Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 січня 2025 р. № 520/24637/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2022 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 з застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати індексації;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 01.01.2023 по 27.03.2023, з 13.04.2023 по 27.04.2023, з 24.07.2023 по 14.08.2023, з 29.01.2024 по 22.02.2024, з 27.02.2024 по 20.03.2024, за час перебування на стаціонарному лікуванні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 01.01.2023 по 27.03.2023, з 13.04.2023 по 27.04.2023, з 24.07.2023 по 14.08.2023, з 29.01.2024 по 22.02.2024, з 27.02.2024 по 20.03.2024, за час перебування на стаціонарному лікуванні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2022 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 з застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 01.01.2023 по 27.03.2023, з 13.04.2023 по 27.04.2023, з 24.07.2023 по 14.08.2023, з 29.01.2024 по 22.02.2024, з 27.02.2024 по 20.03.2024, за час перебування на стаціонарному лікуванні. Право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн позивач обґрунтовує наявністю довідки гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій встановлено зв'язок поранення позивача з захистом Батьківщини. Також, позивач вважає, що має право на нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати індексації. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 16.09.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у відповідача дані щодо індексації грошового забезпечення за спірний період; дані щодо обставин поранення позивача та нарахування додаткової винагороди до 100000 грн.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 28.02.2024 ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 видана довідка про обставини травми № 833 про отримання 30.11.2022 множинних вогнепальних поранень грудної клітки праворуч, правого надпліччя з багатоуламковим переломом ключиці, пов'язаних з вчиненням кримінального правопорушення, що є наслідком вживання наркотичних речовин. Тілесні ушкодження ОСОБА_1 спричинені навмисно самому собі при спробі самогубства. Відповідач зазначив, що, оскільки отримані позивачем поранення жодним чином не пов'язані з бойовим травмуванням, не мають жодного відношення до захисту Батьківщини, натомість отримані ОСОБА_1 під час спроби самогубства під дією алкоголю та наркотичних речовин, відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за час лікування, як того вимагає формулювання постанови КМУ №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Також, відповідач виклав заперечення проти позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення позивача та виплати йому індексації грошового забезпечення. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Також, відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою суду від 24.10.2024 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору залишено без задоволення. Заяву Військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку задоволено. Поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на подання відзиву на адміністративний позов та долучено відзив на адміністративний позов до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 29.10.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 : довідку про обставини травми № 23/833 від 28.02.2024, видану командиром Військової частини НОМЕР_1 , на підставі якої складено довідку гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, видану Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій зазначено, що поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язане з захистом Батьківщини; в разі наявності у Військової частини НОМЕР_2 довідки про обставини травми ОСОБА_1 , в якій зазначено про отримання ОСОБА_1 травми внаслідок спроби самогубства, вчиненого у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, письмові пояснення щодо підстав видачі довідки про отримання ОСОБА_1 поранення, що пов'язане з захистом Батьківщини. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду витребувані судом документи протягом семи календарних днів з дня отримання копії ухвали.
Військова частина НОМЕР_2 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надала до суду лист, в якому повідомила, що у зв'язку з великим документообігом, навантаженістю роботи, внаслідок технічної помилки складено довідку військово-лікарської комісії № 7239 від 19.09.2024 з невірно вказаним причинно-наслідковим зв'язком отриманого поранення ОСОБА_1 .
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки в період з 30.12.2024 по 12.01.2025 включно та з 14.01.2025 по 21.01.2025 включно суддя перебував у відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 за мобілізацією, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Відповідно до медичної карти № 90 форми № 300, наявної в матеріалах справи, 30.11.2022 ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення. (а.с. 28-29)
У спірні періоди з 01.01.2023 по 27.03.2023, з 13.04.2023 по 27.04.2023, з 24.07.2023 по 14.08.2023, з 29.01.2024 по 22.02.2024, з 27.02.2024 по 20.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням в різних медичних закладах , що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до довідки про обставини травми № 23/833 від 28.02.2024, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , рядовий ОСОБА_1 30.11.2022 отримав множинні вогнепальні наскрізні поранення грудної клітки праворуч, правого надпліччя з багатоуламковим переломом правої ключиці; посттравматичний пульмоніт верхньої долі правої легені правобічну плечову плексопатію з переважним ураженням проксимальних відділів правої верхньої кінцівки; суїцидальна спроба. У довідці зазначено, що за обставин 30 листопада 2022 року близько 23 години 20 хвилин, перебуваючи в місці відпочинку в районі населеного пункту Колісниківка Куп'янського району Харківської області ОСОБА_1 здійснив спробу самогубства, шляхом здійснення черги пострілів зі своєї штатної зброї автомату АК-74, внаслідок необережного поводження зі зброєю. Травмування, отримане під час проходження військової служби, не пов'язане з виконанням службових обов'язків та захистом Батьківщини під час ведення бойових дій, пов'язане з вчиненням кримінального правопорушення, є наслідком вчинення дій, внаслідок вживання наркотичних речовин. Тілесні ушкодження спричинені собі навмисно. (а.с. 47).
Також, у матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, видана Військовою частиною НОМЕР_2 , у якій зазначається, що поранення (контузія, травма або каліцтво), отримане ОСОБА_1 30.11.2022, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №23/833 від 28.02.2024 видана командиром військової частини НОМЕР_1 ); поранення кваліфікується як тяжке. (а.с. 50)
За доводами позивача, він має право на отримання додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 01.01.2023 по 27.03.2023, з 13.04.2023 по 27.04.2023, з 24.07.2023 по 14.08.2023, з 29.01.2024 по 22.02.2024, з 27.02.2024 по 20.03.2024, за час перебування на стаціонарному лікуванні.
Однак, відповідачем не було здійснено нарахування та виплату позивачу спірної додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в зазначені періоди.
Також, позивач зазначив, що відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно та щодо виплати виплати індексації за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, нездійснення йому перерахунку та виплати грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2022 по 20.05.2023 та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2022 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, та зобов'язання вчинити відповідні дії, суд зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивач зазначив, що в спірний період з 01.03.2022 по 20.05.2023 відповідачем виплачувалося позивачу грошове забезпечення без урахування показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку нарахованого та виплаченого окладу та військовим званням та посадового окладу позивачу за спірний період (з березня 2022 року по травень 2023 року) нараховувалося грошове забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму в розмірі - 1 762,00 грн. (а.с. 96)
За доводами відповідача, позивачу нараховувалася грошове забезпечення в належному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 (1 762,00 грн).
За доводами позивача, відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.
Отже, з 29.01.2020 р. - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, розміри грошового забезпечення визначаються виконавчим органом влади (КМУ України), а не законами.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року по справі №380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.
З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2 481 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2 684 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п. 4 Постанови №704, в зв'язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою № 481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Установлення Законами України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, зважаючи на вищевикладені норми законодавства, враховуючи межі позовних вимог, суд зазначає, що, позивач має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення з використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року в період з 01.03.2022 по 19.05.2023, а саме з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно.
Натомість, у подальшому, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 № 481, що набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підставі для перерахунку грошового забезпечення позивача з 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 з застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та зобов'язання вчинити відповідні дії, суд зазначає наступне.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі за текстом - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Нормами ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За приписами ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, з наявної в матеріалах справи довідки про виплату грошового забезпечення позивачу від 19.10.2024 № 22/4612 судом встановлено, що за період з березня 2022 року по грудень 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася індексації грошового забезпечення, виходячи з базового місяця - березень 2018 року. (а.с. 95)
Однак, позивач не погоджується з відповідним розрахунком виплаченої йому індексації грошового забезпечення.
Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі за текстом - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що позивач, будучи обізнаним про підвищення свого грошового забезпечення, зокрема, з 01.01.2022 та з 01.01.2023, в даній справі заявив позовні вимоги, зокрема, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Як вже зазначалося судом, позовні вимоги в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що зазначені суми грошового забезпечення на даний час не є перерахованими та нарахованими, що виключає можливість розрахунку індексації з належного позивачу грошового забезпечення.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині виплати позивачу індексації за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням положень абзаців 4, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, є передчасними та заявлені на майбутнє, оскільки грошове забезпечення за спірний період позивачу ще не є перерахованим та виплаченим, що позбавляє можливості здійснити розрахунок індексації позивача, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Суд зазначає, що для здійснення компенсації доходу необхідна наявність декількох умов, зокрема: дохід має бути нарахований, але не виплачений та грошовий дохід не повинен мати разового характеру.
Суд зауважує, що нарахування та виплата суми індексації грошового забезпечення є первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати суми доходу.
Аналогічний висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17, від 10.02.2020 по справі № 134/87/16-а, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а та від 01.04.2021 по справі №120/4555/18-а.
Так, оскільки заявлені позивачем в даному адміністративному позові вимоги щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, то й відсутні підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Більш того, позовна заява та матеріали справи не містять відомостей щодо виплати позивачу інших сум індексації грошового забезпечення з порушенням строків виплати.
Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 01.01.2023 по 27.03.2023, з 13.04.2023 по 27.04.2023, з 24.07.2023 по 14.08.2023, з 29.01.2024 по 22.02.2024, з 27.02.2024 по 20.03.2024, за час перебування на стаціонарному лікуванні, та зобов'язання здійснити відповідні виплати, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі за текстом - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п. 11 Розділу XXXIV. «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до п. 12 Порядку, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Аналіз наведених вище норм дозволяє суду зробити висновок, що нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачається, зокрема, за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 за мобілізацією, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Відповідно до медичної карти № 90 форми № 300, наявної в матеріалах справи, 30.11.2022 ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення. (а.с. 28-29)
ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_2 з 01.12.2022 до 08.12.2022 з діагнозом множинні вогнепальні поранення грудної клітини праворуч, правого надпліччя з багатоуламковим переломом ключиці; правобічна плечова плексопатія; розлад психіки внаслідок вживання психостимуляторів (амфетамін); стан відміни алкоголю з делірієм; суїцідальна спроба, що не заперечується сторонами.
З 09.12.2022 до 23.12.2022 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КП “Обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Полтавської обласної ради з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання стимуляторів зі шкідливими наслідками для здоров'я. (а.с. 37-38)
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 16.01.2023 ОСОБА_1 у період з 23.12.2022 по 16.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні за наслідком вогнепального поранення. (а.с. 35-36)
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3412 ОСОБА_1 у період з 05.03.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - стержневий остеоміеліт правої ключиці, після отриманого поранення. (а.с. 39-40)
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1622 ОСОБА_1 у період з 13.04.2023 по 27.04.2023 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - інфікована рана правого надпліччя, за наслідком вогнепального поранення. (а.с. 41)
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2911 ОСОБА_1 у період з 24.07.2023 по 14.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - правобічна проксимальна брахіоплексопатія внаслідок вогнепального поранення правого передпліччя. (а.с. 43-44)
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №460 ОСОБА_1 у період з 29.01.2024 по 22.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у ДП “Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» за наслідком поранення (а.с. 45-46).
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 24800 ОСОБА_1 у період з 27.02.2024 по 20.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом - перелом акроміального кінця правої ключиці, за наслідком вогнепального поранення. (а.с. 48-49)
Відповідно до довідки про обставини травми №23/833 від 28.02.2024, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , рядовий ОСОБА_1 30.11.2022 отримав множинні вогнепальні наскрізні поранення грудної клітки праворуч, правого надпліччя з багатоуламковим переломом правої ключиці; посттравматичний пульмоніт верхньої долі правої легені; правобічну плечову плексопатію з переважним ураженням проксимальних відділів правої верхньої кінцівки. Суїцидальна спроба. У довідці зазначено, що за обставин 30 листопада 2022 року близько 23 години 20 хвилин, перебуваючи в місці відпочинку в районі населеного пункту Колісниківка Куп'янського району Харківської області ОСОБА_1 здійснив спробу самогубства, шляхом здійснення черги пострілів зі своєї штатної зброї автомату АК-74, внаслідок необережного поводження зі зброєю. Травмування отримане під час проходження військової служби, не пов'язане з виконанням службових обов'язків та захистом Батьківщини під час ведення бойових дій. Пов'язане з вчиненням кримінального правопорушення, є наслідком вчинення дій, внаслідок вживання наркотичних речовин. Тілесні ушкодження спричинені собі навмисно. (а.с. 47)
Також, у матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії №7239 від 19.08.2024, в якій зазначається, що поранення (контузія, травма або каліцтво), отримане ОСОБА_1 30.11.2022, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини травми №23/833 від 28.02.2024 видана командиром військової частини НОМЕР_1 ); поранення кваліфікується як тяжке. (а.с. 50)
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи містяться дві протилежні за змістом довідки про обставини травми позивача. У довідці № 23/833 від 28.02.2024, виданій Військовою частиною НОМЕР_1 , зазначено про отримання ОСОБА_1 травм внаслідок вчинення спроби самогубства під дією наркотичних речовин, що не пов'язане з виконанням службових обов'язків та захистом Батьківщини під час ведення бойових дій. Натомість, у довідці гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, що видана Військовою частиною НОМЕР_2 , зазначено, що поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язане з захистом Батьківщини. При цьому, у зазначеній довідці міститься посилання на довідку про обставини травми № 23/833 від 28.02.2024, видану командиром Військової частини НОМЕР_1 .
За доводами відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ), викладеними у відзиві на позовну заяву, довідка про обставини травми щодо отримання позивачем поранення, пов'язаного з захистом Батьківщини, позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 не видавалася, оскільки отримане позивачем поранення 30.11.2022 було пов'язане зі спробою самогубства, внаслідок вживання позивачем наркотичних речовин.
Ухвалою суду від 29.10.2024 було витребувано у Військової частини НОМЕР_2 : довідку про обставини травми № 23/833 від 28.02.2024, видану командиром Військової частини НОМЕР_1 , на підставі якої складено довідку гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, видану Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій зазначено, що поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язане з захистом Батьківщини; в разі наявності у Військової частини НОМЕР_2 довідки про обставини травми ОСОБА_1 , в якій зазначено про отримання ОСОБА_1 травми внаслідок спроби самогубства, вчиненого у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, письмові пояснення щодо підстав видачі довідки про отримання ОСОБА_1 поранення, що пов'язане з захистом Батьківщини. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду витребувані судом документи протягом семи календарних днів з дня отримання копії ухвали.
Військова частина НОМЕР_2 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надала до суду лист, в якому повідомила, що у зв'язку з великим документообігом, навантаженістю роботи, внаслідок технічної помилки складено довідку військово-лікарської комісії № 7239 від 19.09.2024 з невірно вказаним причинно-наслідковим зв'язком отриманого поранення ОСОБА_1 . З огляду на вищевикладене, на адресу 12 Регіональної Військово-лікарської комісії надіслано лист та копію вищезазначеної довідки військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024 разом з виписками з історії хвороби ОСОБА_1 , з метою прийняття експертного рішення. Також, Військова частина НОМЕР_2 надала до суду копію довідки про обставини травми № 23/833 від 28.02.2024, видану командиром Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначається про відсутність причинного зв'язку між пораненням позивача, отриманим 30.11.2022, та захистом Батьківщини.
Так, судом встановлено, що у зв'язку з наявністю в позивача поранення, отриманого ним 30.11.2022, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в наступні періоди: з 09.12.2022 по 23.12.2022, з 23.12.2022 по 16.01.2023 (а.с. 35-36), з 05.03.2023 по 10.03.2023 (а.с. 39-40), з 13.04.2023 по 27.04.2023 (а.с. 41), з 24.07.2023 по 14.08.2023 (а.с. 43-44), з 29.01.2024 по 22.02.2024 (а.с. 45-46), з 27.02.2024 по 20.03.2024 (а.с. 48-49), що підтверджується відповідними медичними документами позивача, наявними в матеріалах справи. Відповідач не заперечує наявність таких обставин.
Разом з тим, матеріали справи містять довідку про обставини травми № 23/833 від 28.02.2024, видану Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно якої рядовий ОСОБА_1 30.11.2022 отримав множинні вогнепальні наскрізні поранення грудної клітки праворуч, правого надпліччя з багатоуламковим переломом правої ключиці; посттравматичний пульмоніт верхньої долі правої легені; правобічну плечову плексопатію з переважним ураженням проксимальних відділів правої верхньої кінцівки; суїцидальна спроба. У довідці зазначено, що за обставин 30 листопада 2022 року близько 23 години 20 хвилин, перебуваючи в місці відпочинку в районі населеного пункту Колісниківка Куп'янського району Харківської області ОСОБА_1 здійснив спробу самогубства, шляхом здійснення черги пострілів зі своєї штатної зброї автомату АК-74, внаслідок необережного поводження зі зброєю. Травмування отримане під час проходження військової служби, не пов'язане з виконанням службових обов'язків та захистом Батьківщини під час ведення бойових дій. Пов'язане з вчиненням кримінального правопорушення, є наслідком вчинення дій, внаслідок вживання наркотичних речовин. Тілесні ушкодження спричинені собі навмисно (а.с. 47).
Зазначеною довідкою встановлено відсутність причинного зв'язку між пораненням, отриманим позивачем 30.11.2022, та захистом Батьківщини.
Зазначене свідчить про перебування позивача на стаціонарному лікуванні, в тому числі в спірні періоди, у зв'язку з пораненням, що не пов'язане з захистом Батьківщини.
Позивач, заявляючи позовну вимогу про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн, зазначив, що підставою для здійснення йому відповідної виплати йому є довідка гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, видана Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій зазначено, що поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язане з захистом Батьківщини.
Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, довідка гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, видана Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій зазначено, що поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язане з захистом Батьківщини, на яку посилається позивач, є такою, що складена Військовою частиною НОМЕР_2 помилково, з помилковим зазначенням причинно-наслідкового зв'язку між пораненням та захистом Батьківщини, про що зазначає Військова частина НОМЕР_2 в листі від 14.11.2024 № 553/6368, наданому на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду про витребування доказів.
Отже, довідка гарнізонної військово-лікарської комісії № 7239 від 19.08.2024, видана Військовою частиною НОМЕР_2 , не приймається судом до уваги.
Аналізуючи вищезазначені норми права через призму фактичних обставин справи, суд встановив, що згідно з наявними в матеріалах справи документами позивач, зокрема, в спірні періоди, перебував на лікуванні у зв'язку з пораненням, що, відповідно до наявної у справі довідки про обставини травми, не пов'язане з захистом Батьківщини, а пов'язане з вчиненням позивачем кримінального правопорушення, спроби самогубства, що є наслідком вживання позивачем наркотичних речовин.
Позивачем зазначених обставин не спростовано.
Суд звертає увагу, що норми Постанови № 168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікування лише у зв'язку з отримання поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов'язаного з захистом Батьківщини.
Підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікування у зв'язку з отримання поранення (контузії, травми чи каліцтва), не пов'язаним із захистом Батьківщини, чинним законодавством не передбачено.
Суд зазначає, що оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні в спірний період у зв'язку пораненням, що не пов'язане з захистом Батьківщини (що встановлено згідно наявних у матеріалах справи медичних документів, в тому числі з довідки про обставини травми), відсутні підстави вважати, що позивач має право на отримання за такий період додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн.
Доказів отримання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного з захистом Батьківщини та, відповідно, перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним з захистом Батьківщини, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні доводи та відповідні документи, що підтверджують факт отримання позивачем поранення (травми, каліцтва, контузії), пов'язаного з захистом Батьківщини, та перебування позивачем у спірний період на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням такого поранення, що б свідчило про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди.
Позивачем у позовній заяві вказані лише загальні доводи щодо бездіяльності відповідача, що виразилася у невиплаті позивачу спірної додаткової винагороди за спірний період, однак жодних обставин та відповідних доказів, з яких суд міг би встановити наявність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди, матеріали справи не містять.
Таким чином доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо наявності протиправної бездіяльності з боку відповідача та щодо наявності в позивача права на отримання спірної додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за спірний період, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, на підставі наявних доказів.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача в цій частині без задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає в нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН