про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
24 січня 2025 року Справа № 480/211/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Соп'яненко О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, і множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 по 12.05.2023 грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, і множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 15.01.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 123, 160 КАС України, а саме не надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду від 15.01.2025 представником позивача надано заява про усунення недоліків, в якій зазначає, що надає документи, які підтверджують наявність правовідносин, які не обмежені строком на стягнення належних сум грошового забезпечення. До заяви долучає ордер та копію посвідчення офіцера.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з урахуванням уточнення позовних вимог, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі по тексту - Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022), що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, отже, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про вирішення трудового спору та про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Враховуючи те, що позивач отримує щомісяця грошове забезпечення, у період з 19.07.2022 (день набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352) позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, позивач був обізнаний про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум грошового забезпечення.
Також, з матеріалів позову вбачається, що позивача звільнено зі служби 30.05.2023.
У даному випадку позивач через свого представника звернулась до суду із даним позовом 10.01.2025, а тому, з урахуванням ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Виходячи з вищевикладеного, представник позивача взагалі не надає заяву про поновлення строку звернення та не зазначає поважні причини та докази поважності пропуску такого строку для поновлення строку звернення до суду, а тому зазначена заява не підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню та позовна заява підлягає поверненню в частині позовних вимог, а саме:
"визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, і множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, і множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум."
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, і множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, і множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.В. Соп'яненко