за результатами вирішення заяви про відвід
24 січня 2025 року Р і в н е №460/15907/24
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження письмову заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача у відповідності до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн:
- з 01.03.2021 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;
- з 01.03.2022 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- з 01.03.2023 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- з 01.03.2024 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»,
та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії до зміни законодавства.
Ухвалою від 03.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали у спосіб подання суду: 1) документа про сплату судового збору в сумі 3633,60 грн (4844,80 - 1211,20), або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.
21.01.2025 на виконання вказаної ухвали позивачем супровідним листом (вх.№3206/25) подано документи про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до частини восьмої статті 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду, зокрема, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху.
24.01.2025, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі після залишення позовної заяви без руху, суд встановив, що в числі поданих на усунення недоліків позовної заяви документів позивачем долучено заяву про відвід головуючому судді Дорошенко Н.О.
За приписами ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно.
Як встановлено судом, в обґрунтування заяви про відвід позивач вказує, що протиправна бездіяльність відповідача по невиплаті індексації до пенсії почалася з березня 2021 року. І дана протиправна бездіяльність продовжує існувати на сьогодні. Тому вимога судді про сплату судового збору у чотирикратному розмірі за чотири роки не відповідає змісту заявленої вимоги про захист порушених прав позивача, які тривають з 2021 року по даний час. Це одна взаємопов'язана вимога, яка стосується невиплати індексації до пенсії за період з 01.03.2021 по даний час. Покликаючись до положень п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, позивач вважає, що така обставина викликає сумнів в неупередженості судді Дорошенко Н.О., оскільки виходячи із рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі №460/5629/24, судовий збір був сплачений як за одну позовну вимогу немайнового характеру при подібних правовідносинах (суддя Дорошенко Н.О.). Також згідно із судовою практикою, зокрема, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 460/12255/24, від 22.11.2024 у справі № 460/9324/24, судовий збір справлявся з позивачів як за одну позовну вимогу немайнового характеру при існуванні аналогічних обставин справи. Натомість суддя Дорошенко Н.О. хоче стягнути з неї судовий збір у чотирикратному розмірі, що не відповідає вимогам ні закону, ні судової практики інших суддів з розгляду аналогічних справ.
Оцінюючи наведені ОСОБА_1 підстави для відводу судді, суд враховує таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, важливим питанням для реалізації механізму відводу судді є саме об'єктивне та обґрунтоване підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також наявність законних сумнів у неупередженості такого судді.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції “неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) “об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) “суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Суд зазначає, що позивачем до заяви про відвід не долучено жодного доказу на підтвердження та обґрунтування факту прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи чи обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Окрім цього, позивач не вказує, в чому полягає пряма чи опосередкована заінтересованість судді в результаті розгляду справи.
Натомість доводи позивача ґрунтуються на її незгоді з ухвалою суду від 03.01.2025 про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Для відведення судді в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Тому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об'єктивності судді, оскільки відсутні докази щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на “суб'єктивний критерій», так і з погляду на “об'єктивний критерій», сформульовані Європейським судом з прав людини.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.
Суд не встановив наявність обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 КАС України, що могли б стати підставою для відводу судді Н.О. Дорошенко Крім того, суд зазначає, що заявником не надано доказів упередженості або необ'єктивності судді у вирішенні даної справи для цілей відводу на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Водночас, обставини, зазначені позивачем у заяві про відвід судді Дорошенко Н.О., є лише висловленням власної думки (судження) особи, що не може породжувати жодного рішення у справі, на відміну від висновків, сформованих судом за результатами безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів та доводів, наданих сторонами і третіми особами, а відтак, не вказують на будь-яку упередженість чи зацікавленість судді у результатах судового розгляду.
При цьому, незгода позивача із судовими рішеннями у інших судових справах, розгляд яких здійснювався або здійснюється на даний час суддею Дорошенко Н.О., не може бути підставою для відводу судді у цій адміністративній справі та не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності та незалежності суду під час розгляду такої справи, як того вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду та вимоги національного законодавства.
Крім того, суд зауважує, що при постановленні ухвали від 03.01.2025 про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору суд застосував тотожний правовий підхід, який був застосований Верховним Судом у подібних правовідносинах (ухвала від 13.11.2024 у справі №160/6729/24), де Судом позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням індексації пенсії (у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», починаючи з 01.03.2021; у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», починаючи з 01.03.2022; у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023) розцінено як кожну окрему самостійну вимогу немайнового характеру з необхідністю її оплати судовим збором.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Більше того, суд зауважує, що на час подання заяви про відвід та її вирішення судом провадження у справі не відкрите. Тому твердження позивача про існування упередженості чи зацікавленості з боку судді Дорошенко Н.О. є безпідставним.
З огляду на викладене, заява про відвід головуючого судді Дорошенко Н.О. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36-40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Визнати заяву про відвід головуючого судді Н.О. Дорошенко необґрунтованою та передати справу №460/15907/24 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.О. Дорошенко