Головуючий суддя у першій інстанції: Шумей М.В.
24 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7507/24 пров. № А/857/30680/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 300/7507/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
02.10.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Одеській області від 23.09.2024р. №926010147285 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити 01.01.2023р. перерахунок і виплатити щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2024р. №23 станом на 01.01.2023р., з урахуванням фактично виплачених сум.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2024р. № 24 станом на 01.01.2024р., з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Крім того, апеляційну скаргу подав апелянт, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в обґрунтування якої покликається на те, що суд першої інстанції перебрав на себе дискреційні повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії. При цьому, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з жовтня 2016 року ОСОБА_1 , як суддя у відставці, отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмір 66% від грошової винагороди працюючого судді на відповідній посаді, визначеного відповідно до ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
26.07.2024р. у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2024р. у справі № 300/1429/24 Івано-Франківський окружний адміністративний суд видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №23 станом на 01.01.2023р. та №24 станом на 01.01.2024р.
16.09.2024р. ОСОБА_1 звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок від 26.07.2024р. №23 та №24.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
23.09.2024р. за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняв рішення №926010147285 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання.
Із змісту оскаржуваного рішення видно, що підставою для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є те, що зміна розміру складових суддівської винагороди не відбулася, оскільки відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із змісту ч.1-ч.5 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 02 червня 2016 року № 1402-VIII) видно, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
В п.1 розд.І вказаного Порядку видно, що судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених п.1, п.2 ч.1 ст.149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених п.1, п.4 ч.2 ст.149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно п.1 розділу І Порядку № 3-1 про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
За п.2 розділу ІІ Порядку до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема:
- довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду)/довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді;
- розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4).
Питання перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, врегульовано розділом IV зазначеного Порядку, яким визначено наступне:
« 1. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
2. Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
3. Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).
4. На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
5. Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
6. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).
7. Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
8. Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
9. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.»
Колегія суддів наголошує, що підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Підставою для вчинення органом Пенсійного фонду України дій, спрямованих на такий перерахунок, може бути як відповідна заява судді у відставці та додані до неї документи, так і надіслана відповідним органом (після відповідної взаємодії відповідних суб'єктів владних повноважень між собою) до органу Пенсійного фонду України довідка про суддівську винагороду.
Крім того, відсутність взаємодії відповідних суб'єктів владних повноважень між собою, яка була би спрямована на проведення такого перерахунку, не позбавляє суддю у відставці права подати заяву про перерахунок разом з оновленою довідкою про суддівську винагороду.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі заяви ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та доданої до неї оновленої довідки про суддівську винагороду.
В поданій до органу Пенсійного фонду України, із заявою про перерахунок, оновлених довідках розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді (на відміну від попередньої довідки, на підставі якої колись було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці) збільшився.
Отже, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - зобов'язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.
Відмовою в проведенні такого перерахунку рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.09.2024р. № 926010147285- порушено право позивача на належне довічне грошове утримання судді у відставці.
З огляду на наведене порушені права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом задоволення позову з урахуванням наведених положень законодавства шляхом, який гарантував повне їх відновлення (п.10 ч.2 ст.245 КАС України).
При обранні способу відновлення порушених прав позивача судом враховано те, що відсотковий розмір суддівської винагороди судді, який застосовується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, не є предметом спірних правовідносин в даній справі, з огляду на що не потребує відображення в резолютивній частині судового рішення.
Покликання органу Пенсійного фонду України в спірному рішенні на те, що він не погоджується з розміром складових суддівської винагороди, які зазначені в довідці, що видана на виконання рішення суду, - є безпідставними, оскільки оцінка такої довідки не входить до компетенції органу Пенсійного фонду України.
Крім того, пенсійний орган в цій частині не врахував правові висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22, згідно якими заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року (для визначення базового розміру посадового окладу судді), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі відповідних положень Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік - є неправомірним.
Відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Разом з тим, в довідці Івано-Франківського окружного адміністративного суду №23 від 26.07.2024р. суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023р. обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн. та в довідці Івано-Франківського окружного адміністративного суду №24 від 26.07.2024р. суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023р. обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн.
Таке обчислення суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснено на виконання Постанови Верховного Суду України від 23.09.2023р. у справі №240/44080/21, яке набуло чинності.
Одночасно, для колегії суддів залишається не зрозумілим подання вказаної апеляційної скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оскільки вказаним рішенням суду першої інстанції жодним чином не порушені права Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оскільки резолютивна частина такого не містить жодних правових висновків чи зобов'язань до вчинення дій щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
ч.ч.1,2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006р. 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005р.) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 300/7507/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель