23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25337/23 пров. № А/857/19137/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 380/25337/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Москалем Р.М. в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження), справа за апеляційною скаргою сформована у змішаній (паперовій та електронній) формі), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 по виданню наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.09.2023 № 749 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом № 3441 від 30.08.2023» та складенню та затвердженню акту № 12/3/397 службового розслідування по факту нестачі військового майна, виявленої під час приймання - передачі посади начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2023 № 749 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом № 3441 від 30.08.2023» та акт № 12/3/397 службового розслідування по факту нестачі військового майна, виявленої під час приймання-передачі посади начальника речової служби ВЧ НОМЕР_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відсутні докази того, що майно, нестача якого була виявлена, приймалось позивачем або передавалось йому. Матеріалами справи не встановлено вини позивача в утворенні нестачі наметів.
Відповідач надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 :
- з 10.08.2022 року - на посаді помічника начальника продовольчої служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 , з цієї ж дати тимчасово виконував обов'язки вакантної посади начальника речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 ;
- з 25.11.2022 року - на посаді начальника речової служби тилу логістики управління військової частини НОМЕР_1 ;
- з 29.08.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із призначенням на посаду начальника речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_2 на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.05.2023 № 1172.
Командир ВЧ НОМЕР_1 неодноразово продовжував ОСОБА_1 термін здачі посади у зв'язку із необхідністю відновлення обліку речової служби.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.08.2023 року № 3441 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування для з'ясування та уточнення причин та умов виникнення нестачі, виявленої під час приймання-передачі посади начальника речової служби.
Підставою для прийняття наказу № 3441 від 30.08.2023 слугував рапорт начальника логістики-заступника командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 від 28.08.2023 року (вхідний № 2153 від 29.08.2023 року). Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2023 № 3504 строк службового розслідування продовжений до 15.09.2023 року. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.09.2023 № 3534 строк службового розслідування продовжений до 22.09.2023 року.
14.09.2023 року за результатами проведеного службового розслідування складений акт службового розслідування № 12/3/307 такого змісту:
«II. Описова частина
2.1. Відомості, відомі на час призначення службового розслідування:
Під час приймання-передачі посади начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 , виявлено нестачу військового майна- нестачі трьох наметів каркасних уніфікованих, що перебували на балансі військової частини НОМЕР_1 та мають вартість 666778,64 гривень.
2.2. Відомості про осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування.
1) старший лейтенант ОСОБА_3 , (з 10.08.2022 року по 24.11.2022 року тимчасово виконуючий обов'язки начальника речової служби тилу логістики управління військової частини НОМЕР_1 , з 25.11.2022 року по 27.08.2023 року начальник речової служби тилу логістики управління військової частини НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова освіта - фінансове забезпечення і економіка бойової та господарчої діяльності військ (сил) в Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного (ВОС-310101), на військовій службі перебуває з 07.06.2018 року по теперішній час, з 25.11.2022 року по 28.08.2023 року був на посаді начальника речової служби тилу логістики управління військової частини НОМЕР_1 ;
2) підполковник ОСОБА_4 , (з 15.01.2023 року по теперішній час - начальник тилу-заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова освіта - Одеський інститут Сухопутних військ на факультеті тилу за напрямком продовольче забезпечення, Національна академія Національної гвардії України за напрямком організація тилового забезпечення військ сил, на військовій службі з червня 2008 року по теперішній час, з 15.01.2023 року перебуває на посаді начальник тилу-заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_1 .
2.3. Зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
2.3.1. Неправомірні дії начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , є такими, що порушили норми чинного законодавства України а саме: Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, введеного в дію наказом МОУ № 300 від 16.07.1997року і ''Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», що призвели до ВТРАТИ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА, а саме трьох наметів каркасних, полягають у наступному:
1) згідно пункту 1 статті 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, введеного в дію наказом МОУ № 300 від 16.07.1997року, усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності;
2) згідно Пункту 5 статті 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, введеного в дію наказом МОУ № 300 від 16.07.1997року, усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів;
3) згідно пункту 9 статті 3.2.5 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, введеного в дію наказом МОУ № 300 від 16.07.1997року, начальник речової служби частини відповідає за службу і виконує свої обов'язки відповідно до пункту 3.1.9 цього Положення, азі спеціальних питань виконує вказівки начальника речової служби вищого штабу. Начальник речової служби частини відповідає: за забезпечення частини речовим та господарським майном за. нормами постачання, за утримання та зберігання його у порядку та справності; за лазнево-пральне обслуговування частини, індивідуальне припасування обмундирування та взуття особовому складу; за бойову підготовку і виховання підлеглого йому особового складу, військову дисципліну. Начальник речової служби повинен слідкувати за правильним використанням, зберіганням та обліком речового, господарського, культурно-освітнього майна у підрозділах і на складі частини;
4) згідно пункту 10 статті 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник служби бригади зобов'язаний вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов'язків із складанням відповідних актів;
5) начальник речової служби старший лейтенант Ростислав КОГУТ після отримання наметів каркасних в кількості 105 одиниць військовою частиною НОМЕР_1 повинен був поставити їх на облік військової частини і слідкувати за правильним використанням та зберіганням майна. За результатами службового розслідування було встановлено, що наметів каркасних рахується на обліку 120 одиниць (підтверджується звітом забезпечення речовим майном за 2022 рік військової частини НОМЕР_1 ) підписано особисто ОСОБА_6 , що не відповідає дійсності, так як отримано було наметів каркасних 105 штук. Такі дії свідчать про несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків. Начальник речової служби взагалі не організував оформлення і передачу наметів у підпорядковані підрозділи, які фактично використовували ці намети.
6) після виїзду у грудні 2022 року підрозділів бригади з полігону у АДРЕСА_1 , не організував приймання наметів від підрозділів з послідуючою передачею до складу речової служби полігону. Вище перераховані дії були вчинені начальником речової служби Ростиславом КОГУТОМ у серпні 2023 року, а повинні були відбуватися у грудні 2022 року або у січні 2023 року. В період з листопаду 2022 року по серпень 2023 року 105 наметів каркасних перебували без відповідного нагляду і контролю начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 (підтверджується поясненнями діловодів речової служби військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_7 і молодшого сержанта ОСОБА_8 ) , в наслідок чого відбулася втрата трьох наметів каркасних, вартість яких станом на 02.09.2023 року складає 666778,64 грн. В своїх поясненнях старший лейтенант ОСОБА_9 вказує, що неодноразово в усній формі звертався до підполковника ОСОБА_10 для надання допомоги в усуненні даного порушення, але відповідно до абз.4 ст. 84 «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» він повинен це був робити письмово. […]
2.4. Вина:
2.4.1. старшого лейтенанта ІНФОРМАЦІЯ_3 , полягає у неналежному виконанні ним, як військовою службовою особою, своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; […]
2.5. причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовців та подією, що трапилась полягає в тому, що не виконували належним чином своїх посадових обов'язків, не контролювали їх виконання підлеглими, не забезпечили відповідний контроль за виконавчою дисципліною, наслідком якого стала втрата трьох наметів каркасних;
2.6. було порушено статтю 76; статтю 82; пункт 1, пункт 3, пункт 7, пункт 8, пункт 10 статті 83; пункт 4 статті 84; пункт 2, пункт 3 ,пункт 7, пункт 9, пункт 20 статті 98 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункт 3.1.9, пункт 3.2.1, пункт 3.2.5, «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України», введеного в дію наказом МОУ № 300 від 16.07.1997року;
2.7. умови, що сприяли правопорушенню:
2.7.1. старшим лейтенантом ОСОБА_6 - відсутність дієвого контролю зі сторони безпосереднього командира та низький рівень професійної підготовки старшого лейтенанта ОСОБА_11 ; […]
ІІІ. Резолютивна частина
3.1. Висновки
У результаті службового розслідування встановлено наступне:
1. факт нестачі трьох наметів каркасних (модульних спеціальних уніфікованих) тип 2, вид 2 клас 2 (зовн. Тент і утепл. св-зелена). Нестача трьох наметів каркасних відбулася внаслідок втрати цих наметів і підтверджується поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_5 та поясненнями лейтенанта ОСОБА_12 . Шкода, що заподіяна внаслідок втрати трьох наметів каркасних на загальну суму 666778,64. грн. (згідно довідки від 02.09.2023 року про залишкову вартість), чим завдано істотну шкоду. […]
4. Неправомірні дії: 4.1. начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант Ростислав КОГУТ, не виконував належним чином свої посадові обов'язки хоча був зобов'язаний це робити, самоусунувся від їх виконання; […]
5. Було порушено: статтю 82; пункт 1, пункт 3, пункт 7, пункт 8, пункт 10 статті 83; пункт 4 статті 84; пункт 3 статті 98 «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», пункт 3.1.9 та пункт 3.2.5. «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України», введеного в дію наказом МОУ № 300 від 16.07.1997 року - старшим лейтенантом ОСОБА_6 […]
7. Форма вини:
7.1. ОСОБА_13 полягає у неналежному виконанні військовою службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; […]
3.2. Пропозиції
- службове розслідування по факту нестачі військового майна, виявленої під час приймання-передачі посади начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 вважати закінченним;
- факт втрати військового майна, а саме трьох наметів каркасних (модульних спеціальних уніфікованих) тип 2, вид 2 клас 2 (зовн. Тент і утепл. св-зелена) вважати встановленим;
- вину старшого лейтенанта ОСОБА_13 та підполковника ОСОБА_14 вважати встановленою.
3.2.1. Пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності
- встановити для старшого лейтенанта ОСОБА_11 та підполковника ОСОБА_15 повну матеріальну відповідальність і поділити її у рівних частинах між ними;
- добровільне відшкодування завданих збитків.
3.2.2. Інші заходи, які пропонується здійснити
- передати матеріали службового розслідування до Державного Бюро Розслідувань, для з'ясування обставин, чи підпадають дії начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 та начальника тилу-заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_16 під ознаки кримінального правопорушення.»
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.09.2023 № 749 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом № 3441 від 30.08.2023»:
« 1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 року № 3441 по факту нестачі військового майна, виявленої під час приймання-передачі посади начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 вважати закінченим а факт нестачі, через втрату військового майна, а саме трьох наметів каркасних (модульних спеціальних уніфікованих) тип 2, вид 2 клас 2 (зовнішній Тент і утеплювач світло-зелений) речовою службою військової частини НОМЕР_1 - встановленим.
2. Вину начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_13 та начальника тилу-заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_14 - вважати встановленою.
3. Тимчасово виконуючому обов'язки начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 занести до книги обліку втрат по службі суму збитків 666778 грн.84 коп.(шістсот шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 84 копійки) та облікувати солідарно за старшим лейтенантом ОСОБА_17 та підполковником ОСОБА_18 .
4. Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : 4.1. занести до книги обліку нестач суму в розмірі 666778 гривень 84 коп. (шістсот шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 84 копійки) по речовій службі за старшим лейтенантом ОСОБА_17 та підполковником ОСОБА_18 по 333389 гривень 42 копійки (триста тридцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень 42 копійки). […].»
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 05.12.2023 року № 435 «Про відшкодування шкоди» помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 доручено забезпечити стягнення з начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 суми завданої ним шкоди у розмірі 333389,42 грн. до повного відшкодування завданої шкоди. Стягнення здійснювати щомісяця у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відносини між державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV; далі - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарного статутуц Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV; далі - Дисциплінарний статут), Закону України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ), Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (далі - Порядок № 608), Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 (далі - Положення № 300).
Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Додатково правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення № 300, згідно з підпунктом 3.1.7 якого у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Відповідно до пункту 3.2.5 Положення № 300 начальник речової служби частини відповідає за службу і виконує свої обов'язки відповідно до пункту 3.1.9 цього Положення, а зі спеціальних питань виконує вказівки начальника речової служби вищого штабу.
Начальник речової служби частини відповідає: - за забезпечення частини речовим та господарським майном за нормами постачання, за утримання та зберігання його у порядку та справності; - за лазнево-пральне обслуговування частини, індивідуальне припасування обмундирування та взуття особовому складу; - за бойову підготовку і виховання підлеглого йому особового складу, - військову дисципліну. Він підпорядкований заступнику командира частини з тилу і є прямим начальником особового складу речової служби частини. Він повинен, крім іншого: - своєчасно витребовувати та організовувати одержання, зберігання та видачу підрозділам частини речового та господарського майна, а також зберігання та видачу в підрозділи культурно-освітнього майна; - слідкувати за правильним використанням, зберіганням та обліком речового, господарського, культурно-освітнього майна у підрозділах і на складі частини; - не менше одного разу на два місяці перевіряти, відповідно до облікових даних частин, наявність, стан, категорію та комплектність речового і господарського майна у підрозділах та на складі частин, а також умови його зберігання; - вести облік та звітність у речовій службі частини.
Порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством визначений розділом 9 Положення № 300. Пунктами 9.1.1 та 9.1.2 вказаного положення передбачено, що з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов'язані здавати та приймати справи і посаду.
Новопризначені командири військових частин (кораблів) невідкладно, після їх прибуття до військової частини та представлення старшим командиром (начальником), приступають до виконання обов'язків за посадою. Про початок виконання обов'язків за посадою новопризначений командир військової частини (корабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові (начальникові), після чого здійснює приймання справ та посади в порядку, встановленому Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та цим Положенням.
Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.
У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально відповідальними особами військової частини (з'єднання) обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.
Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення роботи служби.
Рішення щодо руху матеріальних засобів у підпорядкованих підрозділах, службах (службі), в тому числі щодо видачі матеріальних засобів зі складів, до закінчення приймання і здавання справ та посади (до затвердження акта) приймає особа, яка здає справи і посаду, з дозволу особи, що приймає справи і посаду.
Про прийняте рішення повідомляється голова комісії, призначеної наказом старшого командира (начальника).
Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає:
- вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; - ознайомлення з посадовими особами; - здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає,- перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; - документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.
Відповідно до пункту 9.1.6 Положення № 300 комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить: - інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з'єднання); - перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об'єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.
Пунктом 9.1.7 Положення № 300 передбачено, що приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом.
До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення нестачі, надлишків.
У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в акті під час його підписання.
Вищий начальник при затвердженні акта про приймання та здавання справ і посади зобов'язаний розглянути заперечення. При необхідності, для виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хто здає (приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з'єднання) призначається службове розслідування, яке повинно бути закінчено в двотижневий строк.
Порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначається Законом 160-ІХ.
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частиною другою статті 3 Закону № 160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Так, згідно частин першої та другої статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (частина третя статті 8 Закону № 160-ІХ).
Частини шоста - восьма статті 8 Закону № 160-ІХ визначають, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Стаття 11 Закону № 160-ІХ визначає умови відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника). Так, згідно із часинами 2, 3 статті 11 цього закону якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена статтями 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку № 608.
Службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (пункт 7 Порядку № 608).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Розділом ІІІ Порядку № 608 визначено порядок проведення службового розслідування. Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 608).
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 608).
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 розділу ІІІ Порядку № 608).
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (пункт 14 розділу ІІІ Порядку № 608).
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку № 608).
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (пункт 5 розділу V Порядку № 608).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку № 608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 1 розділу VІ Порядку № 608).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доводів позивача, які ним повторно викладені при аргументації апеляційної скарги.
Так, дійсно матеріалами справи підтверджено, що на дату призначення ОСОБА_1 на посаду начальника речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 ця посада була вакантною, а сам позивач тимчасово виконував обов'язки за цією посадою.
Відтак підстави для складення акту приймання-передачі при призначенні позивача на посаду були відсутні.
При цьому позивач безпідставно покликався на несвоєчасне доведення йому посадових обов'язків, оскільки згідно викладених вище положень нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, позивач як військова посадова особа повинен бути обізнаний із обсягом своїх прав та обов'язків.
Жодних доказів того, що позивач ініціював проведення інвентаризації чи перевірки майна у ввіреній йому речовій службі, немає.
Навпаки, матеріали справи свідчать, що підрозділи ВЧ НОМЕР_1 в листопаді-грудні 2022 року проходили підготовку на військовому полігоні в АДРЕСА_1 , а особовий склад був розміщений в польових наметах (каркасних, модульних спеціальних уніфікованих), що були передані ВЧ НОМЕР_1 на підставі накладних та введені в експлуатацію 02.11.2022. В грудні 2022 року підрозділи бригади (ВЧ НОМЕР_1 ) виїхали з полігону у АДРЕСА_1 , а намети залишилися на полігоні та використовувалися іншими військовими підрозділами. У січні 2023 року ОСОБА_1 як начальник речової служби тилу особисто подав звіт про забезпечення ВЧ НОМЕР_1 речовим майном за 2022 рік та заявку на 2023 рік, у якому вказав, що на балансі ВЧ НОМЕР_1 перебувають палатки каркасні у кількості 120 штук.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 щонайпізніше в січні 2023 року вже достеменно знав, що палатки каркасні перебувають на балансі ВЧ НОМЕР_1 , перебувають на полігоні в АДРЕСА_1 та більше не використовуються підрозділами ВЧ НОМЕР_1 , оскільки вони вибули з полігону.
ОСОБА_1 як начальник речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 відповідно до пункту 3.2.5 Положення № 300 та статті 98 Статуту внутрішньої служби ЗСУ повинен був вести облік та звітність у речовій службі частини, перевіряти не менше ніж один раз на два місяці, відповідно до облікових даних бригади, наявність, стан, категорію та комплектність речового та господарського майна в підрозділах і на складі бригади, а також умови зберігання та його схоронність.
Отже, у випадку належного виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 щонайпізніше в січні 2023 року повинен був вирішити проблему перевірки правильності обліку, наявності, стану та комплектності каркасних наметів, а також умов їх зберігання та схоронності; оскільки це майно перестало використовуватися підрозділами ВЧ НОМЕР_1 - вирішити питання щодо його переміщення на склад ВЧ або щодо передачі іншим військовим частинам (напр., навчальному центру, що функціонує на полігоні тощо).
В ході службового розслідування ОСОБА_19 стверджує, що неодноразово в усній формі звертався до підполковника ОСОБА_20 для надання допомоги в питання обліку та передачі палаток.
Оцінюючи такі твердження суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до абзацу 4 статті 84 Статуту внутрішньої служби ЗСУ про всі виявлені недоліки і вжиті для їх усунення заходи начальник служби зобов'язаний письмово доповідати своєму безпосередньому начальникові. Проте у матеріалах службового розслідування та/або матеріалах позовної заяви відсутні рапорти ОСОБА_1 відповідного змісту чи будь-які інші письмові докази на підтвердження цієї обставини. Тому суд не враховує такі твердження позивача як голослівні - з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження обставини, на яку посилається ОСОБА_1 .
Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення ОСОБА_20 .
При цьому, судом попередньої інстанції надано належну оцінку наявним у справі матеріалам службового розслідування (поясненням інших обізнаних із ситуацією з обліком та зберіганням каркасних наметів військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 ), які свідчать про те, що ОСОБА_1 байдуже ставився до виконання своїх безпосередніх обов'язків та ігнорував вказівки безпосереднього начальника.
Тому в ході апеляційного перегляду справи знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_1 як начальник речової служби тилу логістики ВЧ НОМЕР_1 не забезпечив виконання ані власних обов'язків щодо перевірки наявності, стану та комплектності каркасних наметів, що перебували на балансі бригади, а також умов їх зберігання та схоронності після завершення використання підрозділами бригади (ВЧ НОМЕР_1 ) на полігоні в АДРЕСА_1 , ані виконання команди безпосереднього начальника, що доручав позивачу вчинити описані дії.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновку відповідача про те, що начальник речової служби військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_21 не виконував належним чином свої посадові обов'язки (самоусунувся від їх виконання), внаслідок чого було порушено статтю 82; пункт 1, пункт 3, пункт 7, пункт 8, пункт 10 статті 83; пункт 4 статті 84; пункт 3 статті 98 Статуту внутрішньої служби, пункт 3.1.9 та пункт 3.2.5 Положення № 300 та втрачено три намети каркасних вартістю 666778,64 грн., що підтверджується довідкою від 02.09.2023 року про залишкову вартість.
Відповідно до своїх посадових обов'язків позивач як начальник речової служби тилу логістики управління ВЧ НОМЕР_1 несе відповідальність за правильне використання, зберігання та облік, речового, господарського, культурно-освітнього майна у підрозділах і на складі частини. Оскільки за наслідками службового розслідування підтверджена нестача (втрата) майна, відповідальним за облік та зберігання якого був ОСОБА_1 , то він несе повну матеріальну відповідальність відповідно до статті 6 Закону № 160-ІХ.
Відповідач правомірно поклав на позивача відшкодування половини розміру шкоди, завданої виявленою при передачі ОСОБА_1 посади нестачею майна; відшкодування іншої половини шкоди покладено на безпосереднього начальника позивача як на особу, що не забезпечила дієвого контролю за виконанням ОСОБА_1 посадових обов'язків.
Отже, оскаржуваний наказ відповідача в частині, що стосується позивача, відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Щодо інших позовних вимог слід зазначити, що акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер. За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення. Акти службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. З огляду на це, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні вимог про скасування акта, вірно застосувавши при цьому правовий висновок про застосування норм права, викладений в постанові КАС ВС від 28.04.2022 у справі № 240/10485/19).
Вимоги про скасування наказу від 18.09.2023 № 749 в частині, що не стосується ОСОБА_1 , також є безпідставними, оскільки в цій частині оскаржене рішення не порушує суб'єктивних прав позивача.
Отже всі наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 380/25337/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар