24 січня 2025 р. № 400/12110/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати додаткової винагороди позивачу за серпень, вересень і жовтень 2024 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 додаткову грошову винагороду за серпень, вересень та жовтень 2024 року з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в липні 2023 року при безпосередній участі у бойових діях отримав тяжке поранення. У період з 05.06.2024 по 28.10.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні у ТОВ «ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «КІНДЕРЛЕНД». 31.10.2024 позивача звільнено з військової служби у зв'язку з тим, що його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак, на переконання позивача, всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), відповідач протиправно не виплатив йому за серпень-жовтень 2024 року додаткову грошову винагороду з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
У відзиві на позовну заяву від 31.12.2024 відповідач заперечив проти позову, просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) у період з 15.07.2023 по 28.10.2024 позивач був у відпустках або вважався таким, що перебуває на стаціонарному лікуванні. Разом з тим, позивач не надав відповідачу висновок військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про потребу у тривалому лікуванні у серпні 2024 року, тобто із вересня 2024 року була відсутня підстава для виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень. Тому відповідач правомірно не провів її виплату позивачу за вересень і жовтень 2024 року. Водночас позивачу було виплачену вказану винагороду за серпень 2024 року.
У відповіді на відзив від 04.10.2025 позивач підтримав свої позовні вимоги, закцентувавши увагу на тому, що пункт 11 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлює вимоги для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні, а не щодо вирішення питання виплат при тяжкому пораненні. Позивач також стверджує, що він подав відповідачу усі необхідні документи, що визначені розділом ХХХIV Порядку № 260, для проведення йому виплати додаткової грошової винагороди за серпень-жовтень 2024 року. Крім цього, він заперечив факт отримання цієї винагороди за серпень 2024 року.
Відповідач правом на подання заперечень у встановлений судом строк не скористався.
24.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви, про відкриття провадження в адміністративній справі, а також про її правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.04.2023 № 103 позивача зараховано з 12.04.2023 до списків особового складу відповідача та на всі види забезпечення.
При виконанні бойового завдання 15.07.2023 позивач отримав поранення, що підтверджується довідкою відповідача від 12.09.2023 № 10016.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 244 позивача звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 20.08.2023.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2023 № 206 позивач вибув з 15.07.2023 на лікування до військової частини НОМЕР_2 . Повернувся з лікування він 29.09.2023 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2023 № 282).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2023 № 283 позивач вибув 02.10.2023 у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою строком до 27.10.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2023 року № 309 строк відпустки для лікування у зв'язку з хворобою для нього було продовжено до 23.11.2023.
20.11.2023 під час перебування у відпустці він відбув на лікування до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 8» (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.11.2023 № 339). 26.02.2024 його було переведено на лікування до ІНФОРМАЦІЯ_1 » (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2024 № 61).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.2024 № 119 позивач вважався таким, що продовжує лікування, після 4 місяців безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 02.02.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2024 № 120 позивача було переведено з 26.04.2024 на подальше лікування до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини», а з 05.06.2024 - до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «КІНДЕРЛЕНД» (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.06.2024 № 173).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2024 № 317 позивача виключено з 31.10.2024 із списків особового складу відповідача та всіх видів грошового забезпечення.
За даними картки особового рахунку позивача за лютий-серпень 2024 року йому щомісячно виплачувалась додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, у розмірі 100000,00 гривень. Водночас у вересні та жовтні 2024 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказану допомогу.
Загальні суми нарахованого позивачу грошового забезпечення у 2024 році, які вказані у картці особового рахунку позивача, підтверджуються також і Довідкою відповідача про доходи від 27.12.2024 № 3712/ФЕС.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив йому додаткову грошову допомогу, встановлену Постановою № 168, у розмірі 100000,00 грн, за весь період перебування позивача у стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 статті 12 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 11 статті 101 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
Згідно з підпунктом 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац п'ятнадцятий пункту 116 Положення № 1153/2008).
Таким чином, за військовослужбовцем, який отримав поранення, зберігається грошове забезпечення на загальний час безперервного його перебування в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) строком, що не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Після спливу вищенаведеного 12-місячного строку військовослужбовець, якого не звільнено з військової служби, і який перебуває у розпорядженні командира, продовжує отримувати грошове забезпечення, яке встановлено для військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командирів.
Суд встановив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.04.2023 № 103 позивача зараховано з 12.04.2023 до списків особового складу відповідача та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 244 позивача звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 20.08.2023.
У довідці відповідача від 12.09.2023 № 10016 зазначено, що при виконання бойового завдання 15.07.2023 позивач отримав поранення.
У період з 02.10.2023 по 28.10.2024 позивач безперервно перебував в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.10.2023 № 283, від 27.10.2023 року № 309, від 26.11.2023 № 339, від 28.02.2024 № 61, від 26.04.2024 № 119, від 27.04.2024 № 120, від 17.06.2024 № 173 і від 31.10.2024 № 317.
Відтак відповідно до пункту 11 статті 101 Закону № 2011-ХІІ, враховуючи пункт 116 Положення № 1153/2008) за позивачем зберігалось право на отримання грошового забезпечення у повному розмірі на період з 02.10.2023 по 01.10.2024, а з 02.10.2024 по 31.10.2024 (день виключення зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення) - у розмірі, що встановлений для військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників).
Пунктом 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 92 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024 і від 28.10.2024 № 740/2024 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб та з 10.11.2024 на 90 діб.
Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 07.02.2025. В цей період відповідним військовослужбовцям підлягає виплаті вищезазначена додаткова винагорода.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 2 розділу І Порядку № 260 до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Таким чином, додаткова винагорода, установлена підпунктом «а» пункту 1 статті 92 Закону № 2011-ХІІ і пунктом 1 Постанови № 168, входить до складу грошового забезпечення і підлягає виплаті військовослужбовцю в період дії воєнного стану (особливого періоду), зокрема, за час безперервно перебування в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення, але у строк, що не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 12 Постанови № 168 і абзацу четвертого пункту 11 розділу ХХХIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Як наслідок, відповідач зобов'язаний був нараховувати і виплачувати позивачу додаткову винагороду, установлену підпунктом «а» пункту 1 статті 92 Закону № 2011-ХІІ і пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 100000 грн за весь період, на який за ним зберігалось право на отримання грошового забезпечення у повному розмірі, тобто з 02.10.2023 по 01.10.2024.
За даними картки особового рахунку позивача за лютий-серпень 2024 року йому щомісячно виплачувалась додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, у розмірі 100000,00 гривень. Водночас у вересні та жовтні 2024 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказану допомогу.
Загальні суми нарахованого позивачу грошового забезпечення у 2024 році, які вказані у картці особового рахунку позивача, підтверджуються також і Довідкою відповідача про доходи від 27.12.2024 № 3712/ФЕС.
Твердження позивача, що у серпні 2024 року йому не виплачувалась вказана винагорода спростовується вищенаведеними доказами.
З вищевикладеного слідує, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу додаткову винагороду, установлену підпунктом «а» пункту 1 статті 92 Закону № 2011-ХІІ і пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі 100000 грн за період, за яким за ним зберігалось право на отримання грошового забезпечення у повному розмірі, а саме: з 01.09.2024 по 01.10.2024.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за період з 01.09.2024 по 01.10.2024.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди позивачу за період з 01.09.2024 по 01.10.2024 включно з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, додаткову грошову винагороду за період з 01.09.2024 по 01.10.2024 з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після тяжкого поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 24 січня 2025 року