.2024р. по 24.06.2024р., а також його знаходження на стаціонарному лікуванні упродовж 17.06.2024р. - 24.06.2024р.
Звідси, на час прийняття наказів ГУ НП в Закарпатській обл. № 126 о/с від 13.06.2024р., № 1502 від 14.06.2024р., № 1514 від 18.06.2024р., № 131 о/с від 19.06.2024р. позивач перебував на листку непрацездатності (з 12.06.2024р.), проходив стаціонарне лікування (з 17.06.2024р.), а відтак з поважних причин не міг виконувати свої службові обов'язки та накази відповідача.
Доказів недійсності чи неправильності оформлення вказаних медичних документів під час судового розгляду не представлено.
Окрім цього, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», постанови КМ України № 328 від 17.04.2019р. «Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 1066 від 01.06.2021р. «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001р. «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» Е-лікарняний - електронний документ, що засвідчує факт тимчасової непрацездатності особи. Він є підставою для звільнення від роботи та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Е-лікарняний не потрібно друкувати та надавати роботодавцю у паперовій формі чи надавати будь-які паперові підтвердження тимчасової непрацездатності.
При цьому, у хворого виникає обов'язок повідомити про відкриття Е-лікарняного свого роботодавця будь-яким зручним способом, наприклад, телефоном.
За твердженням позивача, він повідомив 12.06.2024р. про перебування на листку непрацездатності свого безпосереднього керівника.
У свою чергу, роботодавець мав реальну змогу перевірити необхідну інформацію про Е-лікарняний в Електронному кабінеті страхувальника на Порталі Пенсійного фонду України.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду цієї справи встановлено безпідставність висновку дисциплінарної комісії про порушення ОСОБА_1 вимог вимог ч.1, п.п.1, 2, 4, 5, 6 ч.3 ст.1, ч.ч.1, 2, 5 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію», п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, абз.2, 13 ч.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затв. наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016р., та ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», підтвердження відсутності позивача на службі з поважних причин (тимчасова непрацездатність), тому п.10 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 1514 від 18.06.2024р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУ НП в Закарпатській області»; наказ начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 131 о/с від 19.06.2024р. «По особовому складу» щодо звільнення зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 , наказ начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 163 о/с від 09.08.2024р. «По особовому складу», «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131» не ґрунтуються на вимогах закону.
В частині тверджень апелянта про фактичний вихід суду за межі позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 131 о/с від 19.06.2024р. «По особовому складу» та № 163 о/с від 09.08.2024р. «По особовому складу», «Про часткову зміну пунктів наказу ГУНП в Закарпатській області від 19.06.2024 № 131» колегія суддів враховує, що суд відтворив у мотивувальній частині зміст ч.2 ст.9 КАС України, вказавши на необхідність її застосування під час вирішення розглядуваного спору.
При цьому, суд не навів мотивів та причин виходу за межі заявлених позовних вимог.
Разом з тим, такий вихід за межі позовних вимог дійсно є обґрунтованим та правильним, оскільки відсутність надання правової оцінки вказаним наказам призвело б до неправильного та неповного вирішення спору в частині поновлення позивача на службі.
Матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із спірними наказами, згідно пояснень представника позивача, наданих в суді апеляційної інстанції, про наявність цих наказів сторона позивача дізналася лише під час судового розгляду.
Також такі накази прийняті на реалізацію п.10 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській обл. № 1514 від 18.06.2024р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУ НП в Закарпатській області», через що вимоги про скасування наказів № 131 о/с від 19.06.2024р. та № 163 о/с від 09.08.2024р. носять похідний характер (п.23 ч.1 ст.4 КАС України).
Водночас, вказане порушення вимог процесуального закону (відсутність належного обґрунтування виходу за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст.9 КАС України) не відноситься в силу приписів ч.3 ст.317 КАС України до порушень, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Верховний Суд України в постанові від 16.10.2012р. у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Враховуючи приписи ч.1 ст.235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в ч.1 ст.235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у зв'язку з протиправним звільненням ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, - начальника відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Закарпатській обл.
Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. спільним наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., днем звільнення вважається останній день роботи.
Оскільки позивача звільнено 25.06.2024р., тому поновленню він підлягає саме з цього дня.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р.
Відповідно до пп.«з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Абзацом 3 п.2 вказаного Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п.5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки ГУ НП в Закарпатській обл. № 504/106/5-24 від 08.07.2024р. грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складало: за квітень 2024 року - 35648 грн. 99 коп., за травень 2024 року - 35648 грн. 99 коп. (Т.1, а.с.26).
Звідси, середньоденний заробіток позивача склав 1168 грн. 81 коп. (71297 грн. 98 коп./61 календарний день).
Період вимушеного прогулу складає з 25.06.2024р. по 17.10.2024р. (день звільнення позивача з роботи не включається до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу) тривалістю 114 календарних днів.
Відтак, загальна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за вказаний період, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 133244 грн. 34 коп. (1168 грн. 81 коп. х 114 днів), із відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.
За таких обставин, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 133244 грн. 34 коп., який слід стягнути з відповідача ГУ НП в Закарпатській обл.
Відповідно до ч.3 п.3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р., суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Окрім цього, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 ПК України).
Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як передбачено пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Враховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), колегія суддів вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладається на відповідача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ НП в Закарпатській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2024р. в адміністративній справі № 260/4296/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Закарпатській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 24.01.2025р.