23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5331/24 пров. № А/857/17098/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 460/5331/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене ОСОБА_2 в м. Рівне в порядку письмового провадження, справа за апеляційною скаргою сформована у змішаній (паперовій та електронній) формі), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ у Волинській області), в якому просить:
- визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ);
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17.04.2024 № 172650008232 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області призначити позивачу з 10.04.2024 пенсію за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач-1, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що не підтвердила факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 до 01.01.1993 не менше трьох років. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав на ГУ ПФУ в Рівненській області обов'язок призначити пенсію позивачу, оскільки органом, який розглядав звернення позивача, був відповідач-2.
Позивач та відповідач-2 не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого знаходиться з матеріалах справи.
Позивач 08.02.2024 звернувся до відповідача-1 з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Рішенням від 16.02.2024 № 172645008232 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовлено у призначенні пенсії за віком. В якості підстави зазначено: період проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року менше 3 років.
10.04.2024 позивач повторно звернувся до відповідача-1 з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ.
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд ГУ ПФУ у Волинській області.
Рішенням від 17.04.2024 № 172650008232 відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії за віком. В якості підстави зазначено: період проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року менше 3 років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача від 17.04.2024 в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Тобто, основною умовою зниження пенсійного віку є встановлення факту проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 10058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закону № 796-ХІІ.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок № 22-1), в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях № 122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XI).
За змістом пунктів 1.8-1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на веб порталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років.
Згідно з частиною третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС) передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
За правилами, встановленими пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС) для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якими є, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, - категорія 3.
Окрім цього, пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 (втратив чинність, був чинним на момент видачі посвідчення потерпілого від ЧАЕС позивачу), встановлено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видається посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Саме таке посвідчення видане позивачу.
Видавши позивачу посвідчення серії Б категорії 3, держава в особі Рівненської обласної державної адміністрації визнала, що позивач станом на 1 січня 1993 року прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Про це ж зазначено в посвідченні.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, в тому числі на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17, від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ було те, що не підтверджено тривалість проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно, і його права користуватися пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема щодо кількості років зниженням пенсійного віку.
При цьому, факт видачі позивачу уповноваженим органом посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. У цій справі правомірність видачі позивачу відповідного посвідчення не є предметом спору.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) матеріали справи не містять.
Таким чином, відмова в призначенні пенсії позивачу є протиправною.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, згідно якої слід зважати на вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні іншого виду пенсії згідно Закону № 1058-IV.
Дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення позивачу з 10.04.2024 пенсію за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні іншого виду пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Волинській області, відповідно рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 10.04.2024 пенсію за віком згідно зі статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, проте неправильно визначив, котрий з відповідачів зобов'язаний вчинити дії щодо зарахування до стажу державної служби позивача спірних періодів роботи та переведення на пенсію державного службовця, то рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 460/5331/24 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Волинській області призначити ОСОБА_1 з 10.04.2024 пенсію за віком згідно зі статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 460/5331/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар