Справа № 420/16279/24
23 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року №213050031303 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії - допризначення пенсії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, обов'язок по виплаті якої встановлено статтею 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно переглянути заяву від 09.08.2023 року про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, обов'язок по виплаті якої встановлено статтею 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врахувавши до спеціального стажу наступні періоди роботи:
- з 15.08.1984 року по 01.09.1987 року - вихователь групи продовженого дня в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області;
- з 01.09.1987 року по 20.09.1995 року - вчитель української мови та літератури в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області;
- з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року - викладач української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що їй з 24.02.2023 року призначено пенсію за вислугу років. Разом з тим, на день досягнення пенсійного віку позивач працювала викладачем у Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» та набула право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно ст. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вказане, у серпні 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з відповідною заявою про виплату вищевказаної грошової допомоги, водночас, рішенням від 11.12.2023 року за №213050031303 Головне управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, всупереч вимогам ст. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів у країни від 23.11.2011 року №1191, при наявності у позивача необхідного страхового стажу, позивачу було відмовлено у призначені та виплаті грошової допомоги.
Вважаючи вищевказане рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги незаконним та необґрунтованим, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду справу №420/16279/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов
Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області був наданий відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зазначає, що із заявою від 09.08.2023 року щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, як працівнику освіти, позивачем було надано довідку №02.1-05/563 від 03.05.2023 року, видану Херсонською державною морською академією ХДАМ, водночас у вказаній довідці не зазначено рівень акредитації в Морському фаховому коледжі Херсонської державної морської академії. Також відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 15.08.1984 року по 20.09.1995 року працювала на посадах вихователя продовженого дня, вчителем української мови та літератури в середній школі, водночас інформації щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати відсутня, у зв'язку з чим зарахування вказаного періоду до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, немає підстав. Також представник відповідача акцентував увагу на тому, що пізніше, 22.02.2024 року, позивач звернулась до органів Пенсійного Фонду України із повторною заявою, стосовно перерахунку пенсії у зв'язку з призначенням грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень відповідно Закону №1058. За принципами екстериторіальності заяву позивача від 22.02.2024 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення №213050031303 від 01.03.2024 року про відмову в проведенні вищезазначеного перерахунку. Разом з тим, вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивач у судовому порядку не оскаржувала.
Також до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, заперечень на яку до суду не надходило.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року провадження у справі №420/16279/24 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 05.09.2024 року.
На виконання ухвали суду від 30.07.2024 року, до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшла копія пенсії справи позивача.
Ухвалою суду від 11.10.2024 року було залучено до участі у справі №420/16279/24 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Розпочато розгляд адміністративної справи №420/16279/24 спочатку.
13.01.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області був наданий відзив, з якого вбачається, що відповідач позов також не визнає, та зазначає, що 22.02.2024 року позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії №2493 про допризначення пенсії, а саме про нарахування грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7.1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатом розгляду заяви прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 01.03.2024 року №213050031303, виходячи з того, що позивачем надано довідку від 07.02.2024 року №01-34/173, видану ВСП “Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії», яка містила часткову інформацію щодо акредитації вищого навчального закладу. До страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зараховується час перебування у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю не більше 1 місяця в рік. В довідці від 07.02.2024 року №01- 34/173, виданій ВСП “Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії», відсутня інформація про безоплатні відпустки, у зв'язку з чим до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не зараховано період роботи з 01.09.2000 по 31.08.2023 на посаді викладача у відокремленому структурному підрозділі “Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії». Крім того, якщо особа на день досягнення пенсійного віку перебувала у трудових відносинах в державному чи комунальному закладі на посаді, передбаченій Переліком, вона повинна набути необхідний спеціальний стаж на таких посадах (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років). При цьому, місяці в яких відсутня інформація про сплату страхових внесків, до страхового стажу не зараховуються. Згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутній спеціальний стаж за період роботи з лютого 2013 по листопад 2019. Представник відповідача зазначив, що за результатами розгляду матеріалів пенсійної справи було встановлено, що стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, становить 04 роки 10 місяців 28 днів, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій. Аналізуючи вищенаведене, враховуючи те, що позивач не має необхідного спеціального стажу роботи, відповідач вважає, що оскаржуване рішення №213050031303 від 01.03.2024 року про відмову в здійсненні перерахунку є правомірним та законним.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 05.01.2023 року їй призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , позивач працювала на наступних посадах, зокрема, але не виключно:
- з 15.08.1984 по 01.09.1987 року - вихователь групи продовженого дня в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області (запис №1);
- з 01.09.1987 року по 20.09.1995 року - вчитель української мови та літератури в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області (записи №2-3);
- з 01.09.2000 року - викладач української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії (запис №9) (після 13.10.2020 року його перейменовано у Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії, а після 18.01.2022 року - у Відокремлений структурний підрозділ «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» (далі - ВСП «МФК ХДМА»), що підтверджується довідкою ВСП «МФК ХДМА» від 07.02.2024 року за №01-34/173).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Відокремленого структурного підрозділу Херсонської державної морської академії «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» від 07.02.2024 року №01-34/173, позивач дійсно працювала у Відокремленому структурному підрозділі Херсонської державної морської академії з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року. Також у вказаній довідці зазначено, що до набрання чинності Закону України від 06.06.2019 року №2745-VIII Морський коледж Херсонської державної морської академії відносився до вищих навчальних закладів І рівня акредитації.
Також відповідно до довідки Херсонської державної морської академії від 03.05.2023 року №02.1-05/563 вбачається, що за час роботи позивач знаходилася у відпустках без збереження заробітної плати у такі періоди: з 26.09.2011 року до 01.10.2011 року (6 календарних днів, наказ №266-від); з 25.06.2012 року до 01.07.2012 року (7 календарних днів, наказ №155-від); з 15.02.2018 року до 16.02.2018 року (2 календарних дні, наказ №18-відп); з 16.08.2021 року до 26.08.2021 року (11 календарних днів, наказ №203- відп). У відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у відпустці без збереження заробітної плати, що надається в обов'язковому порядку як матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону «Про відпустки», в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, позивач не перебувала.
09.08.2023 року позивач, як працівник освіти, звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, за принципом екстериторіальності вказана заява була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року за №213050031303 позивачу було відмовлено у призначення грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, оскільки в результаті наданих документів було встановлено наступне:
1) до стажу роботи на посадах, які дають право призначення пенсії за вислугу років, зараховано період роботи позивача з 01.10.1995 року по 31.08.2000 року на посаді вчителя української мови та літератури в СШ №1 м. Херсона, тобто стаж роботи на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно п. «е», складає - 4 роки 10 місяців 28 днів;
2) відповідно до записів №1-3 трудової книжки НОМЕР_1 від 24.08.1984 року, заявниця з 15.08.1984 року по 20.09.1995 року працювала на посадах вихователя продовженого дня, вчителя української мови та літератури в середній школі, водночас за вищезазначений період роботи відсутня інформація щодо перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати;
3) до заяви надано довідку від 03.05.2023 року №02.1-05/563, видану Херсонською державною морською академією ХДАМ про те, що заявниця працює в Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» на посаді викладача української мови та літератури коледжу з 01.09.2000 року по теперішній час. Інформація, щодо рівня акредитації «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» відсутня.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року за №213050031303 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, позивач звернулась до адміністративного суду за захистом власних прав та інтересів.
Разом з тим, як було встановлено судом за час розгляду справи, позивач 22.02.2024 року звернулась з окремою заявою №2493 щодо перерахунку пенсії у зв'язку з призначенням грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка, за принципом екстериторіальності була направлена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення №213050031303 від 01.03.2024 року про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, як працівнику освіти, у зв'язку з тим, що до заяви долучена довiдка про перiод роботи на посадi викладача №01-34/173 вiд 07.02.2024 року, видана Державною морською академією Відокремлений структурний пiдроздiл «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії за перiод роботи з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року, в якiй вiдсутня інформація про безоплатнi відпустки та рiвенъ акредитації навчального закладу.
Також в матеріалах справи наявний лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.03.2024 року, в якому зазначено, що згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкових державного соціального страхування відсутній спеціальний стаж за період роботи з лютого 2013 року по листопад 2019 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих і перехідних положень №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «е» ст. 55 Закону №1788-XII з врахуванням змін, внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема в період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, в період з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788-XII діють в первісній редакції, чинній до внесення описаних вище змін, а саме цією нормою встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (далі - Порядок №1191), та цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Згідно п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до п.4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію (п.5 Порядку №1191).
За п.7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналізуючи вищезазначене суд доходить висновку, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, працювали в сфері освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення в закладах та установах державної або комунальної форми власності, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, а також мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд зазначає, що предметом спірних правовідносин є рішення пенсійних органів про відмову у зарахуванні до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, певних періодів її роботи у сфері освіти, а саме незарахування періоду роботи позивача з 01.09.2000 року на посаді викладача української мови та літератури у Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» через відсутність відомостей про акредитацію навчального закладу.
З цього приводу суд дійшов таких висновків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
До розділу І «Освіта» Переліку №909 входять, зокрема, але не виключно, вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади, а посади, які до них відносяться, це - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
До закладів, зазначених у Переліку №909, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться навчальні заклади виключно I-II рівнів акредитації.
Акредитація освітньої програми - оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет забезпечення та вдосконалення якості вищої освіти (ст.1 Закону України «Про вищу освіту»).
Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року працювала на посаді викладач української мови та літератури у Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії». У той же час, згідно довідки ВСП «МФК ХДМА» від 07.02.2024 року за №01-34/173, Відокремлений структурний підрозділ Херсонської державної морської академії «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» до набрання чинності Закону від 06.06.2019 року №2745-VIII відносився до вищих навчальних закладів І рівня акредитації, тобто до 09.08.2019 року.
Тобто, Відокремлений структурний підрозділ Херсонської державної морської академії «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» до 09.08.2019 року відносився до навчального закладу з I рівнем акредитації, в якому позивач працювала на посаді викладача, починаючи з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року, тобто охоплюючи спірний період з 01.09.2000 року по 09.08.2019 року. Вказаний факт наявності акредитації І рівня у ВСП «МФК ХДМА» у період з 01.09.2000 року по 09.08.2019 року також не оспорювався відповідачами за час розгляду справи.
Аналізуючи вищевказане, Відокремлений структурний підрозділ Херсонської державної морської академії «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» у період з 01.09.2000 року по 09.08.2019 року як заклад освіти із акредитацією І рівня відповідав вимогам розділу І Переліку №909, що, у свою чергу, дає право на зарахування періоду роботи у цьому закладі до стажу роботи на посаді, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Разом з тим суд враховує той факт, що вищевказана довідка ВСП «МФК ХДМА» від 07.02.2024 року за №01-34/173 із відомостями про акредитацію навчального закладу не надавалась позивачем разом із її первісною заявою від 09.08.2023 року про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Суд також враховує той факт, що докази наявності у Відокремленого структурного підрозділу Херсонської державної морської академії «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» акредитації I-II рівнів у період після 09.08.2019 року по 31.08.2023 року включно не були надані сторонами за час розгляду справи.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року за №213050031303, вищевказаний період роботи позивача з 01.09.2000 року по 09.08.2019 року на посаді викладача української мови та літератури у Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» протиправно не був врахований пенсійним органом до стажу роботи позивача на посаді, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У той же час судом було встановлено, що вищевказана довідка була надана позивачем разом із заявою від 22.02.2024 року, яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області. Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення 01.03.2024 року №213050031303, яким було також відмовлено в призначенні грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій з підстав того, що у довідці від 07.02.2024 року за №01-34/173 зазначена лише часткова інформація щодо акредитації вищого навчального закладу (тобто, до періоду набрання чинності Закону від 06.06.2019 року №2745-VIII).
Разом з тим суд зазначає, що інформація у наданій довідці ВСП «МФК ХДМА» від 07.02.2024 року за №01-34/173 про наявність у навчального закладу акредитації І рівня лише до 09.08.2019 року (день набрання чинності Законом від 06.06.2019 року №2745-VIII), без зазначення відомостей про рівень акредитації ВСП «МФК ХДМА» після вказаної дати й до моменту звільнення позивача з посади викладача у вказаній освітній установі, не скасовує факту наявності необхідного рівня акредитації у навчального закладу у період з 01.09.2000 року по 09.08.2019 року, який є необхідною умовою для призначення грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій. Вказаний висновок, на думку суду, свідчить про прояв надмірного формалізму з боку пенсійного органу при незарахуванні періоду роботи позивача на посаді викладача української мови та літератури у Відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» у Морському коледжі Херсонської державної морської академії за період з 01.09.2000 року по 09.08.2019 року.
Щодо незарахування періоду роботи позивача з 15.08.1984 року по 20.09.1995 року на посаді вихователя продовженого дня, вчителя української мови та літератури в середній школі, а також з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року на посаді викладача української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії через відсутність інформації щодо перебування заявниці у відпустках без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За п.п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд акцентує увагу на тому, що додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, та що не було спростовано представниками відповідачів, за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 15.08.1984 по 01.09.1987 року працювала на посаді вихователя групи продовженого дня в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області, а з 01.09.2000 року - на посаді викладача української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії.
Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, містять посилання на накази та мають печатки відповідних освітніх установ.
Разом з тим, посилання в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року за №213050031303, а також у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №213050031303 від 01.03.2024 року на відсутність інформації щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, на думку суду є безпідставними, оскільки приписами Порядку №1191 не передбачено виключення зі стажу роботи періодів перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати.
Крім того, за весь за час розгляду справи представниками пенсійного органу також не було чітко зазначено законодавчих підстав неврахування вищевказаних періодів роботи позивача з-за відсутності інформації про перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати.
Суд акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи наявна довідка (яка також надавалась позивачем до пенсійного органу разом із первісною заявою від 09.08.2023 року) Херсонської державної морської академії від 03.05.2023 року №02.1-05/563 про використані позивачем відпустки без збереження заробітної плати за такі періоди: з 26.09.2011 року до 01.10.2011 року (6 календарних днів); з 25.06.2012 року до 01.07.2012 року (7 календарних днів); з 15.02.2018 року до 16.02.2018 року (2 календарних дня); з 16.08.2021 року до 26.08.2021 року (11 календарних днів). Разом з тим, ні в рішеннях про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій, ні в заявах по суті розгляду даної справи, представники відповідачів не надали жодного обґрунтування щодо підстав незарахування вищевказаних періодів роботи позивача на відповідних посадах у сфері освіти до спеціального страхового стажу за наявності або відсутності відомостей про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати.
Враховуючи вищевказане, періоди роботи позивача з 15.08.1984 по 01.09.1987 року на посаді вихователя групи продовженого дня, а також з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року на посаді викладача української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії мали бути зараховані до спеціального страхового стажу позивача, що також свідчить про необґрунтованість та недоведеність неврахування територіальними управліннями Пенсійного фонду України вищевказаних періодів до стажу роботи позивача на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Щодо посилань пенсійного органу на те, що згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкових державного соціального страхування відсутній спеціальний стаж за період роботи позивача з лютого 2013 року по листопад 2019 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в наявних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) з лютого 2013 року по листопад 2019 року включно відсутні відомості по спеціальному стажу. Разом з тим, у період з січня 2010 року по грудень 2012 року, січня 2013 року, та починаючи з січня 2019 року містять відомості про спеціальний стаж позивача з кодом (кодом підстави) «ЗП3055Е1».
Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, який є додатком 8 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, код підстави ЗП3055Е1 означає «Працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
З цього приводу суд зауважує, що згідно положень ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 7 ч. 16 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Таким чином, за змістом вказаних норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (роботодавця), тобто відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
До таких висновків прийшов Верховний Суд в своїй постанові від 17.07.2019 року у справі №144/669/17.
У той же час суд звертає увагу на те, вищевказані правові висновки також свідчать про те, що позивач не може нести відповідальність і зазнавати негативних наслідків через неналежне виконання страхувальником свого обов'язку в частині належного подання до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування необхідних відомостей, в тому числі щодо спеціального стажу роботи.
Крім того, факт роботи позивача за період з лютого 2013 року по листопад 2019 року на відповідній посаді у сфері освіти, що передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці.
Отже суд критично ставиться до посилань пенсійного органу на відсутність зазначення спеціального стажу за період роботи позивача з лютого 2013 року по листопад 2019 року у довідці Форми ОК-5.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що вищезазначені рішення територіальних управлінь пенсійного органу є актами індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
Натомість, рішення територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Вінницькій областях не відповідають критеріям чіткості та повноти акту індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказане, а також те, що пенсійним органом за час розгляду справи не було доведено обгрунтованості щодо прийняття рішення відносно позивача, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року №213050031303.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог це, зокрема, вирішення незаявленої вимоги.
З огляду на вищезазначене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №213050031303 від 01.03.2024 року.
Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/16279/24, суд вважає за необхідне в межах заявлених позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2023 року про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, обов'язок по виплаті якої встановлено статтею 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, врахувавши до спеціального стажу наступні періоди роботи: з 15.08.1984 року по 01.09.1987 року вихователем групи продовженого дня в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області; з 01.09.1987 року по 20.09.1995 року вчителем української мови та літератури в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області; з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року викладачем української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1 211,20 грн. солідарно з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (75036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.12.2023 року №213050031303.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №213050031303 від 01.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2023 року про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, обов'язок по виплаті якої встановлено статтею 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, врахувавши до спеціального стажу наступні періоди роботи: з 15.08.1984 року по 01.09.1987 року вихователем групи продовженого дня в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області; з 01.09.1987 року по 20.09.1995 року вчителем української мови та літератури в Роздольненській середній школі Каховського району Херсонської області; з 01.09.2000 року по 31.08.2023 року викладачем української мови та літератури у Морському коледжі Херсонської державної морської академії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький