23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 314/3697/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 07.10.2024 року (суддя Каряка Д.О., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 07.10.2024 року) в справі №314/3697/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
13.08.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову АА № 00020985 винесену 29.07.2024 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Василенко Д.І., якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Запорізького районного суду Запорізької області.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07.10.2024 року позовну заяву повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що він не пропустив строк звернення до суду, адже дізнався про оскаржувану постанову про притягнення до відповідальності з дати отримання її поштою. Постанову АА № 00020985 від 29.07.2024 року отримано простою поштою 06.08.2024 року, тому відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про порушення строку та не врахував, коли позивач отримав оскаржуване рішення. Суд першої інстанції не встановив підстави подання позову з порушенням строку, не перевірив наявність обставин, що призвели до можливого порушення строку. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував всі обставини у справі, не встановив дійсний факт коли позивачу стало відомо про постанову, зробив передчасний висновок про необґрунтованість наведених підстав для поновлення строку.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції повертаючи позов з підстави неповного виконання позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху, з підстави порушення позивачем строку звернення до суду, виходив з того, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого десятиденного строку, який обчислюється з дня отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції вказував, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Представник позивача оскаржує постанову від 29 липня 2024 року, а до суду звернувся 13 серпня 2024 року, тобто з пропуском 10 денного строку, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не надав, що було однією з підстав для залишення позовної заяви без руху.
Згідно матеріалів справи, 29.07.2024 року посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті старшим державним інспектором Василенко Д.І. стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно штрафу серія АА № 00020985, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. у частині виявлення транспортного засобу, що здійснював рух із перевищенням нормативних параметрів навантаження.
Відповідно до матеріалів справи, постанова серія АА № 00020985 направлена ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановою від 29.07.2024 року АА № 00020985, позивач засобами поштового зв'язку 13.08.2024 року звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.09.2024 позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано п'ятиденний строк для усунення недоліків позову, зокрема вказано, що позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення подана та підписана представником позивача за договором про надання правової допомоги - адвокатом Ковальовим Д.В. Згідно частини 4 статті 59 КАС України, повноваження адвоката як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Обов'язковим документом для підтвердження повноважень адвоката як представника в адміністративному судочинстві є або відповідна довіреність, або ордер, що виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До позовної заяви не долучено документу на підтвердження повноважень представника, оскільки як вбачається з копії Ордеру серії АР № 1192349 та договору про надання правової допомоги, позивач ОСОБА_2 доручає на підставі договору про надання правової допомоги адвокату Ковальову Д.В. представляти його інтереси в Вільнянському районному суді Запорізької області. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАСУ у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Представник позивача оскаржує постанову від 29 липня 2024 року, а до суду звернувся 13 серпня 2024 року, тобто з пропуском 10 денного строку, однак, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не надав.
07.10.2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Ковальовим Д.В. надано заяву про усунення недоліків позову, надано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 29.08.2024 року, ордер на надання правничої допомоги № 1192349 від 12.08.2024 року щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у Запорізькому районному суді Запорізької області, адвокатом Ковальовим Д.В. повідомлено про реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Також усуваючи недоліки позову надано уточнену позовну заяву в якій пояснено, що справа про адміністративне правопорушення розглянута без участі ОСОБА_1 , постанова від 29.07.2024 року АА № 00020985 отримана засобами поштового зв'язку 06.08.2024 року, з позовом звернувся також засобами поштового зв'язку 13.08.2024 року, тобто без порушення відведеного строку.
Ухвалою від 07.10.2024 року повернуто позовну заяву з підстави неповного виконання вимог ухвали від 27.09.2024 року та відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.
Згідно з частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачене оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення з врахуванням порядку та строку встановленого цим же Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Вищеприведені норми встановлюють строк звернення до адміністративного суду, такий строк складає десять днів та обчислюється з дня набрання постановою законної сили.
Вищевказана норма містить визначення «протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили», яким законодавець передбачив, що строк звернення до суду може обраховуватись не обов'язково від моменту винсеення постанови про накладення адміністративного стягнення аз моменту набрання нею законної сили. Передбачено, що строк звернення до суду може обраховуватись від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Тобто встановлено строк оскарження постанов про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У свою чергу передбачено, що постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Не встановлено, що постанову від 29.07.2024 року АА № 00020985 вручено у день її винесення 29.07.2024 року. З пояснень позивача встановлено, що постанова ним отримана 06.08.2024 року, у цей день вона набрала законної сили та починається обрахунок десятиденного строку для її оскарження. Кінцевим днем подання позову буде 16.08.2024 року. З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду за допомогою засобів поштового зв'язку 13.06.2024 року, тобто без порушення відведеного строку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи, є не спростованим, що ОСОБА_1 дізнався про постанову від 29.07.2024 року АА № 00020985 06.08.2024 року.
Суд встановлює подання позивачем позовної заяви у відведений строк.
Також варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, що, як вказує суд першої інстанції впливає на діяльність держави та людини.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Надалі Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв'язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
Суд вказує, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 29.07.2024 року АА № 00020985 направлено йому поштою, отримано ним засобами поштового зв'язку, позов до суду подано засобами поштового зв'язку у Запорізькому районі. У такому разі, при обрахунку строків слід враховувати запровадження в Україні воєнного стану, перебої у роботі поштового оператора тощо.
Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 120, 122, 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 07.10.2024 року в справі №314/3697/24 - скасувати.
Справу № 314/3697/24 направити для продовження розгляду до Запорізького районного суду Запорізької області.
Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова