24 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4773/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 285709,53 грн, в тому числі до державного бюджету - 1360,00 грн., до місцевого бюджету 284349,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем перед бюджетом рахується податковий борг на загальну суму 285709,53 грн, зокрема за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 284349,53 грн та адміністративні штрафи та санкції на суму 1360,00 грн. Оскільки вказана сума є узгодженою, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався. Ухвала про відкриття провадження направлена за адресою державної реєстрації відповідача, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Частиною 1статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу, частиною 11 якої визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином, однак відзив ним не подано, за таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Так, податковим органом було складено Акт №902/Ж5/24-13-24-04/2999821296 від 31.01.2024 р. документальну планову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р.
Так вказаною перевіркою встановлено порушення :
- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) - не забезпечено платником податків - фізичною особою надання, зберігання первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;
- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85, пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI- не забезпечено платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 надання, зберігання первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а саме Книгу обліку доходів для платників єдиного податку;
- п.296.3 ст.296 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) - не подання декларацій платника єдиного податку 3 групи за 1 півріччя 2017 року та три квартали 2017 року, несвоєчасного подання декларацій платника єдиного податку 3 групи за 1 півріччя 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, три квартали 2019 року (6 шт.);
- п.п. 292.1.1 п.292.1, ст.292, п.292.6 ст.292, пп.293.3.2 п.293.3 ст.293 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - донараховано єдиний податок на загальну суму 199128,43 грн., в тому числі за період 2 кв. 2017 р. 2017 року в сумі 14750,00 грн., за 3 кв. 2017 року в сумі 24822,00 грн., за 4 кв. 2017 року в сумі 7851,33 грн., за період 1 кв. 2018 року в сумі 9476,25 грн., за період 2 кв. 2018 року в сумі 66457,20 грн., за період 3 кв. 2018 року в сумі 46765,50 грн., за період 4 кв. 2018 року в сумі 26770,90 грн., за 4 кв. 2019 року в сумі 2235,25 грн.;
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 р. (із змінами та доповненнями) - несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік та неподання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (2 шт.);
- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011р. за №1562/20300 - не повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку платника податків про об'єкт оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.
При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку платника податків - фізичної особи, яка перевірялася, керівником контролюючого органу ДПС України можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VT (із змінам і доповненнями).
За результатами акту перевірки позивачем винесено податкові повідомлення - рішення :
- форми "ПС" від 29.02.2024 р. № 00000/1900/Ж10/24-13-24-04 за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 2040,00 грн;
- форми "Р" від 29.02.2024 р. № 00000/1898/Ж10/24-13-24-04 за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 248910,54 грн;
- форми "ПС" від 29.02.2024 р. № 00000/1902/Ж10/24-13-24-04 за платежем адміністративні штрафи та санкції на суму 1020,00 грн;
- форми "ПС" від 29.02.2024 р. № 00000/1903/Ж10/24-13-24-04 за платежем адміністративні штрафи та санкції на суму 340,00 грн.
Окрім того, нараховано пеню у розмірі 33398,99 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача та вручено останньому.
У зв'язку із наявністю податкового боргу позивачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 05.04.2023 року №0000477-1303-2413, яку було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, та вручено останньому.
Таким чином, станом на дату подання позову відповідач має узгоджений податковий борг на суму 285709,53 грн.
Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Наявності обставини з оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій судом не встановлено та доказів їх оскарження відповідач не надав.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку із наявністю податкового боргу позивачу було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 05.04.2023 року №0000477-1303-2413, яку було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення, та вручено останньому.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов'язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума спірних податкових зобов'язань в розмірі 285709,53 грн, утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується розрахунком заборгованості, витягів з інтегрованої картки платника податку, рішення про застосування фінансових санкцій, акту перевірки за відповідачем та складає 285709,53 грн.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити спірний податковий борг в сумі 285709,53 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість у сумі 285709,53 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 285709,53 грн, в тому числі до державного бюджету - 1360,00 грн., до місцевого бюджету 284349,53 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м.Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 44057187);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя І.В. Маренич