16 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13775/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року (головуючий суддя Савченко А.В.)
в адміністративній справі №160/13775/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 28.05.2024 до суду з позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації на підставі абз.1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №121 від 03.05.2024 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час оголошення загальної мобілізації в Україні з 03.05.2024 року та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №135 від 04.05.2024 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно не врахував надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу Міністерства економіки України від 14.12.2023 року №19503.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2024р. №121 "Про призов на військову службу під час мобілізації" щодо призову на військову службу ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано пункт 1.6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 р. №135 щодо зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що станом на час видачі наказу про призов на військову службу по мобілізації позивач мав статус особи, якій надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а отже наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2014 №121 є протиправним, не ґрунтується на Законі та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача. Як наслідок, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 №135 в частині зарахування до списків особового складу та призначення ОСОБА_1 курсантом навчального взводу також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2024 №121.
Разом з тим, порушення права позивача на відстрочку від військової служби під час мобілізації виразилось у прийнятті зазначеного наказу (в частині, що стосується позивача), а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 у не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації - ОСОБА_1 , на підставі абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XIІ. До того ж, право позивача на відстрочку вбачається з наказу Мінекономіки від 14.12.2023 р. № 19503. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідачем-2) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що оскільки наказ уже реалізовано, позивач приступив до виконання службових обов'язків, тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що чинним законодавством не заборонено скасування актів індивідуальної дії, дія яких вичерпана або сплила, якщо вони порушили норми чинного законодавства, ухвалення яких здійснено з порушенням встановлених правових вимог.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Теплобуд-2" звернулося до Міністерства економіки України з обґрунтуванням до списку військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання ТОВ "Теплобуд-2". Під номером 2 у списку зазначений ОСОБА_1 .
Листом від 09.11.2023 №3431/02-22-23 Генеральним штабом Збройних Сил України погоджено список військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання ТОВ "Теплобуд-2".
Міністерство економіки України видало наказ від 14.12.2023р. №19503 "Про бронювання військовозобов'язаних за ТОВ "Теплобуд-2", «Теплобуд-1».
Відповідно до наказу Мінекономіки від 14.12.2023р. №19503, наказано:
1. забронювати за ТОВ Теплобуд-2". ТОВ "Теплобуд-1" на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначених товариствах, за списками, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційні номери 300/1/С/33644, 300/1/С/33646 від 23.11.2023).
2. Надати заброньованим згідно з пунктом І цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 03.05.2024 №121 "Про призов на військову службу під час мобілізації" відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", керуючись ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 15.12.2021 №1333, призвано на військову службу під час оголошення загальної мобілізації в Україні з 03.05.2024 року та направити для проходження військової служби до військової частини - НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_2 , 1988 р.н.
Згідно з витягом з наказу начальника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 №135, солдата ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 06.02.2023 року №59/2023 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", призначити на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.05.2024 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 04.05.2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом І у сумі 2470 гривень, шик "солдат". Підстава: іменний список ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.05.2024 року.
10.05.2024 року представник позивача звернулась до Міністерства оборони України із скаргою на неправомірні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно незаконної примусової мобілізації заброньованої особи, в якій просила доручити ІНФОРМАЦІЯ_5 скасувати незаконний наказ про мобілізацію (про призов військовозобов?язаних па військову службу під час проведення мобілізації) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 . 2. Доручити Військовій частині НОМЕР_1 повернути громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 до його постійного місця проживання - до міста Миколаєва Миколаївської області - для продовження виконання посадових обов'язків на підприємстві критичної інфраструктури.
З аналогічною скаргою представник позивача звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_7 з прав людини, ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024р. представника позивача повідомлено про результати розгляду скарги від 10.05.2024р., в якому зазначено, що можливість повернути громадянина ОСОБА_1 до його постійного місця проживання на даний час відсутня у зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_9 і на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 року № 135 вказаний громадянин зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №121 від 03.05.2024 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII, Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII містить визначення понять "мобілізація" та "особливий період", згідно яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч.1, 2 ст.4 ЗУ №3543-XII).
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (ч.5 ст.4 ЗУ №3543-XII).
Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти (ст.2 ЗУ №3543-XII).
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч.1 ст.1 ЗУ №2232-XII).
Згідно частини 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частина 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) за направленням або за призовом (ч.2 ст.2 ЗУ №2232-XII).
Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (п.4 ч.1 ст.24 ЗУ №2232-XII).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом №3543-XII (ч.1 ст.39 ЗУ №2232-XII).
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.2 ч.1 ст.23 ЗУ №3543-ХІІ)
Бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (ст.24 ЗУ №3543-ХІІ).
Частиною 3 статті 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ передбачено, що порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Порядок бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 (Порядок №76).
Згідно з пунктом 2 Порядку №76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Відповідно до пункту 3 Порядку №76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Таким чином, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення №154) передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Приписами пункту 9 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них.
Положенням пунктів 80 - 81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку).
При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
В той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.
Згідно з пунктом 3 Порядку №76 заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку; шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних відповідно до наказу Мінекономіки від 14.12.2023р. №19503.
Тобто, наявність наказу Мінекономіки від 14.12.2023р. №19503, яким позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про те, що відносно позивача була проведена визначена законодавством процедура бронювання, надання відстрочки від призову позивачу погоджене Генеральним штабом Збройних Сил України.
Водночас, з листа відповідача від 10.05.2024 р. №3782, 29.04.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 повідомив ТЦК по внесення його до списку бронювання, однак відповідач на свій розсуд дійшов висновку про нечинність бронювання.
Матеріали справи не містять доказів визнання протиправним та скасування наказу Мінекономіки від 14.12.2023р. №19503.
Водночас, згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 03.05.2024 №121 "Про призов на військову службу під час мобілізації" відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", керуючись ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 15.12.2021 №1333, призвано на військову службу під час оголошення загальної мобілізації в Україні з 03 травня 2024 року та направити для проходження військової служби до військової частини - НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_2 , 1988 р.н.
Відповідно до пункту 11 Порядку №76 з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Однак, у порушення вимог частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, Порядку №76, достеменно володіючи інформацією про надання відстрочки позивачу, відповідач протиправно прийняв рішення про призов на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач протиправно прийняв наказ "Про призов на військову службу під час мобілізації", а тому протиправний наказ слід скасувати. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, відповідач, приймаючи наказ від 03.05.2024 р. №121, не надав оцінки тому, що на час прийняття наказу Мінекономіки був погоджений список Генеральним штабом Збройних Сил України, на підставі якого позивачу було надано витяг з наказу Мінекономіки про його бронювання, який згідно з абзацом 4 пункту 11 Порядку №76, є документом, який підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач станом на час видачі наказу №121 від 03.05.2024 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу мав статус особи, якій надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а отже наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2014 №121 є протиправним, не ґрунтується на Законі та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.
Як наслідок, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 №135 в частині зарахування до списків особового складу та призначення ОСОБА_1 курсантом навчального взводу також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2024 №121.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не заборонено скасування актів індивідуальної дії, дія яких вичерпана або сплила, якщо вони порушили норми чинного законодавства, ухвалення яких здійснено з порушенням встановлених правових вимог, процедура прийняття яких вийшла за межі повноважень уповноваженого органу.
Оскільки пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2024р. №121 "Про призов на військову службу під час мобілізації" (стосовно призову на військову службу ОСОБА_1 ) та пункт 1.6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2024 р. №135 (стосовно зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини), - були прийняті з порушенням встановлених правових норм та процедура прийняття зазначених актів індивідуальної дії вийшла за межі повноважень відповідачів, то такі акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.
Враховуючи, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 року відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору в сумі 1816,80 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.) за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року у справі №160/13775/24 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року у справі №160/13775/24.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року - залишити без змін.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 16.01.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова