П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35779/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року (суддя Стефанов С.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 28.11.2024) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.10.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року позивачу, ОСОБА_1 , за період з 26.06.2018 року по 28.09.2023 року;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача, ОСОБА_1 , індексацію різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року в розмірі 3870,56 грн. в місяць, за період з 26.06.2018 по 28.09.2023 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, в сумі 244 232,33 грн.
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року позов залишено без руху, оскільки з доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що позивач, не погоджуючись із порядком виплати йому грошового забезпечення за період з 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року, звернувся до суду із цим позовом та згідно наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28.09.2023 року №194, позивач був виключений зі списків особового складу Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
Позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду; визначення змісту позовних вимог, з урахуванням зауважень, викладених в ухвалі суду; а також надання належним чином оформленої позовної заяви після усунення недоліків, та надання копій позовної заяви після усунення недоліків відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вищезазначеної ухвали позивачем 27 листопада 2024 року подано до суду заяву, в якій він просив поновити строк на звернення до суду із даними вимогами, з огляду на те, що до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі частини 2 статті 123 КАС України, через пропуск строку звернення до суду.
Суд не погодився з доводами позивача про те, що строк звернення до суду з цим позовом є необмеженим, оскільки на момент звільнення позивача зі служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується тримісячним строком, який, з урахуванням впровадження карантину, закінчився 02 жовтня 2023 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що при звільненні з посади та виключенні зі списків особового складу Головного управління персоналу ГШ ЗСУ відповідач не надав позивачу письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення та індексації. Відтак, позивач не був поінформований та не володів інформацією щодо повноти нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби. Тому, оскільки відповідач надав письмову інформацію про розрахунок лише 25.10.2024 після звернення представника позивача, позов подано в межах тримісячного строку звернення до суду.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Апеляційним судом справа розглянута порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, частинами 1-3 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до приписів статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним є питання індексації грошового забезпечення позивача під час проходження військової служби за період з 26.06.2018 року по 28.09.2023.
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, предметом спору якої також є недотриманням законодавства про оплату праці.
Предметом дослідження Верховним Судом було, зокрема, питання строку звернення до суду з таким позовом, по суті якого сформований наступні висновки:
«Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
У рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 викладено правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач 19.11.2024 звернувся до суду із позовом про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2018 року по 28.09.2023.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.06.2018 по 19.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 - у редакції норми частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.06.2018 по 19.07.2022 та передчасно в цій частині залишив позов без розгляду та повернув його позивачу.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися під час звільнення з військової служби, а тому вважає вірними висновки суду про повернення позову в частині позовних вимог, заявлених за період з 20.07.2022 року
Посилання апелянта на те, що відлік строку звернення до суду починається з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП), колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки частиною другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX врегульовано питання щодо строку звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові саме при звільненні.
У цій справі вимоги позивача стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому на спірні правовідносини щодо періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023 розповсюджуються приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. В даному випадку, позивач мав дізнатися про порушення своїх прав під час виплати щомісячного грошового забезпечення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Резюмуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до повернення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог без з'ясування відповідних передумов для цього та, як наслідок, постановлення незаконної ухвали.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії за період з 26.06.2018 року по 19.07.2022 року - скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В інший частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку в частині скасування ухвали суду першої інстанції не підлягає.
В інший частині постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов