23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1741/24 пров. № А/857/16878/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 460/1741/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гудимою Н.С. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи), -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Рівненській області (далі - відповідач, УСБУ), яким з урахування уточненої редакції позову просила про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати їй з 19.11.2023 матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою головного спеціаліста (з оперативних питань) 3 сектору ВОТЗ УСБУ в Рівненській області та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити вказане забезпечення всіх видів до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивачка, оскільки вважає, що рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідач безпідставно припинив виплату ї й грошового забезпечення, на яке вона має право згідно законодавчих приписів.
Відповідач подав до апеляційного суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з послужного списку з 17 липня 1996 року проходить службу в УСБУ в Рівненській області.
01.03.2023 за вх. № 426 на адресу УСБУ від ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, надійшло повідомлення (вих. № 5931/14-01-03/23 від 01.03.2023) про те, що 01.03.2023 у кримінальному провадженні № 22022180000000196 від 04.10.2022 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 436-2 КК України, співробітниці УСБУ підполковниці ОСОБА_1 , до якого долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22022180000000196.
Наказом УСБУ від 01.03.2023 № 48-ОС/дск відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1 за посадою головного спеціаліста (майор), яка була зарахована у розпорядження начальника управління наказом голови СБ України від 21.10.2022 № 1438-ОС/дск за підпунктом «б» пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів), зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженого наказом ЦУ СБ України № 515/ДСК-2018 та наказом ЦУ СБ України № 5/ДСК-2023, з 01.03.2023 зараховано у розпорядження начальника Управління за підпунктом «в» пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження). Підстава видачі наказу: лист із витягом з ЄРДР Територіального управління ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, Державного бюро розслідувань від 01.03.2023 № 5931/14-01-03/23.
Із зазначеним наказом від 01.03.2023 позивачка ознайомлена 04.03.2023 під особистий підпис, що підтверджується відповідною відміткою на його звороті.
На час вирішення справи судом першої інстанції матеріали кримінального провадження № 22022180000000196 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 436-2 КК України, перебувають на розгляді у Рівненському міському суді Рівненської області, судове рішення у справі не ухвалено.
Згідно з довідкою УСБУ в Рівненській області від 11.03.2024 № 17/117 про види грошового забезпечення нарахованого і виплаченого у період з 01.03.2023 по 04.03.2024 ОСОБА_1 , з 01.09.2023 позивачці припинено нарахування та виплату грошового забезпечення.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.01.2024 (вх. № 1205п від 24.01.2024) Управління СБУ в Рівненській області листом від 26.01.2024 №14/893 повідомило позивачці про відсутність з 01.09.2023 підстав для нарахування та виплати їй грошового забезпечення. Зазначено, що з 01.03.2018 єдиним нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям СБ України є Інструкція № 515/ДСК, пунктом 3 глави 1 розділу IV якої визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідного начальника або керівника за підставою, передбаченою підпунктом «в» пункту 48 Положення, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вона займала, протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХЇІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» №2229-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229-ХІІ) умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Статтею 18 Закону № 2229-ХІІ встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
За приписами статті 27 Закону № 2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Статтею 30 Закону № 2229-ХІІ передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 цієї постанови встановлено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України регламентується Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі - Положення № 1262/2007) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої Наказом СБУ від 14.10.2008 року № 772 (далі - Інструкція № 772), яка визначає механізм реалізації вимог вказаного Положення.
Підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262/2007 встановлено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.
Також приписами пункту 48 Положення № 1262/2007 визначено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.
Відповідно до пункту 4.9 Інструкції № 772 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.
Військовослужбовці, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження та які зараховані у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення, продовжують проходити військову службу з урахуванням особливостей, що випливають з їх статусу підозрюваного або обвинуваченого, та виконувати обов'язки військової служби в межах, визначених начальником, у розпорядженні якого вони перебувають.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ врегульовано Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10 квітня 2018 № 515/дск (далі - Інструкція № 515).
Главою 1 розділу IV «Правила виплати грошового забезпечення» Інструкції № 515 визначено порядок та строки виплати грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ СБ У країни, що готуються підрозділами кадрового забезпечення та погоджуються з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в», «д», «з» пункту 48 Положення №1262/2007) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, потягом строків, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку.
Пунктом 3 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників за підставою, передбаченою підпунктом «в» пункту 48 Положення (крім випадків, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.
При цьому, за правилами абзацу 2 пункту 11 глави 1 цього розділу Інструкції № 515, в наказі по особовому складу про зарахування у розпорядження також зазначається дата закінчення строку перебування у розпорядженні, крім випадків, зокрема, передбачених підпунктом «в» пункту 48 Положення.
Водночас, порядок продовження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника визначений абзацами 3-4 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції № 515.
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 6 розділу ІV цієї Інструкції, після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «ґ», «е», «є», «и» пункту 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках передбачених підпунктом «в» пункту 48 Порядку - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці. Стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови СБ України, такі рапорти готуються одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.
У разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення, воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що після спливу шестимісячного строку перебування у розпорядженні на підставі підпункту «в» пункту 48 Положення виплата грошового забезпечення такому військовослужбовцю припиняється. При цьому, подальша виплата грошового забезпечення може здійснюватися виключно за рішенням Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
Матеріалами справи встановлено, що з 01.03.2023 ОСОБА_1 зарахована у розпорядження начальника УСБУ за підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262/2007 відповідно до наказу від 01.03.2024 № 48-ОС/дск.
Підставою для видачі цього наказу стало повідомлення територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, про те, що 01.03.2023 у кримінальному провадженні № 22022180000000196 від 04.12.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 436-2 КК України.
Згідно з довідкою фінансового відділу УСБУ в Рівненській області від 11.03.2024 № 17/117 за період з 01.03.2023 по 31.08.2023, тобто протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження, ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення зі збереженням раніше встановлених розмірів, за посадою, яку вона обіймала до зарахування у розпорядження.
З 01.09.2023 нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 припинено.
В свою чергу, відповідно до положень Інструкції № 515, відповідач не наділений правом самостійно приймати рішення про виплату позивачці грошового забезпечення після закінчення шестимісячного строку перебування останньої у розпорядженні начальника Управління.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження неправомірності дій відповідача позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 460/1741/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар