про повернення позовної заяви в частині
23 січня 2025 року м. Рівне №460/231/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідач щодо визначення базового місяця грудень 2015 року при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 05.10.2022, з урахуванням визначення розміру підвищення грошового доходу (грошового забезпечення) в березні 2018 року, як різниці грошового забезпечення за лютий 2018 року та березень 2018 року з усіма його складовими, які не мають разовий характер та з урахуванням індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, з визначенням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням базового місяця - січень 2008 року, та виплатити позивачу суму індексації з врахуванням виплаченої суми;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 05.10.2022, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням визначення розміру підвищення грошового доходу (грошового забезпечення) в березні 2018 року, як різниці грошового забезпечення за лютий 2018 року та березень 2018 року з усіма його складовими, які не мають разовий характер та з урахуванням індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, з визначенням базового місяця - січень 2008 року.
Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 05.10.2022. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
17.01.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що з метою захисту свого порушеного права на отримання в належному розмірі індексації грошового забезпечення за спірний період він попередньо звертався до суду з відповідним позовом в адміністративній справі № 460/24992/23. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі 460/24992/23 позовну заяву позивача було залишено без руху, а ухвалою від 27.11.2023 - повернуто без розгляду у зв'язку з не усуненням недоліків. Позивач наголошує, що він не реєстрував особистий електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, а тому не отримував судові рішення у справі № 460/24922/23 в електронній формі. Також, ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та від 27.11.2023 не надходили на адресу позивача засобами поштового зв'язку. Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з неотриманням від суду жодної кореспонденції йому не був відомий номер судової справи за його позовом. Натомість, лише 03.01.2025, після звернення до Рівненського окружного адміністративного суду засобами телефонного зв'язку та отримання інформації про номер судової справи за його позовом, позивач ознайомився зі змістом ухвал Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та від 27.11.2023 по справі 460/24992/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет та одразу звернувся до суду з новим позовом.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у вказаній вище заяві, суд зазначає наступне.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Суд зауважує, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до частин першої та другої статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності 19.07.2022, до КЗпП України були внесені зміни.
Так, підпунктом 18 пункту 1 Розділу І Закону № 2352-IX частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесені зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
За висновками Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, які суд застосовує у цій справі.
Згідно з матеріалами справи, позивач перебував на забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 по 05.10.2022.
Тобто, про нараховане та належне до виплати грошове забезпечення (його складові) при виключенні зі складу ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач міг дізнатися під час ознайомлення з відповідним наказом і оскаржити їх до суду протягом трьох місяців з дати ознайомлення з цим наказом.
Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 05.10.2022, адже саме з цієї дати позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, до суду з цим позовом позивач звернувся 07.01.2025.
В свою чергу, покликання позивача на попереднє звернення до суду з аналогічним позовом у справі № 460/24992/23 та відсутність в останнього відомостей про стадію провадження у названій судовій справі жодним чином не вказує та не підтверджує наявність об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Більше того, оцінка таким доводам позивача була надана судом при залишення позовної заяви без руху.
Так, в ухвалі від 13.01.2025 суд вказав, що незважаючи на чітке визначення КАС України порядку та строку вчинення процесуальних дій судом у зв'язку з отримання позовної заяви, позивач більше як через рік після звернення до суду з позовом у справі № 460/24992/23 вчинив дії для з'ясування стадії провадження за його позовом.
Такі дії позивача суд розцінив як байдуже ставлення до захисту свої прав.
Відтак, у контексті тривало невжиття позивачем заходів для з'ясування відомостей про стадію провадження за його позовом у справі № 460/24992/23 суд звернув увагу на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20), у якій суд касаційної інстанції зазначив, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Також, суд зауважив, що ухвала від 30.10.2023 у справі № 460/24992/23 про залишення позовної заяви без руху була постановлена Рівненським окружним адміністративним судом з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2022.
Тобто, станом на момент звернення до суду з позовом в адміністративній справі № 460/24992/23 позивачем вже був пропущений строк звернення до суду.
Таким чином, суд констатує, що небажання особи дізнатися про порушення своїх прав та не вчинення активних дій для їх відновлення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Таким чином, щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині другій статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).
Суддя зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18 та інших.
При цьому суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Натомість, нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Тому поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас, не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.
В даному випадку суд зауважує, що позивач не наводить жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду, не надає жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наводить поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду фактично зводиться позивачем виключно до обставин невручення йому копій судових рішень у справі № 460/24992/23 та відсутності інформації про стадію провадження у названій судовій справі.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 05.10.2022 необхідно повернути позивачу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про:
визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 05.10.2022, з урахуванням визначення розміру підвищення грошового доходу (грошового забезпечення) в березні 2018 року, як різниці грошового забезпечення за лютий 2018 року та березень 2018 року з усіма його складовими, які не мають разовий характер та з урахуванням індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, з визначенням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 05.10.2022, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням визначення розміру підвищення грошового доходу (грошового забезпечення) в березні 2018 року, як різниці грошового забезпечення за лютий 2018 року та березень 2018 року з усіма його складовими, які не мають разовий характер та з урахуванням індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, з визначенням базового місяця - січень 2008 року, - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 23.01.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК