Справа № 420/11560/24
23 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу до відповідача і чергового витребування доказів у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації грошового забезпечення за період з 09.07.2020 року по 21.02.2021 року без застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.07.2020 року по 21.02.2021 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації - різниці, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 22.04.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
20.05.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) доказів.
Ухвалами від 29.05.2024 року та від 21.06.2024 року за клопотанням позивача від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) було витребувано докази. Зокрема, суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) докази щодо нарахованого грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових офіцеру (офіцерам) ІНФОРМАЦІЯ_1 в лютому і окремо в березні 2018 року за посадою (посадами), яку (які) ОСОБА_1 обіймав в регіональному управлінні з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року (старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та резервів) відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
На виконання ухвал суду відповідачем подано заяви про неможливість надання зазначених доказів через те, що станом на лютий та березень 2018 року вказана в ухвалах суду посада у відповідача була вакантною. Крім того, відповідач зауважив, що позивач у лютому та березні 2018 року проходив службу в інших органах Держприкордонслужби України ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а не у відповідача.
Беручи до уваги, що в лютому та березні 2018 року ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), ухвалою від 08.01.2025 року суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) докази щодо нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових у лютому 2018 року та окремо в березні 2018 року.
12.01.2025 року позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання (вхід. № ЕС/3528/25 від 13.01.2025 року) про застосування до відповідача заходів процесуального примусу і чергового витребування доказів, в якому позивач просить:
1. За невиконання ухвал про витребування доказів від 29 травня 2024 року і 21 червня 2024 року постановити ухвалу про застосування заходів процесуального примусу до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ).
2. Вчергове витребувати в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) наступні документи і відомості (інформацію):
- розрахунок фіксованої індексації (індексації-різниці) станом на 01 березня 2018 року (різниці грошового забезпечення за березень 2018 року порівняно з лютим 2018 року) за посадою або аналогічною (рівнозначною) посадою, яку ОСОБА_2 обіймав з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 (старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та резервів) відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- щодо нарахованого грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових офіцеру (офіцерам) ІНФОРМАЦІЯ_1 в лютому і окремо в березні 2018 року за посадою або аналогічною (рівнозначною) посадою, яку ОСОБА_2 обіймав в регіональному управлінні з 09 липня 2020 року по 21 лютого 2021 року (старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та резервів) відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- копії витягів з наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення надбавок, винагород і премій офіцерам ІНФОРМАЦІЯ_4 , у тому числі за посадою старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та резервів) відділу організації прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 або аналогічною (рівнозначною) посадою в лютому 2018 року і окремо за березні 2018 року.
Позивач вказав, що 07 червня 2024 року в електронному кабінеті в ЄСІТС він отримав заяву представника відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 )) про виконання ухвали суду від 29 травня 2024 року про витребування доказів.
Вивченням зазначеної заяви про виконання ухвали суду і документів, що до неї додаються, слід прийти до однозначного висновку про невиконання ухвали суду про витребування доказів.
Так, до заяви про виконання ухвали суду додаються документи, які ніяким чином не стосуються предмету спору і не витребовувались.
Також підставою для фактичної відмови в наданні відповідних документів і інформації стали те, що позивач не проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) у лютому і березні 2018 року.
Позивач вказав, що предметом позовних вимог є неправильне нарахування і виплата йому індексації грошового забезпечення саме в період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) на посаді старшого офіцера (із застосування мобільних підрозділів та резервів) відділу організації прикордонної служби штабу регіонального управління, а не за попереднім місцем служби.
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.149 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Відповідно до ч.2 вищевказаної статті суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
При цьому, відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.
Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.
Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов'язків, перевищенні влади чи зловживанні нею, порушенні строків розгляду звернень, невжитті заходів реагування на заяви громадян тощо.
При цьому, суд зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.11.2020 року у справі №855/87/20.
Отже, постановлення окремої ухвали є диспозитивним правом суду. Окрема ухвала може постановлятись лише за наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб, лише у разі, якщо під час судового розгляду судом встановлено склад правопорушення.
Рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Разом з тим, окрема ухвала має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню правопорушення.
Однак, такого правопорушення з боку відповідача судом не встановлено.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності для правильного вирішення даної справи отримання судом відомостей про розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових за лютий 2018 року та за березень 2018 року від того прикордонного загону, в якому позивач у вказані місяці проходив службу.
Беручи до уваги, що в лютому та березні 2018 року ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), ухвалою від 08.01.2025 року суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) докази щодо нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових у лютому 2018 року та окремо в березні 2018 року.
На виконання ухвали від 08.01.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) 20.01.2025 року надав до суду довідку щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року, а також особисту картку грошового забезпечення позивача за 2018 рік.
Зазначених доказів достатньо для правильного вирішення справи, а тому підстав для витребування інших доказів, про які просить позивач, суд не вбачає, а тому в цій частині клопотання позивача також слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 241, 243, 248, 249, 256 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.01.2025 року (вхід. № ЕС/3528/25 від 13.01.2025 року) про застосування заходів процесуального примусу до відповідача і чергового витребування доказів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.В. Андрухів