24 січня 2025 рокуСправа № 580/12029/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,
03.12.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) подав до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) позов, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати п.3 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26.09.2024 №2075 “Про застосування дисциплінарних стягнень», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію», пункту 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1 пункту 7, аб. 1 п. 11 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від08.02.2019 №100, ч. 1 ст. 15, аб.2 ч.1 ст.19 ЗУ “Про звернення громадян» та п. 1 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 №930, яким до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність;
визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №140дск “Про застосування дисциплінарних стягнень відносно окремих поліцейських ГУНП», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18, п. 3,26 ч. 1 ст. 23, ч.1 ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», ч.1 ст. 37 ЗУ “Про дорожній рух», п. 1, 6 ч. 3 ст.1, ч.1, п.7 ст.3, ч.5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1,2 п. 7 р. ІV Порядку проведення службових розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, п.п. 1 п. 6 Розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, аб. 1,2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність», аб. 1 п.2 аб 2,4,5 п.2 п.5 розділу ХХІ Інструкції з організації оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 05.05.2016 №07, п.2,3 12, 28 29 розділу “Завдання та обов'язки» Посадової інструкції заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП, до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №423 о/с, яким полковника поліції ОСОБА_1 , відстороненого від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області 20.11.2024 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ “Про Національну поліцію»;
поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 21.11.2024;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.11.2024 до моменту винесення рішення у справі.
Ухвалою від 17.12.2024 суд повернув ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог щодо оскарження наказу від 26.09.2024 №2075 “Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до заступника начальника відділу міграційної поліції ГУНП полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Ухвалою суду від 17.12.2024 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про: скасування п.2 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №140дск “Про застосування дисциплінарних стягнень відносно окремих поліцейських ГУНП»; наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.11.2024 №423 о/с; поновлення позивача на посаді та стягнення коштів.
13.01.2024 представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позбавляє можливості позивача оперативно реагувати на надання чи відмову у наданні доказів, що мають значення для правильного вирішення справи. Залежно від цього, звертатись до суду з іншими клопотаннями, які підлягають вирішенню на стадії підготовчого провадження. Також представник позивача позивач стверджує, що не має можливості брати участь у дослідженні доказів, які не надані представнику позивача з посиланням на віднесення їх до матеріалів, що містять охоронювану законом таємницю.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Заявлений позивачем спір не входить до виключного переліку справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до ч.4 ст.12 КАС України.
Крім того, фактичні обставини встановлюються на підставі доказів.
Однак, згідно з вимогами ч.2 ст.72 КАС України усні пояснення сторін не є засобом доказування.
Частинами 1, 2 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, перевірку доводів та аргументів учасників, встановлення фактичних обставин спору, які мають значення для правильного вирішення спору, можливо встановити виключно на підставі письмових доказів. Тобто спірні обставини можуть бути підтверджені письмовими доказами, які у т.ч. суд витребовує під час здійснення підготовки справи до судового розгляду в порядку дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин спору.
Викладені в позовній заяві та заявах по суті доводи та аргументи дозволяють суду встановити правову позицію без виклику учасників у судове засідання.
Посилання представникам позивача на відсутність можливості оперативно реагувати на надання чи відмову у наданні доказів, суд вважає необґрунтованим, оскільки представник позивача має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд», який відображає хід розгляду справи та заявлені клопотання і подані докази.
Також, позивач та його представник не позбавлені можливості ознайомитись із матеріалами справи у письмовому вигляді.
На підставі ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на вимоги ст.ст.12, 257 КАС України, враховуючи характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог та предмету доказування, обсяг наданих доказів, відсутні підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у рішеннях зазначає, що гарантія публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі “Axen v. Germany» (“Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі “Varela Assalino v. Portugal» (“Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Також у рішенні від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and others v. Finland» ЄСПЛ зазначив, що заявники не були позбавлені можливості вимагати усний розгляд справи, хоча приймати рішення про необхідність його проведення належало суду (mutatis mutandis, справа «Мартіні» (Martinie). Адміністративні суди вказали на причини непроведення усного розгляду. Оскільки заявникам була надана значна можливість висувати свої доводи у письмовій формі і коментувати зауваження, подані іншою стороною, Суд вважає, що вимоги справедливості судового розгляду були дотримані і дозволили не проводити усного слухання. Таким чином, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з непроведенням усного розгляду справи не мало місця.
Тому суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.2-12, 72-76, 243, 248, 259-263 КАС України, суд
1. Залишити без задоволення клопотання представника ОСОБА_1 від 13.01.2025 (вх. від 14.01.2025 №1681/25) про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів.
2. Копію ухвали направити учасникам спору.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяОлексій РІДЗЕЛЬ