23 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/699/24 пров. № А/857/13985/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №300/699/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Чуприна О. В.,
дата ухвалення рішення - 03 травня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 , в інтересах в інтересах якого діє адвокат Хомич І. О., звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №926030146705 (№1189/03-16) від 09 січня 2024 року щодо відмови позивачу у призначенні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 року, з призначенням пенсії, починаючи з 03 січня 2024 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 року, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03 січня 2024 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а відтак за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше. Зазначає, що раніше він не скористався своїм правом на призначення пенсії за віком (на загальних умовах) відповідно до положень Закону №1058-IV, при цьому, чине законодавство не обмежує його в цьому праві, тому вимоги є підставними. Крім того, звертає увагу на те, що йому було призначено інший вид пенсії за іншим законом, а тому при переведенні його на інший вид пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Покликається на практику судів апеляційної та касаційної інстанції. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 січня 2024 року за №926030146705 (№1189/03-16) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні виплати пенсії за віком відповідно до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058- IV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 року, з призначенням пенсії, починаючи з 03 січня 2024 року, є правомірним, оскільки заявник вже отримує пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 23 жовтня 2017 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону №1058-IV, про що свідчить протокол призначення пенсії "Версія: 1.6.78.1" від 05 вересня 2018 року (а.с.108).
Після досягнення 60 річного віку позивач 03 січня 2024 року звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківський області із заявою "про призначення/перерахунок пенсії", в якій за формою бланку заяви просив "перевести з одного виду на інший" із уточненням про "призначення пенсії за віком за дати подання заяви та із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки згідно з Законом №1058-IV" (а.с.165-166).
Головне управління ПФУ в Харківській області, розглянувши зазначену заяву за принципом екстериторіальності, прийняло рішення від 09 січня 2024 року за №926030146705 (№1189/03-16) про відмову у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Таке рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 23 жовтня 2017 року відповідно до Закону №1058-IV, а, оскільки останній є отримувачем пенсії за віком, то відповідно до Закону №1058-IV та згідно з наданими до заяви документами інший вид пенсії не передбачено (а.с.18, 167-168).
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за №926030146705 (№1189/03-16) від 09 січня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, позивач звернувся у суд з метою захисту порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача від 03 січня 2024 року "про призначення/перерахунок пенсії" стосувалась призначення того ж виду пенсії ("пенсії за віком"), що призначена ОСОБА_1 23 жовтня 2017 року, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021-2023 роки, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 січня 2024 року за №926030146705 (№1189/03-16) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні виплати пенсії за віком відповідно до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 року, з призначенням пенсії, починаючи з 03 січня 2024 року, є правомірним та підстави для його скасування відсутні.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон №1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
За змістом ч.1 ст.1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, для працівників, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ч.1 ст.40 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону №1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом №1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківський області із заявою про призначення/перерахунок пенсії. На думку позивача, при зверненні із заявою до пенсійного органу після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних положень законодавства в контексті аналогічних правовідносин до тих, що склалися у цій справі, було здійснено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду і викладено у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі №300/5450/23.
Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 13 лютого 2019 року у справі №334/917/17, від 17 червня 2021 року у справі №336/7438/16-а та інших, стосовно наявності в осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:
1) статтею 13 Закону №1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону №1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону №1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Аналогічної правова позиція викладена Верховним Судом у справі №200/653/24 від 19 листопада 2024 року.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача від 03 січня 2024 року "про призначення/перерахунок пенсії" стосувалась призначення того ж виду пенсії ("пенсії за віком"), що призначена ОСОБА_1 23 жовтня 2017 року, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021-2023 роки, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 січня 2024 року за №926030146705 (№1189/03-16) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні виплати пенсії за віком відповідно до Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 року, з призначенням пенсії, починаючи з 03 січня 2024 року, є правомірним та підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №300/699/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 23 січня 2025 року.