Головуючий суддя у першій інстанції: Мандзій О.П.
24 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4645/24 пров. № А/857/29188/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 500/4645/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
26.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, у якому просив суд:
-визнати протиправними дії щодо припинення виплати з 01.09.2023р. - 31.03.2024р. в сумі 21000,00 грн. допомоги як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022р.;
-зобов'язати вчинити дії, а саме нарахувати та виплатити за період: 01.09.2023р. - 31.03.2024р. допомогу в сумі 21000,00 грн. як внутрішньо переміщеній особі, передбачену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022р.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2024р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , та фактично проживає в АДРЕСА_2 і перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради з 26.04.2023р. - 19.10.2023р. та 14.11.2023р. по даний час, що підтверджується заявою № 6117-5002729366 від 26.04.2023р.
26.04.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявою для призначення щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
03.07.2023р. Рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №1275375691-2023-2 призначено ОСОБА_1 грошову допомогу на проживання на період: 01.04.2023 в розмірі 2000,00 грн. щомісячно та з 01.06.2023 - 3000,00 грн. щомісячно.
Комісія Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протоколом від 29.09.2023р. № 50Є975 дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 ОСОБА_1 - майору медичної служби у відставці, звільненому 21.04.2023р., який є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ № 24607 від 24.05.2023р. - у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, якому вперше встановлено інвалідність (2023 рік), в сумі 805200,00 грн., що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №11826 від 01.11.2023р.
Зазначені кошти нараховані позивачу на його банківський картковий рахунок 02.11.2023р., що підтверджується довідкою акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" про рух коштів від 16.02.2024р.
Масовим перерахунком по обробці результатів верифікації, яку здійснює Міністерство фінансів України, виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 припинено автоматично з 01.09.2023р., оскільки на депозитному банківському рахунку позивача наявні кошти в загальній сумі, що перевищує 100 000 грн.
ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.46 Конституції України видно, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №62/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (затверджено Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX), який наразі триває.
ст.1 Закону України від 20.10.2014р. №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
20.03.2022р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (далі - Порядок №332), якою затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Із змісту п.2-п.3 Порядку "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "є Підтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Починаючи з травня 2022 допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 заявку на відшкодування відповідних витрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал дія), або за умови подання документального підтвердження від органів документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Інформація про території, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, є складовою частиною переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік).
01.08.2023р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" від 11.07.2023р. №709 (далі - Постанова №709), п.1 якою установлено, що з 01.08.2023рр. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" продовжується автоматично на один шестимісячний період.
Згідно пп.3 п.2 Постанови "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" №709 передбачено, що з 01.09.2023р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.
п.3 Постанови "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" №709 встановлено, що рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" з урахуванням змін, затверджених цією постановою.
Перевірку відповідності відомостей щодо внутрішньо переміщеної особи вимогам, зазначеним у п.2 цієї постанови, Міністерство фінансів проводить станом на 1 серпня 2023 року.
Відповідно до п.22 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (в редакції Постанови №709) з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що результатами верифікації, проведеної відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат", виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 припинено автоматично з 01.09.2023р., оскільки на депозитному банківському рахунку позивача наявні кошти в загальній сумі, що перевищує 100 000 грн.
Факт наявності у ОСОБА_2 депозиту на банківському рахунку в загальній сумі, що перевищує 100 000 грн., останній не заперечує.
Разом з тим, апелянт зазначає, що кошти, які перебували на депозитному банківському рахунку в сумі 805200,00 грн., виплачені йому як одноразова грошова допомога відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, - на лікування, оплату медичних послуг та реабілітацію, а тому має законне право на отримання допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, передбачену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Щодо вказаних доводів апелянта колегія суддів звертає увагу на таке.
Із правового аналізу положень Постанови №709, а саме п.2, видно, що виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, починаючи з 01.09.2023р. припиняється, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.
При цьому, вказана норма не містить виключень щодо джерела походження коштів та порядок їх витрачення не враховується.
Стосовно доводів апелянта, що купівля іноземної валюти, яка необхідна для проходження реабілітації за кордоном, в банківських установах можлива лише при зарахуванні гривневого еквіваленту на тримісячний депозит та в розмірі не більше 200 тис. грн. з огляду на приписи пп.1-4 п.12 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022р. №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", слід відзначити, що згідно пп.1-2, 16 цього ж пункту уповноваженим установам забороняється здійснювати торгівлю валютними цінностями (уключаючи операції за дорученням клієнтів), крім випадків, зокрема:
-купівлі клієнтами - фізичними особами іноземної валюти в готівковій формі: за готівкові кошти в гривні; за безготівкові кошти в гривні з власного поточного рахунку в національній валюті цього клієнта - фізичної особи в обсязі, що не перевищує в еквіваленті 100000 гривень на день (без урахування комісії банку);
-продажу фізичній особі - клієнту банку безготівкової іноземної валюти, без підтвердження наявності підстав/зобов'язань для проведення такої операції на суму, що не перевищує в еквіваленті 50000 гривень на календарний місяць в одному банку. Така іноземна валюта зараховується банком на поточний рахунок фізичної особи.
Водночас, в силу вимог пп.4 п.2 Постанови №709 з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у п.1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови: внутрішньо переміщена особа здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;
Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що ОСОБА_1 не був позбавлений здійснити операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних) послуг, без припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
В цій частині колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що єдиними нормативно-правовими актами, якими регулюються питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зокрема, щодо порядку надання такої допомоги, є Порядок № 332 та Постанова № 709.
Жодними іншими нормативно-правовими-актами, у тому числі Конституцією та/або законами України, які мають вищу юридичну силу по відношенню до актів Кабінету Міністрів України, вказані питання не регулюються, а тому, відповідно, у суду відсутні підстави для аналізу положень вищезазначених нормативно-правових актів в частині регулювання питань виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на їх відповідність іншим нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
При цьому, вказані нормативно-правові акти у встановленому законом порядку нечинними не визнавалися та не скасовувалися, є чинними та підлягають застосуванню. Тому, доводи апелянта про їх невідповідність Основному Закону України є необґрунтованими та мають загальний характер.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Управління соціальної політики Тернопільської міської ради діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 500/4645/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель