23 січня 2025 рокуСправа № 345/3488/24 пров. № А/857/32379/24 А/857/34463/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2024 року та на додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року (суддя Керніцький І.І., м.Долина), -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП) в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.05.2024 серія ЕНА №2283761 (далі - Постанова) і провадження у справі закрити.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2024 року позов задоволено.
Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року стягнуто з ГУНП на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. Стягнуто ГУНП на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, їх оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
В доводах апеляційних скарг вказує, що факт здійснених позивачем порушень підтверджується відео з нагрудної камери працівника поліції, де зафіксовано визнання позивачем своєї вини, а також відсутність у нього заперечення щодо винесеної Постанови. Щодо додаткового рішення зазначає, що в справі відсутній договір про надання правової допомоги, до позовної заяви не було долучено доказів оплати відповідних витрат, визначений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи.
Позивач у відзивах на апеляційні скарги заперечує вимоги таких, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Додатково просить стягнути з відповідача судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 22000 грн.
Відповідач просив проводити розгляд справи у відсутності його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, переглянувши оправу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу на додаткове рішення, слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходи з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн є обґрунтованим, тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП.
Такі висновки суду першої інстанції, є не зовсім вірними, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 31.05.2024 о 14:00 год в смт Козова. Вул.Сагайдачного 2, водій керуючи транспортним засобом Iveco Stralis ДНЗ НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме відсутня категорія С1, чим порушив пункт 2.1 а «Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) .
На підставі викладеного відносно позивача прийнято Постанову, якою на нього накладено штраф в сумі 3400 грн.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з підпункту «а» пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами підпункту «а» пункту 2.4 розділу 2 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, вищенаведеними нормами, за власниками транспортних засобів, закріплений обов'язок під час експлуатації такого мати при собі перелічені документи.
Частина друга статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку, як вбачається з наданих відповідачем відеоматеріалів на них не зафіксовано, що позивач керував транспортним засобом з причепом, що була вимога поліцейського про надання посвідчення відповідно категорії, і що позивач не пред'явив жодних документів. На відео зафіксовано, що транспортний засіб позивача та причеп розміщені окремо одне від одного розмову одного із патрульних із невідомою жінкою, позивача, який шукає та показує документи, іншого патрульного який оформляє оскаржувану Постанову. Крім того, якість звуку відповідного відеозапису теж є на надто розбірливою.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
В частині ухвалення додаткового рішення суду, то апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Частиною сьомою статті 139 КАС встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п'ята статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Так, згідно акту приймання-передачі послуг до Договору від 04.06.2024 №44/24-03 від 15.08.2024 за надання адвокатом Крупеєм С.Є. юридичних послуг у справі №345/3488/24 у вигляді: консультації - 1000 грн, підготовки до розгляду справи - 2000 грн, складання та подання заяв по суті 5000 грн, участь в одному судовому засіданні 4000 грн х 3 судових засідання, позивач зобов'язувався сплатити (враховуючи участь у судових засіданнях в суді першої інстанції 20000 грн.
Так, ціна позову у цій справі становить 3400 грн. Судові засідання у цій справі за участі представника позивача та позивача, відбувались 09.08.2024, 03.09.2024, 13.11.2024,- тривали не більше 10 хв. По суті справа складається з позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про компенсацію судових витрат та заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Зважаючи на не значний обсяг матеріалів справи, складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), участь адвоката у судових засіданнях, заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов на вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу про наміри яких позивач вказував ще у позові та кінцевий результат розгляду справи по суті, апеляційний суд дійшов висновку про те, що виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості, пропорційності їх розміру, визначена судом першої інстанції до відшкодування сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат у зв'язку з чим зазначений розмір підлягає зменшенню на суму 3000 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни резолютивної частини додаткового рішення суду у цій справі.
З аналогічних підстав, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 22000 грн та вважає, що такі витрати у даній категорії справ не є розумними, необхідними та обґрунтованими, і будуть відповідати 1500 грн.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2024 року без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.
Додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини додаткового рішення, у такій редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Тернопільській області (ЄДРПОУ:40108720) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень.».
В решті додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Тернопільській області (ЄДРПОУ:40108720) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 гривень.
Постанова, в частині оскарження рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, а в частині оскарження додаткового рішення набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 23 січня 2025 року.