23 січня 2025 року справа № 580/8131/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії,
16.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Стаценка Джамала Руслановича з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період з 28.05.2024 по 21.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення з приводу нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за період з 28.05.2024 по 21.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Обгрунтовуючи позовну заяву, представник зазначив, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Позивач 28.06.2023 отримав вогнепальне поранення лівої ділянки лопатки та плеча з масивним дефектом м'яких тканин. У період з 28.05.2024 по 21.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та реабілітації, проте в порушення вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 не був включений до наказу «Про виплату додаткової винагороди». Вважає, що позивач має право на виплату винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за спірний період з розрахунку 100 000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Тому стверджує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність. За захистом прав та інтересів позивача звернувся до суду.
Ухвалою від 21.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Відповідач відзив на позов до суду не подав. Копію ухвали від 21.08.2024 отримав 22.08.2024 (наступний робочий день, оскільки ухвала надійшла до електронного кабінету відповідача після закінчення операційного дня), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України).
28.06.2023 позивач під час проходження військової служби отримав вогнепальне поранення лівої ділянки лопатки та плеча з масивним дефектом м'яких тканин, що підтверджується довідкою форми № 100 від 28.06.2023, актом від 05.08.2023 № 125-2023 про нещасний випадок (випадок поранення), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби форми Нвс-1 та актом від 05.08.2023 № 125-2023 розслідування про нещасний випадок (випадку поранення) форма Нвс-5.
Відповідно до виписки Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1245 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач у зв'язку із захворюванням та направленням в стаціонар перебував на стаціонарному лікуванні з 28.05.2024 по 11.06.2024. Повний діагноз: залишкові явища після вибухової травми (28.06.23): вогнепального осколкового дотичного поранення м'яких тканин лівого надпліччя, операцій: первинної хірургічної обробки ран (26.06.23), повторної хірургічної обробки рани надпліччя (13.07.23)-, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, лівобічного брахіоплекситу з невропатією плечового нерва, скаленус-синдромом, вираженим больовим синдромом. Посттравматичний стресовий розлад.
Також у виписці Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1245 у графі «Анамнез» зазначено, зокрема, ВЛК № 1170 14.08.23 потребує відпустки на 30 календарних діб. ВЛК № 3593 21.09.23 потребує лікування в умовах клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на 21 день, де лікувався 22.09-12.10.23. ВЛК № 405 20.10.23 визнаний придатним до військової служби.
11.06.2024 проведено ВЛК. Потребує реабілітації (продовження лікування) в умовах клінічного санаторію Державної прикордонної служби України « ІНФОРМАЦІЯ_2 », АДРЕСА_1 терміном на 10 днів.
Згідно з довідкою госпітальної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) від 11.06.2024 № 609 позивачу постановлено діагноз: залишкові явища після вибухової травми (28.06.23): вогнепального осколкового дотичного поранення м'яких тканин лівого надпліччя, операцій: первинної хірургічної обробки ран (26.06.23), повторної хірургічної обробки рани надпліччя (13.07.23)-, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, лівобічного брахіоплекситу з невропатією плечового нерва, скаленус-синдромом, вираженим больовим синдромом. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Потребує реабілітації (продовження лікування) в умовах санаторію Державної прикордонної служби України « ІНФОРМАЦІЯ_2 », АДРЕСА_1 на десять календарних днів.
Відповідно до виписки санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) № 1250 із медичної карти стаціонарного хворого позивач у зв'язку із захворюванням та направленням в стаціонар перебував на стаціонарному лікуванні з 12.06.2024 по 21.06.2024. Повний діагноз: залишкові явища після вибухової травми (28.06.23): вогнепального осколкового дотичного поранення м'яких тканин лівого надпліччя та операцій: ПХО ран (26.06.23), повторної хірургічної обробки рани надпліччя (13.07.23)- у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, лівобічного брахіоплекситу з невропатією плечового нерва, скаленус-синдромом. Посттравматичний стресовий розлад.
Позивач звернувся до відповідача із рапортом від 22.06.2024 щодо включення його до наказу «Про виплату додаткової винагороди» та просив нарахувати виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) пов'язаним із захистом Батьківщини за період з 28.05.2024 по 21.06.2024.
До рапорту додав копії первинної медичної карти (форма № 100), копію довідки госпітально-лікарської комісії від 11.06.2024 № 609, виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 11.06.2024 № 1245, виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 21.06.2024 № 1250, актів форми Нвс-1 № 125-2023 та Нвс-5 № 125-2023 від 05.08.2023.
28.06.2024 позивач звертався до контактного центру Державної прикордонної служби України з приводу включення до наказу «Про виплату додаткової винагороди».
Відповідач листом від 05.07.2024 № 13/Т/645/705 повідомив позивача, що враховуючи дані долученої до рапорту від 23.06.2024 № 22.2/34166/24-Вн медичної документації позивач знаходився з 28.05.2024 по 21.06.2024 на стаціонарному лікуванні з приводу захворювання, а це в свою чергу не підпадає під вимоги абзацу другого пункту тринадцятого Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726. Таким чином, відсутні законні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за період вказаний у вищезгаданому рапорті.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач в особі свого представника звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону № 2232-XII передбачено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ).
Згідно статей 1, 2 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому (та станом на час розгляду справи) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України» прийнята постанова від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Постанову доповнено пунктом 1-2 згідно з Постановою КМ № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі Особливості виплати № 729).
Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба) (п. 1 Особливості виплати № 729).
Відповідно до п. 13 Особливостей виплати № 729 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
Винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення (п. 14 Особливостей виплати № 729).
Як встановив суд, позивач 28.06.2023 отримав вогнепальне поранення лівої ділянки лопатки та плеча з масивним дефектом м'яких тканин. Позивач з 28.05.2024 по 11.06.2024 у зв'язку із захворюванням перебував на стаціонарному лікуванні у Львівському військово-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України; з 12.06.2024 по 21.06.2024 у зв'язку із захворюванням перебував на стаціонарному лікуванні в санаторії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ).
З аналізу пункту 1-2 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, а саме:
пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
факт перебування на стаціонарному лікуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як встановив суд, згідно з довідкою госпітальної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) від 11.06.2024 № 609 поранення позивача, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Разом з тим, суд врахував, що пункт 1.1 глави 1 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402) визначає, що медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу II Положення № 402, для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки (пункту 6.6 глави 6 розділу II Положення № 402).
Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями (Абзац п'ятий пункту 6.8 глави 6 розділу II Положення № 402).
Відповідно до п. 6.12. глави 6 розділу II Положення № 402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Відповідно до п. 6.13. глави 6 розділу II Положення № 402 загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно з п. 6.14. глави 6 розділу II Положення № 402 відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням керівників ТЦК та СП можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби або для вирішення питання про потребу у наданні відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення нормами Порядку № 260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Втім, в матеріалах справи відсутній висновок ВЛК військової частини, на підставі якого позивачу була надана відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення.
З виписки Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1245 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та з виписки санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ) № 1250 із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що позивач з 28.05.2024 по 21.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із захворюванням.
Крім того, суд врахував, що з виписки Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1245 вбачається, що після отримання зазначеного поранення щодо позивача були прийняті висновки ВЛК № 1170 14.08.23 (потребує відпустки на 30 календарних діб); ВЛК № 3593 21.09.23 (потребує лікування в умовах клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на 21 день, де лікувався 22.09-12.10.23); ВЛК № 405 20.10.23 (визнаний придатним до військової служби). Тобто було дотримано процедуру перебування позивача у відпустках для лікування після поранення.
При цьому, надані представником у справі докази не підтверджують обставини перебування позивача у період з 28.05.2024 по 21.06.2024 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я саме у відпустці для лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, як того вимагає закон.
Тому, підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 за період з 28.05.2024 по 21.06.2024, виходячи з розрахунку 100 000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відсутні.
Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач порушив права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди, а позивач протилежного не довів, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО