Справа № 367/5674/24
Провадження №1-кп/367/503/2025
Іменем України
24 січня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ірпені кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року за № 12024111050000819 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
встановив:
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Потерпілий підтримав заявлене прокурором клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його підзахисний не причетний до інкримінованих йому дій, стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, які б виправдовували подальше тримання обвинуваченого під вартою, та просив змінити запобіжний захід ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, посилаючись на незадовільний стан здоров'я та похилий вік, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, для забезпечення можливості звернення обвинуваченого до медичного закладу за місцем його проживання.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як видно із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 Ірпінським міським судом Київської області було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який спливає 08 лютого 2024 року.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки санкцією ч.1 ст.115 КК України, передбачено покарання за вказаний злочин, який інкримінується обвинуваченому, у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці проживання, зважаючи на те, що по провадженню не допитаний сам обвинувачений, потерпілий, свідки, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, суддя приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Враховуючи, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання та продовження строку його дії під час досудового слідства та судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_5 .
Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 183,199,331 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 обчислювати з 24 січня 2025 року по 24 березня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1