23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3177/24 пров. № А/857/18270/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 140/3177/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов'язання виплатити кошти (рішення першої інстанції ухвалене суддею Каленюк Ж.В. в м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування пункту 60 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій службі) від 02 березня 2023 року № 63 в частині внесення змін до пункту 31 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій службі) від 20 лютого 2023 року № 51; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період проходження військової служби з 02 березня 2023 року по 07 січня 2024 року включно.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що відповідно до положень пункту 3 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197; далі - Порядок № 260), призупинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у зв'язку із застосуванням до нього такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, можливе виключно у період невиконання ним службових обов'язків за посадою. Однак запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту йому було обрано за місцем дислокації ВЧ НОМЕР_1 , де він продовжував виконувати обов'язки військовослужбовця, а тому у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати грошового забезпечення з часу застосування запобіжного заходу.
Відповідач подав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що пунктом 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 липня 2021 року №149 лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони України від 19 червня 2021 року № 225 на посаду командира 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який прибув з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з 21 серпня 2021 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
27 лютого 2023 року слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/3074/23 постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 (юридична адреса ВЧ НОМЕР_1 ), строком на два місяці, тобто з 27 лютого 2023 року по 27 квітня 2023 року.
Пунктом 60 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 березня 2023 року № 63 внесено зміни в пункт 31 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 20 лютого 2023 року № 51 шляхом викладення його в новій редакції: «Старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , терміном на 60 діб з 27 лютого по 27 квітня 2023 року, з 27 квітня 2023 року згідно з Порядком № 260 призупинити виплату грошового забезпечення на карткові рахунки», а далі за текстом.
Згідно з пунктом 11 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2023 року № 64 пункт 60 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 березня 2023 року № 63 стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_1 відмінено та вважати нереалізованим; внесено зміни в пункт 33 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (стройовій службі) від 01 березня 2023 року № 62 стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який викладено в такій редакції: «Старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , терміном на 60 діб з 27 лютого по 27 квітня 2023 року, з 27 лютого 2023 року згідно з наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 призупинити виплату грошового забезпечення на карткові рахунки», а далі за текстом.
Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 квітня 2023 року у справі № 154/1726/23 ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці та заборонено цілодобово залишати житло (місце фактичного перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності проведення лікування та процесуальних дій.
Пунктом 49 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 квітня 2023 року № 122 констатовано, що ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, терміном на 60 діб, до 25 червня 2023 року.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 травня 2023 року № 129 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з раніше займаної посади і зараховано в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 26 квітня 2023 року.
Згідно з наказом (по стройовій частині) від 26 червня 2023 року № 186 ОСОБА_1 вважається таким, що відсутній з невідомих причин з 26 червня 2023 року, а відповідно до наказу від 27 червня 2023 року № 187 - з 26 червня 2023 року.
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 червня 2023 року у справі № 154/1726/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки три місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
ОСОБА_1 з 29 червня 2023 року зараховано на котлове забезпечення згідно з каталогом, що підтверджено наказом від 28 червня 2023 року № 188, який на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 18 січня 2024 року № 19 (пункт 52) викладено в такій редакції: старшому лейтенанту ОСОБА_1 з 27 червня 2023 року на підставі пункту 1 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 поновити виплату грошового забезпечення.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 18 січня 2024 року № 19 (пункт 53) внесено зміни в наказ від 28 серпня 2023 року № 250, виклавши пункт 55 в новій редакції, за змістом якої старшому лейтенанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 27 серпня 2023 року на підставі пункту 5 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 призупинити виплату грошового забезпечення, окрім виплати окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Пунктом 6 наказу від 08 січня 2024 року № 9 (по стройовій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30 грудня 2023 року № 807 з військової служби у запас, виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 08 січня 2024 року та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; до виплати підлягає грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 30 діб та за 2023 рік за 18 діб.
Картками особового рахунку військовослужбовця підтверджено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за червень 2023 року у сумі 1327,04 грн, за липень 2023 року - 26464,80 грн, за серпень 2023 року - 22447,80 грн, за вересень-грудень 2023 року - 1560,00 грн щомісячно, за січень 2024 року - 402,57 грн, разом 56882,31 грн, а також компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 67044,16 грн.
Не погоджуючись із припиненням виплати на підставі пункту 60 наказу від 02 березня 2023 року № 63 про внесення змін до пункту 31 наказу від 20 лютого 2023 року № 51 грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із позовом про нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 02 березня 2023 року по 07 січня 2024 року.
Оцінюючи спірні правовідносини, апеляційний суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно із пунктом 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком № 260.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
За приписами пункту 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 22 липня 2021 року по 08 січня 2024 року.
Спір за змістом позовної заяви виник з приводу припинення виплати відповідачем ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27 лютого 2023 року по 07 січня 2024 року (у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту).
Відносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим або відстороненим від виконання службових обов'язків, відстороненим від виконання повноважень на посаді або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах врегульовані розділом XXIX Порядку № 260.
Так, згідно з абзацом першим пункту 3 розділу XXIX цього Порядку виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
За змістом статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Аналіз наведених норм дозволяє виснувати, що призупинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у зв'язку із застосуванням такого запобіжного заходу, як домашній арешт, зумовлена тим, що під час цілодобового домашнього арешту військовослужбовець не може виконувати службові обов'язки за посадою (діє заборона залишати житло цілодобово), а тому з дня взяття під цілодобовий домашній арешт до повернення до виконання службових обов'язків за посадою виплата йому грошового забезпечення призупиняється.
У розглядуваному випадку ухвалою слідчого судді від 27 лютого 2023 року у справі № 161/3074/23 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці (тобто з 27 лютого 2023 року по 27 квітня 2023 року), заборонивши останньому залишати житло.
Отже, згідно з абзацом першим пункту 3 розділу XXIX Порядку № 260 наявні правові підстави для призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення. При цьому та обставина, що місце проживання (житло) збігається із юридичною адресою Військової частини НОМЕР_1 не вказує на те, що позивач виконував службові обов'язки за посадою командира взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону. Для іншого висновку матеріали позивачем не надано жодних доказів. В протилежному випадку мало б місце невиконання ухвали слідчого судді позивачем та нехтування приписами ухвали відповідачем.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02 березня 2023 року № 63 (пункт 60) викладено у новій редакції пункт 31 наказу від 20 лютого 2023 року № 51 та призупинено старшому лейтенанта ОСОБА_1 , командиру взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з 27 лютого по 27 квітня 2023 року, виплату грошового забезпечення на карткові рахунки з 27 квітня 2023 року.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03 березня 2023 року № 64 пункт 60 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 березня 2023 року № 63 стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_1 відмінено та він вважається нереалізованим. Натомість цим же наказом внесено зміни в пункт 33 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій службі) від 01 березня 2023 року № 62 та старшому лейтенанту ОСОБА_1 , командиру взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання терміном на 60 діб з 27 лютого по 27 квітня 2023 року, призупинено виплату грошового забезпечення на карткові рахунки з 27 лютого 2023 року.
Отже, оскільки спірний пункт 60 наказу від 02 березня 2023 року № 63 відмінений відповідачем самостійно наказом від 03 березня 2023 року № 64 (пункт 11), тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу задоволенню не підлягає.
Наказ від 03 березня 2023 року № 64 (яким і призупинено позивачу виплату грошового забезпечення з 27 лютого 2023 року) позивач не оскаржує.
За наведених обставин та з огляду на приписи пункту 15 розділу І, абзацу першого пункту 3 розділу XXIX Порядку № 260 відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 02 березня 2023 року по 26 квітня 2023 року, при тому, що відсутні докази, які б свідчили про повернення позивача до виконання службових обов'язків за посадою у вказаний період.
Надалі ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 квітня 2023 року у справі № 154/1726/23 ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці та заборонено цілодобово залишати житло (місце фактичного перебування) без дозволу суду, за винятком випадків необхідності проведення лікування та процесуальних дій, що оголошено і в наказі ВЧ НОМЕР_1 від 27 квітня 2023 року № 122.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 04 травня 2023 року № 129 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з раніше займаної посади і зараховано в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 26 квітня 2023 року.
Згідно з підпунктом 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.
Відповідно до пункту 1 розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12і та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що правові підстави для виплати в загальному порядку грошового забезпечення ОСОБА_1 , зарахованого в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 26 квітня 2023 року по 25 липня 2023 року, відсутні та підлягає застосуванню абзац другий пункту 1 розділу XXVIII Порядку № 260.
Як зазначалося, за правилами пункту 3 розділу XXIX Порядку № 260 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких застосовано запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Пунктом 6 розділу XXIX Порядку № 260 обумовлено, що визначений у цьому розділі порядок виплати грошового забезпечення також стосується і військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення їх на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Отже, наведені приписи абзацу другого пункту 1 розділу XXVIII, пункту 6 розділу XXIX Порядку № 260 в контексті обставин цієї справи не дають підстав вважати, що невиплата позивачу грошового забезпечення у період з 26 квітня 2023 року по 25 червня 2023 року є протиправною.
Після закінчення терміну перебування під цілодобовим домашнім арештом, старший лейтенант ОСОБА_1 продовжував перебувати в розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
При цьому, згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26 червня 2023 року № 186 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оголошено таким, що з 25 червня 2023 року відсутній з невідомих причин; а згідно з наказом від 27 червня 2023 року № 187 він вважається таким, що з 26 червня 2023 року відсутній з невідомих причин.
З врахуванням положень пункту 15 розділу І Порядку № 260 (щодо виплати грошового забезпечення за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше) підстави для виплати грошового забезпечення позивачу за ці дні також відсутні.
Відповідно до наказу від 28 червня 2023 року № 188 ОСОБА_1 вважається таким, що повернувся у пункт постійного дислокації ( АДРЕСА_1 ) 27 червня 2023 року.
Після винесення Володимир-Волинським міським судом Волинської області 28 червня 2023 року вироку (справа № 154/1726/23), який був оскаржений, ОСОБА_1 залишився в розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Як обумовлено пунктом 5 розділу XXVIII Порядку № 260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Воднораз пунктом 6 розділу XXVIII Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Як встановлено з матеріалів справи, пунктом 55 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 28 червня 2023 року № 188 в редакції наказу від 18 січня 2024 року № 19 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 27 червня 2023 року на підставі пункту 1 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 поновлено виплату грошового забезпечення, а з 27 серпня 2023 року на підставі пункту 5 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 призупинено виплату грошового забезпечення, окрім виплати окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
З картки особового рахунку військовослужбовця видно, що ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося в загальному порядку відповідно до пункту 1 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 (в розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці): за червень 2023 року у сумі 1327,04 грн (з 27 червня 2023 року), за липень 2023 року у сумі 26464,80 грн, за серпень 2023 року у сумі 22447,80 грн; та у зв'язку із перебуванням у розпорядженні понад два місяці - у розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років: по 1560,00 грн щомісячно за вересень-грудень 2023 року, 402,57 грн - у січні 2024 року (звільнений зі служби 08 січня 2024 року), а всього 56882,31 грн.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за встановлених обставин відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати грошового забезпечення за період з 27 червня 2023 року по 07 січня 2024 року, а позивачем протилежного не доведено, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 140/3177/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар